Ухвала суду № 1973777, 12.05.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

Головуючий по 1-ій інст. Руденко О.В.                                                                            Справа № 22а-1165/08

Господарський суд Тернопільської обл. (№ 14/84-2380)                                                 Рядок статзвіту № 41

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ                    УКРАЇНИ

12 травня 2008 року                                                                                                 м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Заверухи О.Б.,

при секретарі –             Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ків позивача -       Мельничук Г.В., довіреність від 05.05.2008р.,

                                   Сластіона В.Д., довіреність від 18.05.2007р.,

пред-ка відповідача -    Білого В.В., довіреність № 84546/7/10-015 від 20.12.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської обл. від 16.07.2007р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Тотус» до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ про скасування рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

08.05.2007р. позивач ТзОВ «Тотус» звернувся до господарського суду з позовом (а.с.1-3), в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про зміну позовних вимог (а.с.78), просить скасувати рішення Тернопільської ОДПІ № 0001812303/0/76851 від 16.11.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 331000 грн.

Постановою господарського суду Тернопільської обл. від 16.07.2007р. адміністративний позов ТзОВ «Тотус» задоволено; скасовано рішення Тернопільської ОДПІ № 0001812303/0/76851 від 16.11.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 331000 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 85 грн. судового збору (а.с.114-115).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив відповідач Тернопільська ОДПІ, яка покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.122-125).

Апелянт вказує, що при винесенні рішення судом не враховані вимоги ст.ст.1, 2, п.1 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пп.8.2.1. п.8.2 ст.8 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994р. «Про оподаткування прибутку підприємств»; а твердження суду про те, що відчужений автомобіль не є товаром, суперечить вимогам ЦК України.

Також вважає, що положення Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» поширюються й на позивача, оскільки такий в розглядуваному випадку здійснив реалізацію за готівкові кошти продукції невласного виробництва, а тому зобов’язаний був провести розрахункову операцію через зареєстрований, опломбований в установленому порядку реєстратор розрахункових операцій /РРО/.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга в межах заявлених вимог не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена виїзна планова документальну перевірка ТзОВ “Тотус” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.06.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 18449/23-02/30362983 від 10.11.2006р. (а.с.4-45).

У вказаному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме непроведення розрахункової операції на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи РРО.

Вказаний висновок податкового органу зроблений внаслідок встановленого перевіркою факту реалізації 12.04.2006р. позивачем на підставі договору № 12/04/06 за готівкові кошти фізичній особі транспортного засобу – легкового автомобіля марки «BMW-520», 1997р.в., за ціною 66200 грн. без застосування РРО (а.с.59-62, 72, 98).

На підставі наведеного Акта перевірки і згідно п.1 ст.17 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідачем прийнято рішення № 0001812303/0/76851 від 16.11.2006р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 331000 грн. (а.с.46).

За наслідками оскарження позивачем винесеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій із застосуванням процедури апеляційного узгодження первинна і повторна скарги позивача були відхилені, а оскаржуване рішення залишено без змін (а.с.47-58).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно виходив із норм ст.ст.1, 2, п.1 ст.3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до змісту яких РРО застосовуються суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, яка не є оптовою виключно на підставі публічного договору.

Зміст договору купівлі-продажу легкового автомобіля вказує на те, що вказаний договір не являється публічним; правовстановлюючим документом, яким засвідчена правомірність придбання автомобіля фізичною особою, є біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу № 567846 від 14.04.2006р., що укладений за правилами і на умовах, визначених Законом України «Про товарну біржу» (а.с.95-97).

Правомірно враховано господарським судом й те, що розрахунки за відчужений автомобіль здійснювалися фізичною особою-покупцем протягом 28.04.2006р. – 05.05.2006р. після придбання транспортного засобу, що унеможливлювало застосування РРО (а.с.59-62).

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що у розглядуваному випадку реалізація підприємством транспортного засобу не є розрахунковою операцією з продажу товарів у розумінні Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», через що позивач не зобов’язаний був проводити вказану операцію через РРО.

Окрім цього, правильно враховано судом першої інстанції й ту обставину, що відповідно до вимог пп.8.2.1. п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» реалізований автомобіль належить до основних фондів підприємства, не був призначений для здійснення торгівельної діяльності як ініціативної, самостійної діяльності юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку (п.2 постанови КМ України «Про порядок зайняття торгівельною діяльністю і правила торгівельного обслуговування населення»), у зв’язку з чим дія Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на операції з продажу основних фондів не поширюється.

Звідси, матеріалами справи не підтверджується порушення позивачем вимог Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», через що у відповідача не було правових підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно п.1 ст.17 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Стосовно покликань апелянта на критичну оцінку тверджень суду першої інстанції про те, що реалізований товар не є товаром, оскільки таке суперечить вимогам п.1 ст.656 ЦК України, то такі відхиляються колегією суддів, оскільки такі твердження дані судом в аспекті застосування Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Інші покликання апелянта - на місце розрахунків за реалізований автомобіль (каса підприємства), фактичну реалізацію позивачем продукції невласного виробництва, неоптовий характер проведеної операції - також відхиляються колегією суддів як безпідставні.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів враховує, що позивач являється виробником, а не підприємством торгівлі чи сфери послуг.

Лист ДПА України № 14109/7/23-8017 від 26.07.2006р., на який покликається апелянт, почав діяти після здійснення операції з відчуження транспортного засобу, через що його положення не можуть враховуватися при розгляді даного спору.

Між тим, згідно листа ДПА України № 10413/6/23-2119 від 18.11.2004р. «Про застосування РРо при продажу основних засобів» слідує, що оскільки основні фонди (основні засоби) підприємства не є продуктом праці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб’єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є товаром, призначеним для торгівлі, дія Закону України від 01.06.2000р. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на операції продажу основних фондів (як придатних для подальшого використання, так і непридатних), що належать підприємству і використовуються для виробництва товарів, виконання робіт, послуг (незалежно від групи, на які вони розподіляються), не поширюється.

За таких обставин сума штрафних (фінансових) санкцій нарахована податковим органом позивачу безпідставно, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.94, 195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської обл. від 16.07.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                                                                                   Шавель Р.М.

Судді:                                                                                                            Олендер І.Я.

Заверуха О.Б.