Ухвала суду № 1966969, 07.08.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

7 серпня 2008 року                                                                       справа № 22-а-7922/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Старосуда М.І.

                                   Василенко Л.А.

при секретарі судового засіданняДенисенко К.С.за участю представників: від позивача:Бугай В.М. – за дов. від 20.12.2007рокувід відповідача:

від третіх осіб Ястремський В.М. – за дов. від 29.03.2008року

Безкровна С.В. – за дов. від 04.08.2008року

не з’явилисьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Маріуполіна постанову господарського суду Донецької областівід 3 червня 2008 року по адміністративній справі№ 7/270а (суддя Гончаров С.А.)за позовомВідкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»                       м. Маріуполь

до

Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

про

за участю третіх осіб:

визнання недійсним рішення

1)Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області м. Донецьк

2)Державної екологічної інспекції Азовського моря м. Маріуполь

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Донецької області від 3 червня 2008 року (том 3 арк. справи 175-178) задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, внаслідок чого визнанні недійсними та такими, що не підлягають виконанню податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 8 серпня 2006 року №000110234/0 (том 1 арк. справи 217) та від 5 вересня 2006 року №000110234/1 (том 1 арк. справи 218), предметом яких визначені податкові зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 678303 грн. 26 коп., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 143057 грн. 83 коп.

Суд першої інстанції при прийнятті постанови виходив з того, що відповідач прийняв спірні рішення, виходячи з видом відходів, тоді як понадлімітне розміщення пов’язане з класом небезпеки. В основу судового рішення покладена наявність  обставин, які звільняють від відповідальності та встановлені у інших податкових періодах рішенням господарського суду Донецької області від 12 січня 2006 року у справі 2/253а (том 1 арк. справи 236-239), яке залишене без змін апеляційною та касаційною інстанціями.

В апеляційній скарзі (том 3 арк.. справи 9-12) відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Доводить,  що понадлімітне розміщення необхідно визначати виходячи з видів без врахування класу відходів. Зазначає,  що рішення у справі №2/253а стосувалось інших податкових періодів,  тому безпідставно прийняте судом у межах спірних відносин.

Представник позивача під час апеляційного провадження проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає що постанова суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представники третіх осіб у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь»                      м. Маріуполь (надалі комбінат) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 00191158, перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Маріуполі.

Керівником податкового органу  прийняті спірне податкові повідомлення-рішення на підставі висновків виїзної планової перевірки комбінату з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2005 року по 31 березня 2006 року (том 1 арк. справи 9-188).

Висновками акту перевірки (том 1 арк. справи 180), встановлено заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 678303 грн. 26 коп., у тому числі за 2005 рік – 75971 грн. 75 коп., за 1 квартал 2006 року – 602331 грн. 51 коп., як наслідок порушення пунктів 4 та 8 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року №303, та підпунктів 5.4, 5.5. пункту 5, підпункту 6.4 пункту 6 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища» затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999  року за №162/379 (зареєстрованої у Мін’юсті України 9 серпня 1999 року за №544/3837).

З додатку до акту перевірки вбачається,  що податковий орган при обчислені збору виходить з п’яти видів відходів 2005 року,  з яких за трьома має місце понадлімітне розміщення, і у двох випадках безлімітне розміщення  та п’ятнадцяти видів відходів за перше півріччя 2006 року, які розміщені без ліміту. Зазначені відходи відносяться до третього та четвертого класів відходів.

Проблемою даного спору є встановлення податковим органом при здійснені перевірки позивача понадлімітного та безлімітного розміщення відходів позивачем протягом 2005 року та першого кварталу 2006 року.

Розбіжності між сторонами полягають у тому, що позивач з посиланням на норми Порядку та Інструкції вважає, що ліміт на розміщення відходів визначається йому в межах певного класу і понадлімітне або безлімітне розміщення слід обчислювати, виходячи з певного класу. Податковий орган вважає, що при обчисленні понадлімітного або безлімітного розміщення слід виходити з певного виду відходів, а не тільки з класу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1218 від 3 серпня 1998 року “Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів”, яка прийнята відповідно до приписів статті 31 Закону України “Про відходи” № 187/98 від 5 березня 1998 року (з наступними змінами), ліміт на розміщення відходів – обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях. Понадлімітне розміщення відходів відповідно до наведеної постанови, виявлений у власника обсяг відходів, на які у нього немає дозволу на розміщення і які підлягають обов’язковому розміщенню за окремими дозволом органів Мінекоресурсів на місцях.

Відповідно до пункту 4 зазначеної Постанови ліміт на утворення відходів розраховується на підставі нормативів утворення для кожного виду відходів за класами їх небезпеки і має дорівнювати сумарному обсягу відходів, розміщених на своїй території та переданих іншому власнику.

Встановлення нормативу збору відповідно до класу небезпеки відходів, передбачено також пунктом 3 Порядку. 

Аналіз норм зазначених постанов доводить те, що ліміт на утворення відходів розраховується для кожного виду відходів за класами їх небезпеки, але понадлімітне розміщення відходів, пов’язане з кожним класом небезпеки. Саме за понадлімітне розміщення відходів, передбачений п’ятикратний розмір збору відповідно до пункту 8 Порядку та підпункту 5.4 пункту 5 Інструкції. 

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має ліміти на утворення та розміщення відходів на 2005 рік та  2006 рік, у тому числі за 3 та 4 класами, в межах  допустимих норм яких розміщені відходи, що визначені відповідачем об’єктом обчислення збору.

Враховуючи наведене, відповідач правомірність прийнятих ним рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів, спірні рішення є такими що не відповідають пунктам 1,3,7 частини 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення  правомірно визнані судом першої інстанції недійсними.

Безпідставність визначення суми податкового зобов’язання за платежем: збір за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього природного середовища  обумовлює безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, внаслідок чого вони є такими, що не підлягають виконанню.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі на постанову  господарського суду Донецької області 3 червня 2008 року у справі № 7/270а – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області 3 червня 2008 року у справі № 7/270а – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 7 серпня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 7 серпня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                       Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                    М.І. Старосуд

                                                                                                               Л.А. Василенко 

З оригіналом згідно:

Суддя                                                                                                                 Р.Ф. Ханова