Постанова № 19658466, 09.11.2011, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 2-а-1323/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 року м. Монастирище

Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Ротаєнко Д. С., розглянувши справу у порядку скороченого провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації про визнання дії неправомірною, стягнення недоотриманої одноразової грошової допомоги в розмірі, передбаченому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", зобов"язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Позивач 24.10.2011 року звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої одноразової грошової допомоги в розмірі, передбаченому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 1993 року по теперішній час з урахуванням проведених виплат, зобов"язання вчинити дії. Підставою звернення до суду з позовом вважає те, що на використання права, гарантованого ст. 6; ст. 13 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»ст. 8, ст. 55 Конституції України; ст. 2, ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) звертається до суду для захисту своїх прав та законних інтересів. Він, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Відповідача. Також має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи II категорії видане 18.09.1995 року. На виконання вимог ст. 106 КАС викладає суду обставини якими, він обґрунтовує свої позовні вимоги та зазначає докази про які йому відомо. Прожитковий мінімум визначається на кожний рік законами «Про Державний бюджет України». Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991р. №796-ХІІ він, як особа, віднесена до II категорії має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 (п'ять) мінімальних заробітних плат. Він отримує щорічну допомогу на оздоровлення в значно нижчому розмірі ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в зв'язку з чим було звернення до Відповідача із заявою про проведення перерахунку розміру нарахованої йому щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідо Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ. Відповідач відмовляє у проведенні перерахунку та повідомляє, що нарахування проводиться правильно, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року. Відмову у проведенні перерахунку вважає протиправною, оскільки, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії застосуванню підлягає стаття 48 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 року), а не Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, яка істотно звужує обсяг встановлених Законом прав. Згідно з положеннями частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу. Додатково хоче зазначити, що по розгляду судами аналогічних справ є практика, в якій Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України підтримується положення пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та вкзується, що застосуванню підлягають статті Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України. Щодо можливих посилань відповідачів на застосування судом позовної давності то просить суд врахувати. Перша позиція :відповідачі на відміну від нього знали про рішення Конституційного Суду України і по відношенні до нього не виконували рішення КСУ. Відповідачі на відміну від нього, мали у себе рішення судів загальної юрисдикції, ухвалені на користь позивачів за аналогічним спором ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Про те що йому неправильно нараховують пенсію і соціальні виплати він дізнався недавно і це порушення є довготривалим у всякому випадку він просить поновити йому строк звернення до суду і суд просить прийняти його тверді переконання в тому, що він ніколи не давав ніякої згоди на те щоб йому неправильно нараховували пенсію і соціальні виплати. Взагалі, він вважає, що на його правовідносини з відповідачем у даному спорі не поширюється позовна давність. Відповідно до норми ч. 2 ст. 21 КАС України, яка зазначена і у рішенні Конституційного Суду України № 19 рп/2010 від 09 вересня 2010 року, йому гарантовано - далі прямо цитує норму ч. 1 другої ст. 21 ЦПК України: «Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням праву свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше ви.чоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.»Таким чином, в адміністративному позові можуть зазначатися вимоги про відшкодування шкоди. Відповідно до правил ст. 72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням не потребують доказуванню. В цьому сенсі, нижче приводить рішення КСУ, якими визнано такими, що не відповідають вимогам Конституції внесені зміни до чинних законів України, а норми ст. 92 Конституції України зазначають, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, правовий режим власності. Відповідно до норми ст. 8 Конституції йому гарантовано звертатися до суду на підставі норм Конституції України, що він і робить. Норма ст. З Конституції зобов'язує державу відповідати перед людиною за свою діяльність; Норма ст. 152 Конституції України встановлює, що порядок відшкодування шкоди встановлюється законом, отже, називає і зазначає такий закон - ст. 1175 ЦК України, яка встановлює підстави і порядок відшкодування шкоди заподіяної внаслідок прийняття нормативно-правового акту визнаного незаконним. Норма ст. 268 ЦК України не поширює позовну давність на - цитує п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України: «на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядуванняу яким порушено його право власності або інше речове право». І тут слідом цитує норму пункту 3 частини першої ст. 268 ЦК України: «на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженнями здоров'я або смертю:». Як визначає ця норма, приведена вище - не поширюється позовна давність на вимоги щодо відшкодування шкоди заподіяної державою при прийнятті нормативно-правового акту визнаного незаконним та і в Преамбулі і в ст..1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»держава визнає, що вона відшкодовує шкоду внаслідок Чорнобильської катастрофи. Слід зазначити, що відповідно до норми ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»і Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»(далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права, які застосовують суди. Отже, пенсії та соціальні виплати відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини є власністю в розумінні ст. 1 Першого Протоколу Конвенції таким чином в контексті п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України не поширюється позовна давність на відшкодування шкоди при перерахуванні і призначені та виплати пенсій і соціальних виплат внаслідок якщо таке нарахування або виплата здійснювалася на підставі нормативно-правового акту визнаного незаконним. Також, відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»зазначається, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Для звернення до суду з метою забезпечення належного захисту своїх прав на підставі ст. 16 Кодексу адміністративного судочинства України він був вимушений користуватися платними послугами юристів. На даний час ним сплачено TOB «Надія»500 (п'ятсот) гривень 00 коп. за надання консультативно-правових послуг, у тому числі інформування та консультування, складання та подання заяв до відповідачів, складання та подання адміністративного позову з необхідними додатками до суду, що підтверджується договором, рахунком, квитанціями та актом, які додаються до даного позову. На підтвердження того, що TOB «Надія»(код ЄДРПОУ 31117367, м. Київ) має право здійснювати надання юридичних послуг у галузі права до позову додається копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видана TOB «Надія», в якій одним з основних видів діяльності вказана адвокатська діяльність. Генеральним директором TOB «Надія»є Чубко Оксана Миколаївна, яка має диплом про юридичну освіту та має право на зайняття адвокатською діяльністю (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1). Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони судового процесу. А відповідно до ст. 94 КАС України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України або місцевого бюджету. Тому вважає, що понесені ним витрати на правову допомогу мають бути відшкодовані йому за судовим рішенням за рахунок відповідачів. На підставі правопорядку встановленого ст. 1,3,6,8,9,17,19,21,22,24,56,113,152 Конституції України, ст.48-67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та ст.ст. 2, 16, 17, 19, 48, 69, 104, 105 і 106 КАС України, звільненого від сплати державного мита на підставі, п. 18 частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", просить суд :1) визнати дії Відповідача, такими що були здійснені зазначеними відповідачами без урахування вимог ст. 152 Конституції України, ст.1175 ЦК України ст. 268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та нарахуванні й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; 2) зобов'язати Відповідача усунути порушення і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991р. щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з 1993 року по теперішній час з урахуванням проведених виплат; 3) зобов'язати Відповідача призначити (встановити) йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи II категорії, щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ і виплачувати в подальшому; 4) не відкладати розгляд справи у разі неприбуття відповідачів, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також у разі його відсутності на судовому засіданні, як позивача,- просить розглядати справу без нього на підставі наявних у справі матеріалів; 5) стягнути на його користь, згідно ст. 90, 94 КАС України, кошти, затрачені ним на правову допомогу в розмірі 500 (п'ятсот) грн.; 6) не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення надіслати на його адресу вище вказане рішення; 7) зобов'язати відповідачів утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії.

Відповідачем суду заперечення у строк, передбачений ч.5 ст.183-2 КАС не подано. Надано повідомлення про те, що за 2011 рік позивачу допомога на оздоровлення станом на 12.10.2011 року не виплачувалась, за 2010 рік виплачена в сумі 100 грн 26.08.2010 року.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Ухвалою Монастирищенського районного суду від 1525.10.2011 року позовні вимоги в частині з 1993 до 24.04.2011 року залишено без розгляду.

Відповідно до повідомлення відповідача від 12.10.2011 року № 01-1439 за 2011 рік позивачу допомога на оздоровлення станом на 12.10.2011 року не виплачувалась, за 2010 рік виплачена в сумі 100 грн 26.08.2010 року.

Згідно Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік”від 14.06.2011 року № 3491-VI, який набрав законної сили 19.06.2011 року, в становлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України"Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

Надаючи перевагу Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік”, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

23 липня 2011 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 745 від 6 липня 2011 року “Про встановлення деяких розмірі виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, прийнята на виконання п.7 Закону України від 14 червня 2011 року №3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”.

Позивачем доказів невиконання відповідачем вимог даної постанови суду не надано.

Тому позов не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 19, 22, 92 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Законами України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2011 рік”від 14.06.2011 року № 3491-VI, постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 “Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи”, постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 6 липня 2011 року “Про встановлення деяких розмірі виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, постановою Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”,ст.ст.8, 9, 10, 11, 12, 18, 21, 69, 71, 86, 94, 99, 159, 160, 162, 163, 183-2, 256 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Монастирищенської районної державної адміністрації про визнання дії неправомірною, стягнення недоотриманої одноразової грошової допомоги в розмірі, передбаченому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", зобов"язання вчинити дії, відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:Д. С. Ротаєнко