Рішення № 19608781, 01.12.2011, Апеляційний суд Хмельницької області

Справа № 22ц-3617/11

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,

суддів Власенка О.В.,Юзюка О.М.,

при секретаріДідик А.Б.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представників відповідачівСмица О.Р.,

Білоножка В.В.,

Назарчука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до колективного санаторно-курортного підприємства санаторію «Товтри», асоціації сільськогосподарських підприємств Хмельницької області, товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькагробуд», Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницького міжгосподарського тепличного комбінату про визнання незаконним рішення загальних зборів уповноважених представників засновників підприємства про звільнення з посади керівника та розірвання контракту, визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди із апеляційними скаргами колективного санаторно-курортного підприємства санаторію «Товтри»на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2011 року,

встановила:

В лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до колективного санаторно-курортного підприємства санаторію «Товтри»(далі КСКПС «Товтри») про визнання незаконним рішення загальних зборів уповноважених представників засновників КСКПС «Товтри»від 8 грудня 2010 року № 3 про звільнення його з посади керівника підприємства та розірвання з ним контракту, визнання незаконним і скасування наказу директора КСКПС «Товтри»від 20 січня 2011 року № 7-о про звільнення його з посади головного лікаря та поновлення на цій посаді. Крім того, позивач просив стягнути з КСКПС «Товтри»на свою користь 9085 грн. 85 коп. заробітної плати за період з 17 листопада 2010 року до 20 січня 2011 року, 35333 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 21 січня 2011 року до 5 жовтня 2011 року та 2000 грн. відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 зазначив, що з 1999 року він обіймав посаду головного лікаря КСКПС «Товтри»і на виконання рішення загальних зборів засновників підприємства від 9 лютого 2010 року № 1 з ним укладений контракт на строк до 9 лютого 2013 року, однак з 17 листопада 2010 року його було відсторонено від роботи, а 20 січня 2011 року незаконно звільнено з посади за ст. 43-1 КЗпП України через події, повязані з рейдерським захопленням підприємства і фізичним усуненням його від виконання обовязків керівника. На думку позивача, така підстава припинення трудового договору не передбачена нормами чинного законодавства та діючим контрактом, тому він має бути поновлений на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також ОСОБА_1 вказав, що під час звільнення йому не була виплачена в повному розмірі заробітна плата і внаслідок порушення законних прав він зазнав моральних страждань.

Суд залучив асоціацію сільськогосподарських підприємств Хмельницької області (далі Асоціація), товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницькагробуд»(далі ТОВ «Хмельницькагробуд»), Хмельницьку обласну державну адміністрацію (далі Облдержадміністрація), Хмельницький міжгосподарський тепличний комбінат (далі Тепличний комбінат) до участі у справі як співвідповідачів.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Визнано недійсним наказ від 20 січня 2011 року № 7-о про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КСКПС «Товтри»з 20 січня 2011 року. Стягнуто з КСКПС «Товтри»на користь ОСОБА_1 31533 грн. 24 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 7547 грн. 85 коп. невиплаченої заробітної плати, 2000 грн. відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з КСКПС «Товтри»на користь держави 51 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті позову відмовлено. Рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі допущене до негайного виконання.

Суд виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 проведене з порушенням вимог законодавства про працю, тому позивача слід поновити на роботі та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також суд дійшов висновку, що перед звільненням підприємство не виплатило ОСОБА_1 заробітну плату за відпрацьований період і порушення його законних прав призвело до моральних страждань.

В апеляційних скаргах КСКПС «Товтри»просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Представники Асоціації та Облдержадміністрації вважають, що апеляційні скарги є обґрунтованими.

Заперечуючи проти апеляційних скарг, позивач ОСОБА_1 зазначив, що рішення суду є законним, а тому відсутні підстави для його скасування.

Представники ТОВ «Хмельницькагробуд»і Тепличного комбінату, які у встановленому законом порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не зявилися.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Ухвалюючи рішення, суд не зясував усіх обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення сторін, і вважав встановленими обставини, які не підтверджені доказами. Також суд не застосував закон (ст.ст. 21, 46, 83 КЗпП України; ст. 8 Закону України «Про підприємництво»від 7 лютого 1991 року № 698-ХІІ (далі Закон № 698-ХІІ); ст. 11 ЦПК України), який підлягав застосуванню, не врахував положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок), і застосував ст. 91 ЦК України, яка не поширюється на спірні правовідносини.

У звязку з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, та недоведеністю цих обставин, які суд вважав встановленими, порушенням норм матеріального і процесуального права оскаржуване рішення в частині стягнення з КСКПС «Товтри»на користь позивача заробітної плати за період з 17 листопада 2010 року до 20 січня 2011 року підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення. Також підлягають зміні рішення про стягнення з підприємства на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та мотивувальна частина рішення.

Встановлено, що у 1996 році на базі обласного міжколгоспного санаторію «Товтри»створено КСКПС «Товтри». Дане підприємство засновано на колективній власності шляхом обєднання на добровільних засадах частки майна, фінансових, матеріально-технічних і трудових ресурсів колективних сільськогосподарських підприємств (колгоспів) Хмельницької області, дольової участі коштів централізованого фонду соціального страхування колгоспників та коштів інших підприємств, установ, організацій.

26 березня 1996 року Городоцькою районною державною адміністрацією Хмельницької області зареєстровано статут КСКПС «Товтри»(реєстраційний № 93).

Учасниками підприємства стали: обласна рада колективних сільськогосподарських підприємств, правонаступником якої є Асоціація (93 % статутного капіталу); міжгосподарська організація облагробуд, правонаступником якої є ТОВ «Хмельницькагробуд»(2 % статутного капіталу); міжгосподарська організація тепличний комбінат, правонаступником якої є Тепличний комбінат (0,2 % статутного капіталу); Облдержадміністрація (4,8 % статутного капіталу).

Відповідно до пунктів 9.2, 9.2.7 статуту КСКПС «Товтри»вищим органом підприємства є збори уповноважених представників засновників, до компетенції яких віднесено затвердження головного лікаря голови правління санаторію та укладення з ним контракту.

Рішенням зборів засновників від 10 січня 2002 року № 1 створено товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Товтри»(далі ТОВ «Санаторій «Товтри») та затверджено його статут.

Згідно з пунктом 3 установчого договору і пунктом 1.2 статуту ТОВ «Санаторій «Товтри», зареєстрованого Городоцькою районною державною адміністрацією Хмельницької області 21 червня 2002 року (реєстраційний № 700010218), товариство створено шляхом реорганізації КСКПС «Товтри»і є правонаступником усіх його прав та обовязків.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 1 жовтня 2008 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 1 грудня 2009 року, визнано недійсними рішення зборів засновників (протокол № 1) від 10 січня 2002 року про створення ТОВ «Санаторій «Товтри»і статут цього товариства.

Наказом № 4 від 26 січня 1999 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного лікаря КСКПС «Товтри». Після реорганізації підприємства у ТОВ «Санаторій «Товтри»позивач продовжував виконувати обовязки головного лікаря санаторію.

9 лютого 2010 року збори уповноважених представників засновників прийняли рішення (протокол № 1) про призначення ОСОБА_1 на посаду головного лікаря КСКПС «Товтри»та укладення з ним контракту. В той же день між вищим органом підприємства, від імені якого діяв голова зборів засновників ОСОБА_5, і позивачем укладено контракт на управління КСКПС «Товтри»на строк до 9 лютого 2013 року.

Рішенням зборів уповноважених представників засновників КСКПС «Товтри»від 16 вересня 2010 року № 1 ОСОБА_1 призначено на посаду головного лікаря голови правління підприємства.

17 листопада 2010 року працівники підприємства не допустили позивача до робочого місця, а рішенням зборів уповноважених представників засновників КСКПС «Товтри»від 23 листопада 2010 року № 2 його відсторонено від виконання обовязків керівника на час роботи комісії по аналізу проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства.

8 грудня 2010 року збори уповноважених представників засновників підприємства прийняли рішення (протокол № 3) про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та розірвання з ним контракту. Підставою для звільнення позивача послужило те, що «протягом останніх чотирьох років колектив санаторію «Товтри»розділився на дві частини, що сприяло рейдерському захопленню документації підприємства, його перереєстрації, фізичному усуненню ОСОБА_1 рейдерською групою Поремчука, Стародубцевої, Головатого від виконання обовязків та неспроможністю здійснювати ним покладених функцій керівника».

Наказом новообраного директора КСКПС «Товтри»Смица О.Р. від 20 січня 2011 року № 7-о позивача звільнено з посади головного лікаря з цього ж дня за ст. 43-1 КЗпП України (звільнення керівника підприємства).

Зазначені обставини визнаються сторонами, а також підтверджуються показаннями допитаних в суді свідків і наявними у справі письмовими доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обовязки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Суд обґрунтовано не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_5 про те, що збори засновників КСКПС «Товтри»не обирали ОСОБА_1 на посаду головного лікаря підприємства і не укладали з ним контракту, оскільки дані ствердження суперечать сукупності досліджених доказів. До того ж, в суді ОСОБА_5 визнав, що протокол зборів засновників від 9 лютого 2010 року № 1 і контракт на управління підприємством від 9 лютого 2010 року підписані ним.

Крім того, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади (протокол № 3 від 8 грудня 2010 року), збори уповноважених представників засновників підприємства вирішили розірвати з ним контракт, що також підтверджує факт укладення між сторонами трудового договору у такій формі.

Те, що в статутних документах КСКПС «Товтри»не прописана процедура підписання контракту з керівником і у протоколі зборів уповноважених представників засновників підприємства від 9 лютого 2010 року № 1 відсутнє посилання на особу, яка уповноважується зборами підписати трудовий договір з ОСОБА_1, не спростовують факту укладення між сторонами контракту.

Так, рішення про укладення контракту з позивачем прийнято вищим органом управління підприємством і цей контракт від імені органу управління підписаний головою зборів представників засновників КСКПС «Товтри»ОСОБА_5, який діяв від імені цих зборів. В подальшому підприємство не оскаржило укладений контракт в установленому законом порядку.

Твердження представників КСКПС «Товтри»про відсутність трудових відносин між підприємством і ОСОБА_1 є голослівними та не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); 5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; 6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у звязку із зміною істотних умов праці; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі, або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 8) підстави, передбачені контрактом.

Пунктом 8.3 контракту на управління КСКПС «Товтри»від 9 лютого 2010 року встановлено, що цей контракт припиняється: 1) після закінчення терміну дії контракту; 2) за угодою сторін; 3) з ініціативи Органу управління до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктом 8.4 цього контракту; 4) з ініціативи Керівника до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктом 8.5 цього контракту; 5) з інших підстав, що передбачені законодавством.

В силу пунктів 8.4, 8.5 вказаного контракту Керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірвано з ініціативи Органу управління до закінчення терміну його дії: 1) у випадку систематичного невиконання Керівником без поважних причин обовязків, що покладені на нього цим контрактом; 2) у випадку одноразового грубого порушення Керівником законодавства або обовязків, що передбачені контрактом, внаслідок чого для підприємства настали значні негативні наслідки (збитки, сплачені штрафи склали більше 1/10 розміру статутного фонду товариства); 3) з інших підстав, що передбачені законодавством. Керівник може зі своєї ініціативи розірвати контракт до закінчення терміну його дії: 1) у випадку систематичного невиконання Органом управління своїх обовязків за контрактом або прийняття ним ухвал, що обмежують або порушують компетенцію і права Керівника, втручаються до його оперативно-розпорядчої діяльності, тих що можуть призвести, або призвели до несприятливих економічних результатів діяльності підприємства; 2) у випадку хвороби або інвалідності, що перешкоджають виконанню обовязків за контрактом і з інших поважних причин; 3) у випадку дострокового розірвання контракту з незалежних від керівника причин.

Трудовий договір з ОСОБА_1 міг бути припинений лише з вищеназваних підстав.

Однак, у рішенні зборів уповноважених представників засновників КСКПС «Товтри»від 8 грудня 2010 року № 3 таких підстав не наведено, а в наказі від 20 січня 2011 року № 7-о про звільнення позивача з роботи міститься лише посилання на норму (ст. 43-1 КЗпП України), яка визначає право власника або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір з керівником підприємства без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивача звільнено з посади головного лікаря підприємства з порушенням вимог законодавства про працю.

Доводи представників КСКПС «Товтри»на спростування даного висновку суду не узгоджуються з фактичними обставинами справи та нормами закону.

ОСОБА_1 звільнено без законних підстав і КСКПС «Товтри»не ліквідоване, тому твердження апелянта про неможливість поновлення позивача на роботі у звязку із подальшими змінами у штатному розкладі підприємства не заслуговують на увагу.

Також є безпідставними посилання представників КСКПС «Товтри»на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду за вирішенням трудового спору про звільнення з роботи.

Частиною 1 статті 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Копію наказу про звільнення з роботи вручено ОСОБА_1 12 лютого 2011 року (згідно поштового штемпелю на конверті), а трудову книжку видано йому в березні 2011 року. Позовну заяву про поновлення на роботі ОСОБА_1 подав до суду 14 березня 2011 року, тобто відповідно до ч. 5 ст. 241-1 КЗпП України у найближчий робочий день до останнього дня строку (12 березня 2011 року), що припав на вихідний. Таким чином, місячний строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Також суд обґрунтовано присудив ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Врахувавши характер і тривалість порушення законних прав ОСОБА_1, глибину його фізичних та душевних страждань, вимоги розумності та справедливості, суд обґрунтовано стягнув з КСКПС «Товтри»на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн.

В цій частині рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції у рішенні визнав встановленими декілька обставин, які не підтверджуються достатніми та обєктивними доказами.

Судом неправомірно встановлено, що з 23 грудня 2009 року до 2 березня 2010 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не були внесені відомості про КСКПС «Товтри», внаслідок чого у цей період підприємство не мало цивільної правоздатності юридичної особи і 9 лютого 2010 року контракт з ОСОБА_1 не був укладений. При цьому суд виходив з того, що мала місце реорганізація ТОВ «Санаторій «Товтри»в КСКПС «Товтри»шляхом припинення діяльності товариства та повернення підприємства до попередньої форми власності, оскільки не була проведена визначена законом процедура ліквідації підприємства.

Державна реєстрація КСКПС «Товтри»проведена 26 березня 1996 року відповідно до положень статті 8 чинного на той час Закону № 698-ХІІ. Відомості про підприємство були внесені до Реєстру субєктів підприємницької діяльності і КСКПС «Товтри»одержало відповідне свідоцтво про державну реєстрацію (ідентифікаційний код 14154020).

21 червня 2002 року проведена реєстрація ТОВ «Санаторій «Товтри».

1 липня 2004 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15 травня 2003 року № 755-ІV, який визначив порядок створення та ведення Єдиного державного реєстру. Діюче законодавство не встановлювало обовязок для раніше зареєстрованих субєктів підприємницької діяльності здійснити свою перереєстрацію у звязку з набранням чинності Закону № 755-ІV.

Лише 17 жовтня 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено відомості про ТОВ «Санаторій «Товтри»(реєстраційний № 10028676468). У звязку з набранням рішенням господарського суду Хмельницької області від 1 жовтня 2008 року законної сили реєстратором була скасована реєстраційна дія щодо вказаного товариства.

Після цього КСКПС «Товтри»повернулося до раніше існуючої організаційно - правової форми без припинення своєї реєстрації (підприємству залишено раніше присвоєні ідентифікаційний код і реєстраційний номер), а внесення реєстратором 2 березня 2010 року до Єдиного державного реєстру відомостей про КСКПС «Товтри»не є новою реєстрацією цього підприємства.

Обставини, які неправомірно встановлені судовим рішенням, не вплинули на правильність висновків суду щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 з роботи, однак вони можуть вплинути на права та обовязки сторін у подальшому, тому їх слід виключити з мотивувальної частини рішення.

Прийнявши рішення про поновлення позивача на роботі, суд обґрунтовано дійшов висновку, що з КСКПС «Товтри»на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Разом з тим, суд неправильно обрахував розмір цієї виплати.

Відповідно до абзаців 1 і 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у звязку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

При нарахуванні виплати суд виходив з того, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 167 грн. 73 коп., однак ця розрахункова величина обчислена виходячи із заробітної плати позивача за 11 місяців 2011 року (35559 грн. 76 коп.) та кількості відпрацьованих ним робочих днів за цей період (212).

В силу ч. 1 ст. 83 КЗпП України грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки виплачується лише у разі звільнення працівника. Поновлюючи ОСОБА_1 на роботі та присуджуючи йому оплату за час вимушеного прогулу, суд не зарахував одержану позивачем грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки. При такому зарахуванні за ОСОБА_1 залишається право на невикористану відпустку.

ОСОБА_1 просив стягнути з КСКПС «Товтри»на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 січня 2011 року до 5 жовтня 2011 року. Всупереч ст. 11 ЦПК України суд вийшов за межі цих вимог і присудив позивачу оплату вимушеного прогулу за період з 20 січня 2011 року до 20 жовтня 2011 року. Таким чином було порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства.

Протягом останніх 2 календарних місяців, які передували звільненню позивача з роботи (листопад і грудень 2010 року), ОСОБА_1 відпрацював 6 робочих днів. Його заробіток склав 960 грн. 79 коп., а середньоденний заробіток 160 грн. 13 коп. (960,79:6).

Вимушений прогул позивача з 21 січня 2011 року до 5 жовтня 2011 року включно тривав 176 робочих днів, тому його середній заробіток за цей період становить 28182 грн. 88 коп. (160,13х176). Враховуючи одержану ОСОБА_1 при звільненні грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в сумі 23139 грн. 27 коп., йому має бути присуджена оплата за час вимушеного прогулу в розмірі 5043 грн. 61 коп. (28182,88-23139,27).

В цій частині ухвалене рішення слід змінити.

Також суд припустився помилки при вирішенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за період з 17 листопада 2010 року до 19 січня 2011 року включно.

У відповідності до ст. 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 46 КЗпП України встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного спяніння; відмови або ухилення від обовязкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Стягуючи з КСКПС «Товтри»на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 7547 грн. 85 коп., суд першої інстанції виходив з того, що в період з 17 листопада 2010 року до 19 січня 2011 року останній виконував роботу, визначену трудовим договором, а при звільненні підприємство не виплатило йому ці кошти.

Вказані обставини не підтверджені дослідженими доказами. До того ж, в суді сторони визнали, що протягом вказаного періоду позивач фактично не виконував трудові обовязки.

ОСОБА_1 не довів, що з 17 до 23 листопада 2010 року він не був допущений до роботи власником або уповноваженим ним органом. Разом з тим, рішенням зборів уповноважених представників засновників підприємства від 23 листопада 2010 року № 2 його було відсторонено від виконання обовязків керівника з підстав, які не передбачені законом і контрактом.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 24 грудня 1999 року № 24 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»розяснив, що якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у звязку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в період з 23 листопада 2010 року до 19 січня 2011 року включно мало місце відсторонення ОСОБА_1 від роботи вищим органом управління підприємства, тому з КСКПС «Товтри» на користь останнього слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за даний період. При цьому, апеляційний суд не вбачає підстав для виплати позивачу заробітної плати за 17-22 листопада 2010 року.

Протягом останніх 2 календарних місяців, які передували відстороненню позивача від роботи (вересень і жовтень 2010 року), ОСОБА_1 відпрацював 43 робочих дні. Його заробіток склав 8681 грн. 66 коп. (4340,83+4340,83), а середньоденний заробіток 201 грн. 90 коп. (8681,66:43).

Вимушений прогул позивача тривав 40 робочих днів (з 23 листопада 2010 року до 19 січня 2011 року включно), тому йому має бути присуджена оплата за час вимушеного прогулу в розмірі 8076 грн. (201,90х40).

В цій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційні скарги колективного санаторно-курортного підприємства санаторію «Товтри»задовольнити частково.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2011 року про стягнення заробітної плати за період з 17 листопада 2010 року до 20 січня 2011 року скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення. Це ж рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та мотивувальну частину рішення змінити.

Стягнути з колективного санаторно-курортного підприємства санаторію «Товтри»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 листопада 2010 року до 19 січня 2011 року включно в сумі 8076 грн.

Стягнути з колективного санаторно-курортного підприємства санаторію «Товтри»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 січня 2011 року до 5 жовтня 2011 року включно в сумі 5043 грн. 61 коп. із залишенням права ОСОБА_1 на 231 календарний день невикористаних щорічних відпусток.

Виключити з мотивувальної частини рішення встановлені судом обставини про те, що з 23 грудня 2009 року до 2 березня 2010 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не були внесені відомості про колективне санаторно-курортне підприємство санаторій «Товтри», внаслідок чого у цей період підприємство не мало цивільної правоздатності юридичної особи і 9 лютого 2010 року контракт з ОСОБА_1 не був укладений.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції Мельник В.М. Справа № 22ц 3617

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 52