Ухвала суду № 1968679, 03.06.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

03 червня 2008 рокум. Харків

           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –  Шевцової Н.В.

           Суддів                          Бенедик А.П., Кононенко З.О.

за участю секретаря                                Маймуліної А.В.

представників позивача:      Пшеничний О.Л.

представника відповідача:   Реута Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської областіна постанову  господарського суду Полтавської області від 25.12.2007 року по справі №3/175

за позовом  Приватного підприємства «Агроресурси – XXI»

доКременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень – рішень-

ВСТАНОВИЛА:

          Приватне підприємство «Агроресурси – XXI» (надалі по тексту позивач) звернулось  до суду з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області  (надалі по тексту відповідач), в якому просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення – рішення № 0001592301/0/786 від 03 квітня 2007 року та податкове повідомлення – рішення № 0001592301/1/1391 від 20 червня 2007 року, відповідно до яких Приватному підприємству «Агроресурси - XXI» визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 88007 грн., в тому числі штрафні санкції на суму 29336 грн.

  Постановою господарського суду Полтавської області від 25.12.2007 року позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.04.2007 року № 0001592301/0/786 та від 20.06.2007 року № 0001592301/1/1391, за якими ПП "Агроресурси - XXI" визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 88 007 грн., в т.ч. основний платіж -58 671 грн. та штрафна (фінансова) санкція -29 336 грн.

  Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

           В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови п.п 7.2.1, п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5, п.п. 7.7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи.

           Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за висновками виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 рік, відповідачем на підставі акту № 172/23-120/31773155 від 22.03.2007 року прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.04.2007 року №0001592301/0/786, яким визначено суму  податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 88 007 грн., в т.ч. основний платіж -58 671 грн. та штрафна (фінансова) санкція в розмірі 29 336 грн.

_______________

Справа №22-а-2334/2008                                                                                                   Головуючий 1 інстанції:  Бунякіна Г.І.

  Категорія: 41                                                                                                                      Доповідач: Шевцова Н.В.

Не погоджуючись із сумою податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні №0001592301/0/786 від 03 квітня 2007 року, позивачем було подано скаргу, в порядку адміністративного оскарження, з вимогою про його скасування.

За наслідками розгляду скарги податкове повідомлення - рішення було залишено без змін а скаргу без задоволення та складено податкове повідомлення - рішення №0001592301/1/1391 від 20 червня 2007 року, яким повторно визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 88007 грн., в тому числі штрафні санкції на суму 29336 грн.

Судом також встановлено, що позивач зареєстрований, як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 23551756, видане 17.12.2001 року, індивідуальний податковий номер 317731516037), здійснює щомісячне подання декларацій з податку на додану вартість та здійснює щомісячну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Позивач та ВО "Техносервіс", 10.05.2005 року уклали договір № 10/05-1 та додаткову угоду до цього договору № 1 від 10.05.2005 р., предметом якого є поставка останнім позивачу нафтопродуктів.

Контрагент позивача за зазначеною угодою на момент взаємовідносин між ним та позивачем був зареєстрований платником податку на додану вартість та декларував податкові зобов’язання.

            На виконання умов договору, позивач  відповідно рахунків-фактур та видаткових накладних отримав від свого контрагента - ВО "Техносервіс", нафтопродукти  на загальну суму 352 028,47 грн., в тому числі 58 671,41 грн. ПДВ, оригінали податкових накладних та сплатив своєму контрагенту - ВО "Техносервіс" за отримані нафтопродукти грошові кошти у безготівковому порядку.

          З наведеного суд дійшов висновку,  що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту в травні 2005 року  суми податку на додану вартість у розмірі 58 671 грн., сплачені в ціні придбання нафтопродуктів від ВО "Техносервіс".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що  позивачем не було допущено порушень правил оподаткування, таким чином законних підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та застосування штрафних (фінансових) санкцій не було. При цьому, суд зазначив, що Законом України "Про податок на додану вартість" визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації. Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено, а тому посилання відповідача на факт не підтвердження сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість контрагентами позивача, суд не оцінив, як суттєві.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про ПДВ” містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі по тексту Закон України „Про ПДВ”) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про ПДВ” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

          З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що позивачвиконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про ПДВ” право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій:

або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

               або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

             Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами постачальників Позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-Позивача і не може бути підставою для притягнення Позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість Позивачу, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав  для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

 Крім того, відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до п.п.”а” п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ” умовою бюджетного відшкодування є сплата продавцем ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Відповідач не заперечує, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товарів продавцю, а тому суд приходить до висновку, що обов'язок доказування правомірності винесених спірних рішень відповідачем не було виконано.

 Доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні товарів, придбаних у ВО «Техносервіс», через анулювання у останнього реєстрації платника податку на додану вартість, колегія суддів вважає хибними.

Акт №132 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ВО «Техносерсіс», зазначений складений та затверджений начальником ДПІ у Київському районі м.Донецька 12.07.2007 року 12.07.2007 року.

Взаємовідносини між позивачем та ВО «Техносервіс» відбувались протягом 2005 року, тобто до анулювання зазначеної реєстрації, а тому позбавлення ВО «Техносервіс» статусу платника ПДВ не впливає на формування податкового кредиту позивача.

          Таким чином, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

            Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

            Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -   

УХВАЛИЛА:

               Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області  – залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 25.12.2007 року по справі №3/175 – без змін.

                Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                 (підпис)                              Н.В. Шевцова

                        Судді:                         (підпис)                                  А.П.Бенедик

                                                                (підпис)                                    З.О.Кононенко    

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                             Н.В. Шевцова