Рішення № 19682986, 06.12.2011, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 22Ц-2896/11Головуючий в суді першої інстанції:ПОРОХОВИЙ Г.І.

Категорія: Доповідач: Стеблюк Л. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2011 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Стеблюк Л.П.

Суддів: Гуцола П.П., Войтко Ю.Б.

При секретарі: Чернати В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 18 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Екобуд» про стягнення належних виплат при звільненні працівника, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Екобуд» про стягнення належних виплат при звільненні працівника. Позовні вимоги мотивував тим, що з 08.02.2008 року по 06.05.2009 року він працював черговим електриком ТОВ «Екобуд». При звільненні в порушення вимог трудового законодавства з ним не було проведено остаточний розрахунок, зокрема, йому не виплатили заробітну плату за три місяці роботи та компенсацію за невикористану відпустку. На неодноразові звернення до відповідача вимогу ОСОБА_2 про погашення заборгованості не було задоволено, тому звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 18.08.2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча про розгляд справи апеляційним судом Вінницької області був повідомлений, про що свідчать його заяви на адресу суду.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що дана скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки компенсації за невикористану відпустку, а наявність простроченої виплати по заробітній платі жодним чином не обґрунтовано.

Проте, з такими висновками місцевого суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_2 серії АР № 113452, наказом № 0208-к від 02.08.2008 року його прийнято на роботу електриком ТОВ «Екобуд» (а. с. 3).

Наказом № 0506-к від 06.05.2009 року ОСОБА_2 звільнено за власним бажанням (а. с. 3).

За правилами ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За положеннями ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що в день звільнення ОСОБА_2 не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку 1 розмірі 1102,65 грн.

Порушення відповідачем вимог ст. 83 КЗпП України також підтверджується приписом Територіальної державної інспекції праці у м. Києві № 26-08-68/1009-799 від 20.12.2010 року (а. с. 57), яким генерального директора ТОВ «Екобуд» Сербіна А.Ю. зобовязано усунути дані порушення вимог трудового законодавства та виплатити ОСОБА_2 компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки у строк до 20.01.2011 року (а. с. 57).

На виконання вимог зазначеного припису 19.01.2011 року з ОСОБА_2 було проведено остаточний розрахунок та виплачено компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1102,65 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером ТОВ «Екобуд» від 19.01.2011 року (а. с. 24).

В наданих ТОВ «Екобуд» запереченнях на позовну заяву зазначено, що остаточний розрахунок з ОСОБА_2 дійсно було проведено з затримкою в звязку з тяжким фінансовим становищем на підприємстві (а. с. 20).

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

За положеннями п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необґрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.

Зважаючи на те, що належну ОСОБА_2 суму компенсації за дні невикористаної відпустки відповідачем виплачено лише 19.01.2011 року, перебіг тримісячного строку звернення до суду в даному випадку починається з 20.01.2011 року.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення середнього заробітку за час прострочення 17.03.2011 року, а, отже, в межах встановленого ст. 233 КЗпП України строку.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, є неправильним та повністю спростовується матеріалами справи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.

Так, у п. п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами та доповненнями.

Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").

За змістом п. 2 вищезазначеної Постанови Кабінету Міністрів України у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Як вбачається з матеріалів справи, за квітень 2009 року ОСОБА_2 нараховано заробітну плату в розмірі 625 грн., за березень 605 грн., а всього 1230 грн. за даний період.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики № 10338/0/14-08/13 від 30.09.2008 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік» кількість робочих днів в березні 2009 року становить 21 робочий день, в квітні 2009 року 21, а всього 42 робочих дні за вказаний період.

Таким чином, середньоденний заробіток ОСОБА_2 складає 29,29 грн. (1230 грн. : 42 робочих дні = 29,29 грн.)

Зважаючи на Лист Міністерства праці та соціальної політики № 10338/0/14-08/13 від 30.09.2008 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік», а також те, що ОСОБА_2 звільнено 06.05.2009 року, кількість робочих днів у травні 2009 року складає 16 робочих днів, у червні-грудні 2009 року 150 робочих дні, а всього 166 робочих днів.

Згідно Листа Міністерства праці та соціальної політики № 9681/0/14-07/13 від 25.08.2009 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік» 2010 рік нараховує 251 робочий день.

Відповідно до Листа Міністерства праці та соціальної політики № 9111/0/14-10/13 від 25.08.2010 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік» та з огляду на те, що остаточний розрахунок з ОСОБА_2 проведено 19.01.2011 року кількість робочих днів у січні 2011 року становить 11 днів.

Всього період затримки в проведенні розрахунку з позивачем при звільненні складає 429 робочих днів, а тому сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 117 КЗпП України становить 12565 гривень 41 копійка.

Зважаючи на наведене та керуючись ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 18 серпня 2011 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 до ТОВ «Екобуд» про стягнення належних виплат при звільненні працівника задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд», юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9 к. 414, фактична адреса 04123, м. Київ, вул. Осиповського, 9, код ЄДРПОУ 31482028, р/р 26002031557151 в Старокиївському відділенні «Укрсоцбанк», МФО 322012 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, прож.: АДРЕСА_1, 12 565 гривень 41 копійку (дванадцять тисяч пятсот шістдесят пять гривень сорок одну копійку) середнього заробітку без утримання прибуткового податку за період з 06.05.2009 року по 19.01.2011 року затримки розрахунку при звільненні.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: