Ухвала суду № 1973780, 12.05.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. Пазичев В.М.                                                                           Справа № 22а-1486/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 5/503-25/89А)                                                      Рядок статзвіту № 35

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

12 травня 2008 року                                                                                                 м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Заверухи О.Б.,

при секретарі –             Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача -        Борщевського О.А., довіреність № 20/1 від 20.02.2007р.,

пред-ка відповідача -    Кармелюка Т.Б., довіреність № 3/10 від 18.05.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львована постанову господарського суду Львівської обл. від 14.08.2007р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Торговий дім «Експрес» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Франківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

22.02.2007р. позивач ТзОВ «Торговий дім «Експрес» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова № 3444/10/23-0 від 15.02.2007р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання за податком на прибуток в розмірі 253734 грн. 75 коп., в тому числі основний платіж – 169156 грн. 50 коп. та нараховані штрафні санкції – 84578 грн. 25 коп., а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати (Т.1, а.с.3-6).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 14.08.2007р. заявлений позов задоволено, визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова № 3444/10/23-0 від 15.02.2007р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 253734 грн. 75 коп., в тому числі основний платіж – 169156 грн. 50 коп. та нараховані штрафні санкції – 84578 грн. 25 коп.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. понесених судових витрат (Т.2, а.с.225-231).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач ДПІ у Франківському районі м.Львова, яка покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.88-91).

Апелянт вказує, що в процесі проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.3.1. ст.3 та п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки останнім занижено валовий дохід внаслідок невключення до його складу приросту балансової вартості запасів.

У постанові господарського суду стверджується, що балансова вартість запасів на складі на початок та кінець звітного періоду не змінювалася, оскільки при отриманні повернутих газет проводилась подальша їх реалізація у тих самих податкових періодах. Проте такі твердження суду не враховують законодавчих вимог, зокрема п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому згідно представлених до перевірки документів у ТзОВ «Торговий дім «Експрес» відсутній облік повернутої покупцями продукції на кінець звітного періоду.

Також позивачем представлені в судові засіданні інші документи, ніж ті, що були надані перевіряючим під час проведення перевірки (Т.2, а.с.335-336)..

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена з 14.12.2006р. по 29.01.2007р. виїзна планова документальну перевірка ТзОВ «Торговий дім «Експрес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.09.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 291/23-/25230215 від 06.02.2007р. (Т.1, а.с.7-33).

У вказаному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.3.1 ст.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом заниження валового доходу внаслідок невключення до складу валових доходів платника податку приросту товарно-матеріальних цінностей на суму 676626 грн. за період з 01.07.2004р. по 30.09.2006р.

На підставі наведеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 3444/10/23-0 від 15.02.2007р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання за податком на прибуток в розмірі 253734 грн. 75 коп., в тому числі основний платіж – 169156 грн. 50 коп. та нараховані штрафні санкції – 84578 грн. 25 коп. (Т.1, а.с.34).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що зібраними доказами та поясненнями представника позивача підтверджується, що основним видом діяльності ТзОВ «Торговий дім «Експрес» за період, охоплений перевіркою, була гуртова та роздрібна торгівля друкованими засобами інформації (газетами).

В процесі здійснення господарської діяльності газети, що передавались покупцям для реалізації, повертались позивачу як нереалізований товар, після чого ТзОВ «Торговий дім «Експрес» проводило подальшу (наступну) реалізацію цих газет в межах одних і тих самих податкових періодів з включенням отриманих коштів до складу валового доходу підприємства.

Станом на кінець податкових періодів на протязі 2004-2006рр. первинна вартість повернутих газет не враховувалась, оскільки газети були реалізовані за нововстановленою ціною, при цьому їх не було в наявності на складі підприємства.

Також повернуті від покупців газети були оприбутковані позивачем на складі, надалі - реалізовані за ціною 0,01 грн. і зняті з обліку підприємства, що підтверджується належним чином завіреними таблицями про рух повернутих товарно-матеріальних цінностей на ТзОВ «Видавнича група «Експрес», накладними на повернення, видатковими накладними, касовими чеками.

Повернуті товари (газети) були оприбутковані на товаристві з подальшою їх реалізацією у тих самих податкових періодах; на кінець звітних періодів на протязі 2004, 2005 та 9 місяців 2006 року вся сукупність повернутих газет була реалізована, не перебувала на складі підприємства і тому в податкового органу відсутні підстави для тверджень про відсутність коригування приросту вартості запасів.

Відповідно до абз.3, 4 п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі, коли балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді, а у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

У розглядуваній ситуації на кінець звітних податкових періодів всі повернуті товари були реалізовані, а тому неможливо враховувати їх балансову вартість.

Колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду про помилковість тверджень відповідача щодо порушення позивачем вимог п.3.1 ст.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження підприємством валового доходу внаслідок невключення до складу валових доходів платника податку приросту товарно-матеріальних цінностей, оскільки за охоплений перевіркою період у ТзОВ «Торговий дім «Експрес» приросту товарно-матеріальних цінностей не відбулося; повернутий покупцями товар реалізовувався у звітних податкових періодах із включенням отриманих від продажу коштів до об'єкту оподаткування, з якого сплачено податок на прибуток.

Господарським судом достовірно встановлено, що у межах одного звітного податкового періоду позивач придбавав товари у ТзОВ «Видавнича група «Експрес»; витрати на придбання товарів входили до складу валових витрат позивача. В подальшому ТзОВ «Торговий дім «Експрес» на підставі цивільно-правових договорів передавав третім особам на реалізацію придбані товари за домовленою ціною. Треті особи (суб'єкти господарювання) здійснювали реалізацію товарів та передавали позивачеві виручені від продажу грошові кошти у розмірі домовленої ціни за одиницю товару, яка була більшою від ціни придбання товару у ТзОВ «Видавнича група «Експрес». Отримані ТзОВ «Торговий дім «Експрес» кошти входили до складу валового доходу позивача. Нереалізований товар треті особи повертали позивачу, при цьому повертався раніше переданий для реалізації товар, через що доходу у позивача не виникало. Облік цих операції проводився позивачем за рах.28 «Рух товарів».

Із матеріалів слідує, що з доходом для позивача реалізовувалось понад 94 відсотки закуплених у ТзОВ «Видавнича група «Експрес» товарів, обсяг нереалізований склав 6 відсотків від загальної кількості придбаних товарів.

Повернутий (нереалізований) товар надалі реалізовувався позивачем як макулатура за встановленою новою ціною у розмірі 0,01 грн., що була нижчою ціни придбання у ТзОВ «Видавнича група «Експрес», оскільки товари (газети) втратили актуальність, новизну, товарну цінність тощо.

Після такого продажу товарів, ТзОВ «Торговий дім «Експрес» отримані кошти включало до валового доходу товариства, що враховувався при визначені об'єкту оподаткування.

Таким чином, до складу валових доходів ТзОВ «Торговий дім «Експрес» включені кошти, отримані від реалізації товарів (газет) третіми особами (суб'єктами господарювання), та кошти, отримані від реалізації товарів (макулатури) самим позивачем.

Валовий дохід ТзОВ «Торговий дім «Експрес» включав кошти, отримані від продажу газет за ціною, вищою від ціни придбання (понад 94 відсотків), та кошти, отримані від продажу газет за ціною, що є нижчою від ціни придбання (менше 6 відсотків).

При цьому, загальний валовий дохід ТзОВ «Торговий дім «Експрес» був більшим за валові витрати: позивач мав прибуток, а тому правомірно та обґрунтовано визначав і сплачував податок на прибуток.

Колегія суддів вважає правильним твердження суду про те, що у даному випадку передача газет за договірною ціною для реалізації третіми особами (суб'єктами господарювання) і наступне повернення такими особами позивачу нереалізованих газет за такою ж ціною не змінює об'єкту оподаткування, оскільки валовий дохід (внаслідок передачі) рівнозначно та рівномірно перекривається валовими витратами (внаслідок повернення).

Також колегія суддів не розглядає як порушення позивачем податкового законодавства встановлення ним нової ціни на повернуті газети у розмірі 0,01 грн., оскільки повернутий товар реалізовувався як макулатура, враховуючи втрату його новизни та актуальності.

Окрім цього, ст.7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» передбачає вільні ціни і тарифи, що встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів, тобто, законодавство дозволяє підприємствам самостійно визначати їх цінову політику на підставі вільних цін.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про завищення позивачем валових витрат, оскільки п.3.2.1 Акту податкової перевірки №291/23-0/25230215 від 06.02.2007 року, на основі якого винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення, не встановлено завищення скоригованих валових витрат за період з 01.07.2004р. по 30.09.2006р.

Покликання відповідача на використання товарів не у господарській діяльності позивача також не заслуговують на увагу, оскільки повернуті газети були використані в господарській діяльності позивача, реалізовувались відповідно до мети діяльності позивача з отриманням ним доходу.

Правильно враховано судом й норми ст.42 ГК України, згідно якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво передбачає ризик господарської діяльності, що включає продаж товарів за ціною нижчою їх придбання.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що згідно вимог податкового законодавства відвантаження товарів є першоподією, яка створює для позивача обов’язок ведення податкового обліку, при цьому таке відвантаження не є підставою для реального отримання доходу від повного обсягу відвантаження та, відповідно, сплати податку. Лише прибуток зі скоригованого валового доходу є об'єктом оподаткування, а не з доходу за відвантаження товарів.

В підтвердження наведеного господарським судом правомірно прийнято до уваги зібрані у справі докази, бухгалтерські, податкові документи, Головні книги товариства (Т.1, а.с.81-215, Т.2, а.с.85-176, 181-183)., а також аудиторський висновок про податкову звітність ТзОВ «Торговий дім «Експрес» за 2004-2006рр. (Т.1, а.с.35-39), як письмовий доказ по справі, котрий слід оцінювати в сукупності з усіма зібраними у справі матеріалами, та відповідно до якого, податкова звітність ТзОВ «Торговий дім «Експрес» сформована на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку, достовірно та повно відображає фінансову інформацію про підприємство станом на 30.09.2006р., згідно з нормативними вимогами щодо бухгалтерського та податкового обліку та звітності в Україні.

За таких обставин сума податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств визначена податковим органом позивачу безпідставно, при цьому неправомірним є також нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львована постанову господарського суду Львівської обл. від 14.08.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                                                                                   Шавель Р.М.

Судді:                                                                                                            Олендер І.Я.

Заверуха О.Б.