Рішення № 19697567, 28.10.2011, Новогродівський міський суд Донецької області

2-1310/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2011 року                                         Новогродівський міський суд Донецької області

в складі: головуючого судді Броднікова С.О.

при секретарі Кравченко Ю.О.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новогродівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі ВП шахта «Росія» про відшкодування моральної шкоди в зв’язку з трудовим каліцтвом,

В С Т А Н О В И В :

15.09.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Селидіввугілля» в особі ВП шахта «Росія» про відшкодування моральної шкоди в зв’язку з трудовим каліцтвом, вказуючи на те, з 1988 року він працював прохідником на шахті «Росія». 20.04.1995 року о 22 год. 30 хв. при виконанні трудових обов’язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав виробничу травму за діагнозом: закритий перелом-вивих ладьєвидної кістки лівої кісті зі зміщенням. Згідно акту за формою Н-1 №73 від 23.04.1995 року даний нещасний випадок визнано пов’язаним з виробництвом. За наслідком травми він протягом тривалого часу проходив лікування в різних медичних установах. За висновком МСЕК від 18.12.1995 року йому вперше було встановлена стійка втрата професійної працездатності у 50% та визнано інвалідом 3 групи, внаслідок діагнозу: незрізшийся перелом-вивих ладьєвидної кістки зліва з анкілозом лівого зап’ястного суглобу з різким порушенням хвата пальців. Травма негативно відобразилася на звичайному укладі його життя, від неодноразово проходив лікування, виконував всі приписи лікарів задля повернення до нормального способу життя, відновлення організму та працездатності. Травма, яку він отримав від нещасного випадку, призводить до постійних болів у області кісті лівої руки, нерухомість зап’ястного суглобу, які він особливо відчуває у холодні часи та при фізичних навантаженнях, що має дуже суттєве значення для трудової діяльності. Медичні документи підтверджують, що в організмі відбулися необоротні зміни і МСЕК визначено їх безстроковий характер. Законодавством України передбачено відшкодування моральної шкоди. Моральну шкоду він оцінює в розмірі 70000 грн, виходячи з кратності 50% втрати працездатності до мінімальної зарплати. Зазначена сума деякою мірою може компенсувати ту шкоду, що заподіяна йому внаслідок завданих фізичних та моральних страждань. Просить стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 70000 грн.

          Представник відповідача позов не визнає, так як позивач пропустив тримісячний строк для звернення до суду, який передбачено ст.233 КЗпП України. Просить в задоволенні позову відмовити.

          Представник третьої особи відділення ВД Фонду ССНВВПЗ в м.Селидове вважає позов необґрунтованим, так як позивачем не доведено факту заподіяння відповідачем моральної шкоди. У позові просить відмовити.

          Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

          Відповідно акту № 73 за формою Н-1 про нещасний випадок на підприємстві від 23.04.1995 року, з ОСОБА_1 при роботі на шахті «Росія» стався нещасний випадок. 20.04.1995 року о 22 год. 30 хв. в 3 зміну під час розчеплення вагонів на вантажному ходку, покотилися вагони, якими було травмовано руку ОСОБА_1.

          Згідно наказу по шахті «Росія» Селидівського ВОВВ від 01.02.1996 року, на підставі висновку Красноармійської травматологічної МСЕК від 18.12.1995 року, яким ОСОБА_1 вперше встановлено 50% втрати профпрацездатності в зв’язку з трудовим каліцтвом 20.04.1995 року, ОСОБА_1 сплачено одноразову допомогу і призначені щомісячні виплати у відшкодування шкоди внаслідок каліцтва.

          Згідно постанов відділень ВД Фонду ССНВ в м.Новогродівка від 08.05.2002 року і в м.Селидове від 17.05.2011 року, потерпілого ОСОБА_1, взято на облік та продовжено раніше призначені страхові виплати, в зв’язку з трудовим каліцтвом, що сталося 20.04.1995 року при стійкій втраті профпрацездатності 35%.

          За висновком МСЕК від 18.12.1995 року потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 50% та 3 група інвалідності, а за висновком МСЕК від 15.02.2006 року повторно встановлено ступень втрати професійної працездатності 35% та 3 група інвалідності безстроково.          

Таким чином, судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач під час роботи на підприємстві відповідача, внаслідок нещасного випадку отримав травму руки на виробництві. За висновком МСЕК від 18.12.1995 року позивачу вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності 50% та 3 група інвалідності, а з 15.02.2006 року 35% та 3 група інвалідності безстроково. Зазначеним ушкодженням здоров’я позивачу завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем з наступних підстав.

           Відповідно ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

          Відповідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законно прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами.

          Відповідно ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

          Однак, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» змінено Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині виплати моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

          Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в зв’язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником травми пов’язаної з виробництвом в цей період, таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, відповідно до правил ст.237-1 КЗпП України.

          Слід зазначити, що на час нещасного випадку і встановлення стійкої втрати професійної працездатності позивачу відшкодування моральної шкоди передбачалося ст.12 Закону України «Про охорону праці», в редакції від 14.10.1992 року, п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, завданого робітнику ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року.

          Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача проти позову внаслідок пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, так як відповідно п.1, п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги, що випливає із порушення особистих немайнових прав та про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. Ст.83 ЦК України в редакції 1963 року передбачала, що позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав.

          Враховуючи вищезазначені обставини і оцінюючи сукупність доказів, суд вважає, що отримана позивачем травма під час безпосереднього виконання робіт на виробництві 20.04.1995 року, що підтверджено актом про нещасний випадок на підприємстві від 23.04.1995 року, завдала і заподіює йому моральні страждання, через які він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, продовжувати лікування. Його втрати носять безстроковий характер, що підтверджено висновком МСЕК, і призвели до порушення звичайного ритму життя, відсутність можливості реалізувати свої потреби і здібності у повному обсязі.

Отримання позивачем даного каліцтва внаслідок, внаслідок шкідливих і небезпечних факторів виробництва, підтверджує факт завдання йому моральної шкоди, який встановлений і доведений у судовому засіданні. Завдана позивачу ушкодженням здоров’я моральна шкода підлягає відшкодуванню відповідачем відповідно ст.237-1 КЗпП України.

На думку суду, вимоги позивача по відшкодуванню йому моральної шкоди в розмірі 70000 грн. значно завищені, а тому враховуючи приписи п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року № 5 «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.05.1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", задоволення цих вимог у розмірі 30000 грн. буде еквівалентно його фізичним і моральним стражданням, в зв'язку з трудовим каліцтвом і його наслідками, неможливістю відновлення стану здоров’я за наслідками травми.

          Відповідно ст.ст.79, 81, 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати за результатами розгляду справи.          

          Керуючись ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, ст.12 Закону України «Про охорону праці», в редакції від 14.10.1992 року, п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, завданого робітнику ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, ст.83 ЦК України в редакції 1963 року, ст.268 ЦК України, ст.ст.10, 60, 79, 81, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

          Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41) р/р 26003300135231 у філії – Селидівське відділення №5484 ПАТ «Державний ощадний банк України» МФО 394307 код ЄДРПОУ 33426253 на користь ОСОБА_1 30000 (тридцять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, в зв’язку з трудовим каліцтвом.

          Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп.                    

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн., одержувач УДК в м.Селидове (для Новогродівського суду № 0523) розрахунковий рахунок 31219259700056 ГУ ДКУ у Донецькій області МФО 834016 код ЄДРПОУ 34686427.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Новогродівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

          Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті.

          Суддя: