Ухвала суду № 1968664, 24.07.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

24 липня 2008 рокум.Харків

           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –   Шевцової Н.В., 

           Суддів                           Бенедик А.П., Кононенко З.О.

за участю секретаря                                 Маймуліної А.В.                    

 представника позивача:        Таможанський О.В.                          

представника відповідача:     Малахов Ю.А., Носов К.Ю., Соболєв М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова   на постанову Харківського окружного адміністративного суду   від 23.11.2007 року  по справі № 2-а-2402/07

за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанські вторресурси 1»

до   Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова

проскасування  податкових повідомлень - рішень -

ВСТАНОВИЛА:

          Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанські вторресурси 1» (надалі по тексту позивач) звернулось  до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення – рішення від 21.08.2007 року № 0001632302/0 та № 0001642302/0.

         Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2007 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова від 21.08.2007 року № 0001632303/0, № 0001642302/0.

        Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

        В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про митний тариф України», що призвело до неправильного вирішення справи.

         Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що як платник податків,  зборів  та обов'язкових платежів  позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ Київського району м. Харкова з 17.04.2003 року за № 3571, як платник ПДВ - з 10.06.2003 р. № 28752606.

Судом також встановлено, що  з 27.06.2007 року по 02.08.2007 рік ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року, за результатами якої був складений акт від 09.08.2007 року № 3538/23-5/32438027.

             На підставі висновків акту, відповідачем  прийняті   податкові повідомлення – рішення від 21.08.2007 року № 0001632303/0 та № 0001642302/0, якими позивачу визначені суми податкового зобов'язання з податку додану вартість: у розмірі 510848,00 грн.( у тому числі: основний платіж – 340565 грн. штрафні санкції – 170283 грн.) та у розмірі 495839 грн. ( у тому числі: основний платіж - 393823 грн., штрафні санкції - 102016 грн.).

        Судом також встановлено, що позивачем укладено договір  комісії з 18.10.2006 року б/н  на 

_______________

Справа №22-а-2679/08                                                                                                        Головуючий 1 інстанції:  Перцова Т.С.

  Категорія:   41                                                                                                                    Доповідач: Шевцова Н.В.

придбання  продукції  від  ТОВ   «Турбо-Рем». Згідно  договорупозивач отримує від підприємства ТОВ «Турбо-Рем» продукцію, а саме згідно додатків до договору (папір, скло). На отриману продукцію виписані видаткові накладні по яким позивач отримав папір на суму 1794821,99 грн.    

 Судом також встановлено, що згідно п.2.15.8. акту  від 09.08.2007 року №3538/23- 5/32438027 бухгалтерський облік на підприємстві ведеться з дотриманням вимог Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Здійснення бухгалтерського обліку ведеться відповідно до принципів і методів, передбачених Національними Положеннями (Стандартами) бухгалтерського обліку. Підприємством забезпечується первинність відображення операцій і достовірність оцінки активів, зобов'язань, капіталу в бухгалтерському обліку.

Також згідно, п. 2.17 акту від 09.08.2007 р. №3538/23-5/32438027, при проведенні інвентаризації розбіжностей між данними бухгалтерського обліку та фактичними даними не виявлено.

Судом також встановлено, що позивачем були надані відповідачу на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу валових витрат суми 79608,34 грн.: договір від 18.01.2007 року б/н, товарно транспортні накладні, акти про виконання робіт, зведена відомість про надання послуг, податкові накладні, виписані ПП «Остекс», акти про приймання макулатури по кількості та якості, що були складені ВАТ «Київський картонопаперовий комбінат» м. Обухів під час приймання товару, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Відповідач в акті перевірки не визнав включення витрат щодо надання транспортно-експедиційних послуг ПП «Остекс» на підставі того, що згідно договору від 18.01.2007 б/н підприємство ПП «Остекс» зобов'язується надавати транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів для підприємства ТОВ «Слобожанські вторресурси 1». Для перевірки валових витрат по отриманим послугам від ПП «Остекс» відповідачем були використанні документи: договір від 18.01.2007 б/н, товарно транспортні накладні, акти про виконання робіт, зведена відомість надання послуг, податкові накладні, виписані ПП «Остекс». Згідно актів про виконання транспортно-експедиційних послуг підприємство ПП «Остекс» надало послуг на суму 79608,34 грн., у тому числі ПДВ - 15921,67 грн. При вивчені ТТН відповідачем встановлено, що згідно ТТН перевезення товару на адресу ВАТ «Київський картонопаперовий комбінат» м. Обухів здійснювалось різними перевізниками, до яких не віднесено ПП «Остекс» ні в якості перевізника ні в якості експедитора. В зв'язку з чим відповідачем було зроблено висновок, що данні ТТН не надають можливості встановити причетність ПП «Остекс» до перевезення вантажу та надання транспортно-експедиційних послуг. Відповідно до цього відповідач в акті перевірки вказав, що неможливо встановити причетність ПП «Остекс» до приймання вантажу до перевезення, перевезення вантажу та здавання його одержувачу, тобто надання транспортно-експедиційних послуг. Таким чином, відповідач вважає, що витрати по здійсненню транспортно-експедиційних послуг ПП «Остекс», не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку щодо правомірності та обґрунтованості доводів позивача про те, що позивач здійснює діяльність по збиранню, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (макулатури, склобою, пластмаси), з метою отримання доходу при здійсненні господарської діяльності, вторинна сировина реалізується на підприємства, які здійснюють переробку цієї сировини. Для перевезення товару позивач, з метою здійснення господарської діяльності, залучає автотранспорт у сторонніх організацій. З цією метою 18.01.2007 року між ПП «Остекс» та позивачем було підписано договір № б/н на транспортно-експедиторське обслуговування.

 Судом також встановлено, що друге оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення від 21.08.2007р., № 0001642302/0 винесено відповідачем, як зафіксовано в акті перевірки, за порушення п.п.7.4.1 ст.7, п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97-ВР). Позивачем відповідачу на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у травні, червні, серпні   2005 року, листопаді, грудні 2006 року, січні, лютому, березні 2007 року були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним   законодавством. Зауваження щодо форми та змісту наданих   податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні

    Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до  п.2.15.8.  акту  від 09.08.2007 року №3538/23-5/32438027 бухгалтерський облік на підприємстві ведеться з дотриманням вимог Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Здійснення бухгалтерського обліку ведеться відповідно до принципів і методів, передбачених Національними Положеннями (Стандартами) бухгалтерського обліку. Підприємством забезпечується первинність відображення операцій і достовірність оцінки активів, зобов'язань, капіталу в бухгалтерському обліку.

Також згідно, п. 2.17 акту від 09.08.2007 року №3538/23-5/32438027, при проведенні інвентаризації розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними даними не виявлено.

  Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі закон від 16.07.1999 № 996-ХІУ), підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємств.

          Матеріали справи свідчать, що відповідно до  п.2.15.8.  акту  від  09.08.2007 року №3538/23-5/32438027 бухгалтерський облік на підприємстві ведеться з дотриманням вимог Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Здійснення бухгалтерського обліку ведеться відповідно до принципів і методів, передбачених Національними Положеннями (Стандартами) бухгалтерського обліку. Підприємством забезпечується первинність відображення операцій і достовірність оцінки активів, зобов'язань, капіталу в бухгалтерському обліку.

Отже, при виконанні зобов'язань згідно договору комісії від 18.10.2006 року б/н, надходженні ТМЦ від ТОВ «ТУРБО-РЕМ», постійно діючою комісією здійснювався огляд ТМЦ, що надходили на підприємство під найменуванням папір, у ході огляду комісією у кожному випадку визначались властивості товару і складалися Акти огляду та визначення характеристик ТМЦ, що надходять. Так, у ході огляду та перевірки, у кожному випадку було встановлено, що товар, який надходив від ТОВ «ТУРБО-РЕМ» згідно накладних договору від 18.10.2006 року № б/н з найменуванням «папір» після огляду визначався, як товар, що не   підлягає подальшому використанню у відповідності  зі своїми попередніми характеристиками в якості паперу, але може використовуватись як вторинна сировина з необхідністю подальшої переробки. На підставі цих комісійних Актів огляду та Наказу позивач від 23.04.2005 року № 6 «Про організацію бухгалтерського; обліку та облікової політики», весь товар під найменуванням «папір», який надходив від ТОВ «ТУРБО-РЕМ», оприбутковувався на склад вторинної сировини та обліковувався на балансовому рахунку 201 «Сировина та матеріали» під найменуванням «макулатура».

У подальшому цей товар - макулатура використовувався у господарській діяльності підприємства, при реалізації якого підприємством було отримано дохід, який згідно з Законом України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, було включено до складу валового доходу підприємства.

Придбання та  реалізація товарів підтверджується податковим накладними, складеними відповідно до п.п. 7.2.1., 7.2.З., 7.2.4., 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України  «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимоги отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно пп. 7.2.4. п. 7.2. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Право на нарахування; податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку.

 Крім того, п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165/97, передбачається, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна є не дійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж указано в п. 2 даного Порядку (п.5 Порядку).

Колегія суддів вважає правомірними та обґрунтованими висновки суду про те, що всі податкові накладні виписані від імені підприємств, які зареєстровані як платники податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, а відповідачем не надано відомостей про те, що зазначені господарські операції позивачем не проводились.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

На підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у травні, червні, серпні 2005 року позивачем відповідачу були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

          Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем від підприємства ТОВ «ТУРБО-РЕМ» отримувався папір, а оприбутковувався інший товар – макулатура не заслуговують на увагу, оскільки за своїм походженням папір, без визначення його конкретних товарних властивостей (наприклад папір газетний, папір та картон ручного відливання та ін.) і макулатура є однорідними товарами.

Так, згідно п. 1.20.1. ст. 1 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР, однорідні товари - роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник. Між тим, ДПІ у Київському районі м. Харкова робить висновки посилаючись лише на товарні групи відповідно до Закону України від 05.04.2001 № 2371-Ш «Про митний тариф України», не враховуючи однорідність товарів – папір та макулатура.

Крім того, колегія суддів зазначає, що  ДПІ у Київському районі при здійсненні висновків щодо порушення при оприбуткуванні під час придбання ТОВ «Слобожанські вторресурси 1» товару під найменуванням папір і оприбуткування його як макулатуру, керувалось лише первинною документацією, в якій не зазначено конкретних властивостей товару, а є тільки загальна назва папір, яка не ідентифікує його як конкретний товар, тому не маючи спеціальних знань про визначення товарних якостей товару та не оглянувши його неможливо здійснити однозначний висновок до якої товарної позиції належить товар.

              Щодо доводів відповідача на той факт, що відповідач не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних ТОВ „Оілмаш" з підстав того, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28.02.2006 р. визнано недійсним статут ТОВ «Оілмаш» з моменту його реєстрації та визнано недійсним свідоцтва платника ПДВ №37066117 з моменту видачі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.25.3 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000 р., за наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, орган державної податкової служби здійснює таке анулювання на дату подання заяви або затвердження акта про анулювання реєстрації, якщо не визначений граничний термін дії свідоцтва або дата втрати особою статусу платника ПДВ, або коли є підстави для анулювання до закінчення терміну дії Свідоцтва.

Зазначене Положення не передбачає підстав для анулювання свідоцтва платника ПДВ датою його виписки. Акт анулювання свідоцтва платника ПДВ, на який посилається відповідач, виписаний 29.06.2006 р., тобто датою після проведення операцій між позивачем та ТОВ „Оілмаш", які відбувались у травні, червні, серпні 2005 року.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції вірно встановлено, що у травні, червні, серпні 2005 року свідоцтво платника ПДВ у ТОВ „Оілмаш" було наявне та дійсне, податкові накладні виписувались ним на законних підставах та у позивача не було підстав не включати вказані суми до податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи встановлено, що угоди, по яким позивачем зроблено включення сум до податкового кредиту по накладним, виданим ТОВ «Оілмаш», не визнані недійсними та ніким не оспорені. Також, відповідачем не надано до справи доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яким позивачем включені до податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету.

Таким чином, несплата податку контрагентом за договорами (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача та суму бюджетного відшкодування.

 Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

 При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

    Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

     Статтею 19 ч. 1 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

    Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

      Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення п. 5.1. ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів перевірки вбачається, що ДПІ у Київському районі м. Харкова дійшло до висновку щодо неможливості встановлення причетності ПП «Остекс» до приймання вантажу до перевезення, перевезення вантажу та здавання його одержувачу, тобто надання транспортно-експедиційних послуг. Таким чином, витратипо здійсненню транспортно-експедиційних послуг ПП «Остекс» згідно актів, за висновками відповідача, не можливо підтвердити наданими для перевірки первинними документами (ТТН), що в свою чергу не надає можливості пов'язання понесених витрат у розмірі 79608,34 грн. на транспортно-експедиційні послуги з господарською діяльністю.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач здійснює діяльність по збиранню, заготівлі окремих видів відходів, як вторинної сировини (макулатури, склобою, пластмаси), з метою отримання доходу при здійсненні господарської діяльності, вторинна сировина реалізується на підприємства, які здійснюють переробку цієї сировини.

Позивач зазначав, що для перевезення товару йому необхідно мати автотранспорт. Власного автотранспорту підприємство не має, тому з метою здійснення господарської діяльності залучає автотранспорт у сторонніх організацій.

Представник позивача пояснював, що саме з цією метою 18.01.2007 року між ПП «Остекс» та ТОВ «Слобожанські вторресурси 1» було підписано договір № б/н на транспортно-експедиторське обслуговування.

            Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч.1 ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Як вбачається з п. 1.2. Договору від 18.01.2007 року на транспортно-експедиторське обслуговування, експедитор в інтересах Замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення, пошук Перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням. Пунктом 4.6. зазначеного Договору визначено, що експедитор вправі залучати третіх осіб для виконання своїх зобов'язань за цим Договором.

          Відповідно до п.п. 11.1 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом N 363 від 14.10.97 Міністерства транспорту України, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

          Підпунктом 11.4 п. 11 Правил N 363 від 14.10.97 визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля, ап.п. 11.6 п.11 цих Правил передбачено, що після прийняття шантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

        З матеріалів справи вбачається, що вданому випадку перевезення здійснювалось різними Перевізниками, які були представлені ПП «Остекс», на підставі чого розрахунки здійснювались з ПП «Остекс».

       Факт виконання робіт згідно договору транспортно-експедиторських послуг від 18.01.2007 р. підтверджується актами виконаних робіт, які складалися щомісяця та зводною відомістю наданих послуг по перевезенню вантажів. Також факт що усі операції по перевезенню вантажів та надання транспортно-експедиторських послуг безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підтверджується ТТН, актами про приймання макулатури по кількості та якості, які складалися одержувачем товару.

      Крім того, факт безпосередньої участі операцій з ПП «Остекс» підтверджується даними бухгалтерського обліку, а саме оборотно-сальдові відомості по рахунка 6852 та 631 де відображені контрагенти.  

        Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку, що виконання умов Договору від 18.01.2007 року на транспортно-експедиційні послуги здійснювалось з дотриманням вимог норм діючого законодавства України. До того ж виконання умов договору підтверджується, податковими накладними складеними відповідно до п.п. 7.2.1., 7.2.З., 7.2.4., 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Актами про приймання макулатури по кількості та якості, які були складені ВАТ «Київський картонопаперовий комбінат» м. Обухів під час приймання товару.

          Таким чином доводи відповідача щовитрати у розмірі 79608,34 грн. крім того ПДВ - 15921,67, які були здійснені на рахунок ПП «Остекс» за транспортно-експедиційне обслуговування, не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Слобожанські вторресурси 1», є безпідставні і не обґрунтовані.

          На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

          Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому, колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

           Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова – залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду   від 23.11.2007 року  по справі № 2-а-2402/07  – без змін.

            Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Повний текст виготовлено 29.08.2008 року.

Головуючий                 (підпис)                              Н.В. Шевцова

Судді:                        (підпис)                                 А.П. Бенедик

                                                               (підпис)                                      З.О. Кононенко

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду                                                                             Н.В. Шевцова