Ухвала суду № 1962167, 17.06.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а- 3509/08                                                         Головуючий 1-ої інстанції: П’янова Я.В.

Категорія: 36                                                                            Доповідач:                            Гуцал М.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2008 рокум.Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді –  Філатова Ю.М.,

суддів                        -   Водолажської Н.С., Гуцала М.І.

при секретарі                Волошиної Я.В.

за участю представників:

позивача                        Літвінцевої О.О.

відповідача                    Симонова А.А.

прокурора                      Малінка В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2008 року по справі №2-а-782/08

за позовомПриватної фірми «Валькірія»

до                Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

за участю   прокуратури Ленінського району м. Харкова

про              визнання не чинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

            Позивач, ПФ «Валькірія» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, в якому просив визнати не чинними податкові повідомлення – рішення ДПІ Ленінського району м. Харкова від 06.07.2007 року № 0000231620/0 та від 21.08.2007 року № 0000231620/1 у сумі 2804401,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду  від 14.03.2008 року по справі № 2а-782/08 позовні вимоги ПФ «Валькірія»  частково задоволені. Визнані не чинними податкові повідомлення – рішення від 06.07.2007 року № 0000231620/0 та від 21.08.2007 року № 0000231620/1 у сумі 1373600,00 грн.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова , з постановою Харківського окружного суду не погодився і звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПФ «Валькірія» повністю.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом  при винесенні постанови порушені норми матеріального та процесуального права, саме: положень Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а саме: висновок суду що відповідачем не зазначено яку саме норму податкового законодавства порушив позивач, формуючи податковий кредит з фактичного обсягу вартості послуг комісіонера, а також не надано доказів, підтверджуючих достовірність іншого методу визначення розміру комісійної винагороди

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує і просить залишити її без задоволення. В своїх письмових запереченнях зазначає, що, оскілки, послуги комісіонера безпосередньо пов’язані з продажем товарів, що в свою чергу дозволяє отримувати підприємству дохід, то такі послуги, безумовно, пов’язані з його господарською діяльністю. Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв’язок із власною господарською діяльністю визначає сам платник податку - суб’єкт підприємництва, якщо інше не встановлено законами України. Представник позивача зазначає, що п. 1.17 ст. 1 Закону «Про ПДВ» визначено, що терміни та поняття зокрема «валові витрати виробництва (обігу)» приймаються у значенні, визначеному ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, тому судом першої інстанції для формування нормативно обґрунтованих доводів, пов’язаних з приписами закону «Про ПДВ» щодо терміну «Витрати, не пов’язані з господарською діяльністю» цілком правомірно використані терміни закону № 334, де п.п. 5.3.1 та п. 5.3. ст.. 5 до витрат, не зв’язаних з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, але витрати за послуги посередників при здійсненні продажу товарів у будь-якому розумінні до них не віднесені. Також представник позивача зазначає, що підприємство від продажу саме товару отримало прибуток в сумі 1 млн. гривень з ПДВ. При цьому, на збут дійсно були понесені додаткові витрати. Зіставлення ж рівня витрат на збут з рівнем отриманої торгівельної націнки не передбачено жодною з норм як податкового законодавства  так і загальних засад в області економіки та фінансів. Відповідачу були надані регістри обліку, відповідно до яких собівартість реалізованого товару формує балансовий рахунок 902 «Собівартість реалізованих товарів» в кореспонденції з рахунком 281 «Товари», а послуги комісіонера формують витрати на збут проводкою Дт 93 «Витрати на збут» Кт 633 «Розрахунки». Ці регістри обліку ніде для цілей фінансової звітності не перетинаються. Тобто, зіставлення рівня витрат підприємства, пов’язаних із збутом продукції з розміром одержаної націнки від конкретного виду продукції або партії товарів -  не передбачено не тільки податковим законодавством, але і нормативами бухгалтерського обліку та фінансової звітності, на яких повинна ґрунтуватися й податкова база. Не погоджується представник позивача і з твердженням відповідача щодо посилання на абз. 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що вексельний розрахунок з постачальниками товарів не надає права позивачу на отримання бюджетного відшкодування, оскільки векселі не вважаються засобами платежу, оскільки таке посилання є недоречним, бо це не було предметом розгляду по наведеній справі і тому зазначена норма матеріального права не була застосована.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав викладене у запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції постанову суду залишити без змін, апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши судове рішення, дослідивши надані до матеріалів справи документи, пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ Ленінського району м. Харкова була проведена виїзна позапланова перевірка Приватної фірми "Валькірія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) за березень-квітень 2007 року. Перевірка проводилась з 31.05.2007 року по 13.06.2007 року. За результатами перевірки складено акт від 26.06.2007 року № 1450/16-204/25460688 .

За висновками акту перевірки, згідно з ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та з посиланням на п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 ВР від 03.04.1997р. (зі змінами та доповненнями), Начальником ДПІ Ленінського району м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.07.2007р. № 0000231620/0, яким Приватній фірмі "Валькірія" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2804401,00грн.

Сторони не оспорюють встановлені судом першої інстанції обставини, що позивачем в порушення п.п7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ за березень 2007р., віднесено суму ПДВ сплачену постачальникам у лютому 2007 р. із застосуванням векселів у розмірі 1 430 801,00 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, на думку відповідача,сума податкового кредиту безпідставно завищена в розмірі - 1 373 600,00 грн., оскільки отримана по договору комісії комісійна винагорода не використовується в подальшому в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірностівіднесення до складу податкового кредиту за квітень 2007 року суми ПДВ 1373600,00 грн., щодо операцій по комісійній торгівлі товарами (ПФ «Валькірія» - комітент) виходячи з наступного:

 Відповідно до положення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) 7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із  договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо  договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх Імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

 Згідно з п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, Інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості  товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з ст. 1031 ЦК України, якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона  виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Відповідно до статуту ПФ «Валькірія», продаж товарів, у тому числі і через посередників (комісіонерів), віднесений до основного виду діяльності ПФ «Валькірія», цей факт не заперечувався відповідачем у суді першої та апеляційної інстанції. Також,не заперечувався і факт отримання прибутку від продажу товарів в межах договору комісії напродаж та виконання комісіонером інших умов договору. Фактично, в матеріалах справи відсутні докази продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, чи за ціною, яка відрізняється більш на 20 % від звичайної ціни на такі товари.

Щодо посилання відповідача на збитковість згаданої операції, то ані в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзівідповідач не зазначив, яку саме норму податкового законодавства порушив позивач, формуючи валові витрати та податковий кредит, виходячи з фактичного обсягу вартості послуг комісіонера, які зазначені в акті, а також не надав доказів в підтвердження достовірності іншого методу для формування розміру комісійної винагороди. При цьому, слід звернути увагу на те, що податковий кредит формувався позивачем за відповідні звітні періоди згідно діючого законодавства. Тому ствердження відповідача про збитковість окремої частини певної господарської операції, з врахуванням витрат на оплату послуг посередників не заслуговують на увагу при вирішенні питання відшкодування ПДВ.

Зіставлення рівня витрат підприємства, пов’язаних із збутом продукції, з розміром одержаної націнки від конкретного виду продукції або партії товарів не передбачено діючим податковим законодавством України, нормативами бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Як свідчать матеріали акта перевірки від 26.06.07р. № 1450/16-204/25460688, сторони зазначеної угоди не є пов'язаними особами.Реальність здійснення господарських операцій відповідачем не оспорювалась. Навпаки, в акті перевірки зазначено про наявність складських приміщень, рухз товарів по цим складам, формування торгівельної націнки, їх трансформування та передача іншим особам.

Нарахування і виплата комісійної винагороди здійснювалася на підставі акту виконаних робіт та звіту комісіонера, передбачених умовами договору комісії, тобто ці витрати належним чином підтверджені первинними та розрахунковими документами. В зазначених розрахунках вексельна форма не застосовувалась, розрахунки відбувались відповідно згоди про зупинення зобов’язань заліком зустрічної одноразової вимоги.

Крім того, комісійна винагорода, по своїй правовій природі є платою за послуги, що у свою чергу згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З Закону про ПДВ є об'єктом обкладання ПДВ у комісіонера. Матеріали перевірки свідчать про те, що позивач включив зазначену суму ПДВ до складу податкового кредиту згідно з належним чином оформленою податковою накладною.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції  правильно встановив обставини справи щодо правильності не прийняття відповідачем до розрахунку бюджетного відшкодування позивача суми ПДВ як сплачену постачальникам у лютому 2007 року із застосуванням векселів третіх осіб, правильно дійшов висновку про те, що ПФ «Валькірія» має право на податковий кредит по комісійних винагородах у розмірі 1373600,00 грн., вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, підстав для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.08 р. по справі № 2а-782/08 не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2008 року по справі №2-а-782/08 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від14 березня 2008 року по справі № 2а-782/08 – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексу.

 Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23 червня 2008 року.

Головуючий                                                                                                Ю.М. Філатов

Судді                                                                                                         Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а- 3509/08                                                         Головуючий 1-ої інстанції: П’янова Я.В.

Категорія: 36                                                                            Доповідач:                            Гуцал М.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

17 червня 2008 рокум.Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді –  Філатова Ю.М.,

суддів                        -   Водолажської Н.С., Гуцала М.І.

при секретарі                Волошиної Я.В.

за участю представників:

позивача                        Літвінцевої О.О.

відповідача                    Симонова А.А.

прокурора                      Малінка В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2008 року по справі №2-а-782/08

за позовомПриватної фірми «Валькірія»

до                Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

за участю   прокуратури Ленінського району м. Харкова

про              визнання не чинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

            Відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголосити вступну та резолютивну частину ухвали, повний текст якої буде виготовлений 23 червня 2008 року.

  Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2008 року по справі №2-а-782/08 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від14 березня 2008 року по справі № 2а-782/08 – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексу.

Головуючий                                                                                                Ю.М. Філатов

Судді                                                                                                         Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал