Постанова № 1962163, 21.07.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064,Україна, місто Харків, вул. Володарського, 46

Справа 22-а-3133/08 Головуючий 1 інстанції Данилова М.В.

Категорія 33 Доповідач Сіренко О.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2008 року Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду в складі : Головуючого судді Сіренко О.І.

Суддів Подобайло З.Г.

Мельникової Л.В.

За участю секретаря Касян В.Ю.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2008 року по справі заадміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинним повідомлень- рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

4 грудня 2007 року позивач - ТОВ «ВентТехСервіс» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ Фрунзенського ра­йону м. Харкова від 19.07.07г. № 0000241600/0 та від 18.10.07г № 0000241600/1.

Відповідач - ДПІ Фрунзенського району м. Харкова, проти позову заперечував, просив в позові ТОВ "ВентТехСервіс" відмовити, посилаю­чись на норми Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 року та Закон України "Про державну податко­ву службу в Україні".

8 лютого 2008 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ТОВ «Венттехсервіс» до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинним повідомлення - рішення-задовольнити повністю.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенсь-кому районі м. Харкова від 19.07.2007р. № 0000241600/0 та від 18.10.2007р. № 0000241600/1.

В апеляційній скарзі ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова просить скасувати постанову суду першої інстанції посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

В запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «ВенТехСервіс» просить постанову суду залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ Фрунзенського району м. Харкова була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ "ВентТехСервіс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в установі банку за травень 2007 року. Перевірка проводилась з 25.06.07р. по 10.07.07р., за наслідками якої був складений акт від 16.07.07г. № 1956/16-016/31060630.

Позапланова перевірка ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова здійснювалась у зв»язку з тим, що товариство з обмеженою відповідаль­ністю "ВентТехСервіс" надало до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за травень 2007 року, в якій декларувала від'ємну значення різниці між сумою податкового зобов'язання та су­мою податкового кредиту.

За результатами перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 та абз. а) п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податкового кредиту в квітні 2007 р. безпідставно завищена в розмірі - 1 300 000,00 грн., т.я. по договору комісії сплачена (нарахована) комісійна винагорода в розмірі 7 800 000,00 грн., (в тому числі ПДВ 1300 000,00 грн.,) не використовується в подальшому у межах господарської діяльності під­приємства .

Акт перевірки посадовими особами позивача підписаний з заперечен­нями.

На підставі акту перевірки начальником ДПІ Фрунзенського району м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.07.07г. № 00002 41600/0 , яким товариству з обмеженою відповідальністю "ВентТех­Сервіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року у розмірі 1 300 000,00грн., з яким по­зивач не згоден, вважає його незаконним та необґрунтованим.

Задовольняючи позов ТОВ «ВенТехСервіс» суд першої інстанції виходив з того, що підставою для винесення оскаржуваного податково­го повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 300 000,00грн., відповідач зазначив порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 та п.п 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, сума податкового кредиту без­підставно завищена в розмірі - 1 300 000,00 грн., т.я. розмір вина­городи за послуги, отримані від комісіонера по договору комісії, перевищує розмір прибутку, отриманого від реалізації товару, а тому не використовується у межах господарської діяльності підприємства.

Щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону Укра­їни «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), а саме щодо зайвого віднесення до скла­ду податкового кредиту за квітень 2007 року суми ПДВ в розмірі 1 300 000,00 грн., врахованого у складі винагороди комісіонера від операцій по комісійній торгівлі товарами (ТОВ «ВентТехСервіс»-комітент), суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність дій відповідача у зв'язку з тим, що у відповідності до положення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) "Податковий кредит звіт­ного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартос­ті товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо до­говірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону, протя­гом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяль­ності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основ­них фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріа­льних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні ка­пітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого ви­користання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподат­ковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду".

Згідно п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній фор­мах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.п 1.20.1 п. 1.20 Закону України «Про оподат­кування прибутку підприємства» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР 1.20. звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари {роботи, послу­ги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсут­ності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридич­но та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (ро­боти, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно 1.20.2. вищевказаного Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на мо­мент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зо­крема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умо­ви платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, по­слуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними осо­бами надбавки чи знижки до ціни.

У відповідності до статуту ТОВ «ВентТехСервіс», продаж товарів, у тому числі і через посередників (комісіонерів) , віднесений до основно­го виду діяльності ТОВ «ВентТехСервіс», цей факт відповідач не запере­чував . Також в судовому засіданні не заперечувався факт належного ви­конання комісіонером умов договору, та перерахування ТОВ «ВентТехСер­віс» коштів, згідно цього договору.

Згідно ст. 1031 ЦК України, якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії ви­ходячи із звичайних цін за такі послуги. Як свідчать матеріали справи, розмір плати визначен сторонами договору з посиланням на Акти викона­них робіт, тобто залежить від ринкових факторів та має оцінюватися сторонами після належного виконання за звітний період, що свідчить про відсутність невизначеності.

В су­довому засіданні представник відповідача не надав доказів, підтвер­джуючих інший рівень розміру комісійної винагороди, ніж встановлено перевіркою. Тобто не надано доказів порушення п.7.4.1 та 7.7.1 статті 7 Закону про ПДВ у частині завищення податкового кредиту у квітні 2007 року .

Таким чином, відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому пері­оді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має ві­д'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'єм­ного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отри­мувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачаль­никам таких товарів (послуг).

Виходячи з вище викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ТОВ «Вен­тТехСервіс» має право на податковий кредит по комісійних винагородах та правомірно визначив суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2007р.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції .

Відповідно до вимог ч. З ст.159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ТОВ «ВентТехСервіс» передало по договору комісії від 01.01.07р. № 198/03/07 підприємству ПФ «Орнатус» товар на суму 16 150 075,60 грн. (придбаний у квітні 2007р.). Підприємство ПФ «Орнатус» надало звіт про виконання умов договору комісії на повну суму, але перерахувало грошові кошти на суму 12 000 000,00 грн. За що ТОВ«ВентТехСервіс» сплатило комісійну винагороду у сумі 7 800 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 1 300 000,00 грн.), що складає 48,00% від суми реалізації товару та 65% від перерахованих коштів за товар.

Підприємством вказана сума ПДВ була включена до податкового кредиту у декларації за квітень 2007 року.

Відповідно до вимог п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом звітного періоду.

Пунктом.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств.

Згідно п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства" звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.

У договорі комісії № 198/03/07 від 01.01.07р., на підставі якого була включена сума ПДВ до податкового кредиту, не визначено розмір комісійної винагороди за надання послуг.

Відповідно до вимог п.п. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства" при проведенні перевірки платник податку зобов'язаний обгрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Позивач даний обов'язок не виконав, обгрунтування рівня договірних цін підчас перевірки надано не було, на норми п.п. 1.20.1 не послався.

Суд першої інстанції у постанові посилається на те, що розмір плати визначений сторонами договору комісії в актах виконаних робіт.

Проте матеріали справи не містять акти виконаних робіт, на які суд посилається у постанові, вказані акти не були надані в ході перевірки працівникам ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, проте, як вбачається з акту перевірки директор ТОВ «ВенТехСервіс» підтвердив, що первинні документи , використані в ході перевірки достовірні і надані у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що ТОВ "ВентТехСервіс" не довело, що розмір комісійної плати відповідає рівню звичайних цін, сума податкового кредиту за квітень 2007 року з ПДВ у розмірі 1 300 000,00 грн. є такою, що визначена з порушенням п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивач невірно визначивши податковий кредит та не має права на отримання бюджетного відшкодування по податковій декларації за травень 2007 року у розмірі 1 300 000,00 грн.

За таких обставин постанова суду першої інстанції не може бути визнана законною та обґрунтованою, скільки ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права , висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 202 КАС України з ухваленням нової постанови про відмову в позові з зазначених вище підстав.

Керуючись ст..ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України. колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2008 року скасувати.

Відмовити в позові товариству з обмеженою відповідальністю «Венттехсервіс» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання нечинним повідомлень- рішень ДПІ у Фрунзенському ра­йоні м. Харкова від 19.07.07г. № 0000241600/0 та від 18.10.07г № 0000241600/1.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 липня 2008 року.

Головуючий підпис Сіренко О.І.

Судді підпис Подобайло З.Г.

підпис Мельнікова Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя Харківського апеляційного

адміністративного суду Сіренко О.І.