Рішення № 19577094, 01.12.2011, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

01.12.2011

Справа № 2-2865-2011

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

01 грудня 2011 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.В.

при секретарях - Г.С. Копійко, О.Ю. Денисенко, О.О. Дручиніної,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська лікарня № 4 м. Святогірськ», за участі третьої особи: ОСОБА_2, про скасування наказу про звільнення з роботи та стягнення середнього заробітку за затримку виплат при звільненні , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до Словянського міськрайонного суду Донецької області з позовом до КЛПЗ «Міська лікарня № 4 м. Святогірськ», за участі третьої особи: ОСОБА_2, про скасування наказу про звільнення з роботи та стягнення середнього заробітку за затримку виплат при звільненні. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона працювала в КЛПЗ «МЛ № 4 м. Святогірськ»з 2003 року, з 21 травня 2010 року на посаді фельдшера швидкої та невідкладної медичної допомоги. 28 квітня 2011 року адміністрацією відповідача їй було вручене попередження щодо звільнення у звязку із скороченням штату, згідно якого її посада підлягає скороченню, а вона підлягає звільненню 30 червня 2011 року, у звязку з відсутністю вільних посад фельдшерів у закладі.

Вказує, що 30 травня 2011 року вона звернулась до директора закладу із заявою, в якій просила скоротити їй строк попередження та звільнення її за ст. 40 п. 1 КЗпП України, у звязку зі зміною місця проживання з 31 травня 2011 року.

31 травня 2011 року, наказом головного лікаря КЛПЗ «Міська лікарня № 4 м. Святогірськ»№ 45/К, її було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою їй допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.

Зазначає, що 09 червня 2011 року їй зателефонувала інспектор з відділу кадрів відповідача і почала вимагати від неї іншу заяву про звільнення, оскільки вона не виїхала з міста. З телефонної розмови їй стало відомо, що Словянським міським центром зайнятості надано розяснення, згідно якого в разі якщо вона не виїхала з місця проживання, їй не повинна виплачуватись допомога в розмірі середньомісячного заробітку. Їй було запропоновано написати нову заяву, де причиною скорочення попереджувального терміну вказати те, що вона знайшла нову роботу.

20 червня 2011 року їй повідомили, що згідно з поданою заявою, 17 червня 2011 року змінено наказ про її звільнення, зазначено формулювання звільнення «за власним бажанням»

Вважає, що наказ головного лікаря від 17 червня 2011 року про зміну наказу про її звільнення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вона заяви про звільнення її за власним бажанням не писала і не повинна бути звільнена за вказаною статтею.

Крім того, зазначає, що в день звільнення з нею не проведено розрахунок, а саме не виплачено допомогу в розмірі середньомісячного заробітку.

Тому просить суд скасувати наказ відповідача про зміну наказу щодо звільнення її за ст. 38 ч. 1 КЗпП України, визнати її звільненою за ст. 40 ч. 1 КЗпП України, стягнути з відповідача на її користь допомогу при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 17272 грн. 76 коп., а також витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн.

Не погодившись з заявленими вимогами, представником відповідача до суду подано заперечення, в якому просив у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 відмовити, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивачем написано заяву про скорочення строку попередження та звільнення її 31 травня 2011 року у звязку зі зміною місця проживання. Вважає, що у даному випадку позивач повинна була надати роботодавцю паспорт з відміткою про зняття реєстрації. Тим більш у другій заяві ОСОБА_1 вказала причиною скорочення попереджувального строку знаходження іншого місця роботи, але дана інформація нею не підтверджена, адже її прийнято на нову роботу лише з 01 червня 2011 року.

Вважає, що звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України можливе при настанні строку вивільнення працівників, а скорочення строку попередження КЗпП України та іншими законодавчими актами не передбачено, а тому звільнення позивача за ст. 38 КЗпП України є законним.

Зазначає, що вимога ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку не підлягає задоволенню, оскільки її звільнено за ст. 38 КЗпП України, якою виплата вихідного утримання не передбачена. А так само й не підлягає задоволенню вимога щодо стягнення на її користь витрати на правову допомогу, оскільки дана вимога жодними доказами не підтверджена й крім того, позивач жодним чином не зобовязана звертатись за наданням правової допомоги та на час звернення її до суду діяв ЗУ «Про безкоштовну правову допомогу».

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги уточнили, просили скасувати наказ відповідача про зміну наказу щодо звільнення її за ст. 38 ч. 1 КЗпП України, визнати її звільненою за ст. 40 ч. 1 КЗпП України, стягнути з відповідача на її користь допомогу при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 3611 грн. 20 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 8727 грн. 05 коп., а також витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн., посилаючись на доводи викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у запереченні.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо належності задоволення позовних вимог ОСОБА_1

У судовому засіданні із достовірністю встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала у КЛПЗ «Міська лікарня № 4 м. Святогірськ».

Відповідачем на адресу позивача винесено Попередження № 151/01 від 28 квітня 2011 року, яким останню повідомлено, згідно наказу № 33/ОД від 28.03.2011 року «Про скорочення відділення швидкої медичної допомоги закладу та організацію роботи пункту тимчасового перебування бригади ВШМД», ліквідується станція ШНМД, як структурний підрозділ закладу, із передачею штатних посад до Словянської станції швидкої та невідкладної медичної допомоги з 01 липня 2011 року. Крім того, повідомлено про відсутність вільних посад фельдшерів у закладі та неможливість запропонування іншого робочого місця, а також про її звільнення з посади 30 червня 2011 року.

30 травня 2011 року позивач звернулась до Головного лікаря КЛПЗ «МЛ № 4 м. Святогірськ»з заявою, в якій просила скоротити строк попередження про звільнення згідно наказу № 33/ОД від 28 березня 2011 року «Про скорочення відділення ШМД КЛПЗ «МЛ № 4»та звільнити її згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України у звязку зі зміною місця проживання з 31 травня 2011 року.

30 травня 2011 року КЛПЗ «Міська лікарня № 4 м. Святогірськ»видано Наказ № 45/К «Про звільнення за скороченням штату», яким ОСОБА_1 звільнено з посади фельдшера станції швидкої та невідкладної медичної допомоги з 31 травня 2011 року, через скорочення штату працівників, за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Крім того, в наказі зазначено, що ОСОБА_1 підлягає виплаті вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку на підставі ст. 44 КЗпП України.

09 червня 2011 року, на вимогу адміністрації, ОСОБА_1 подано нову заяву, в якій просила скоротити строк попередження про звільнення згідно наказу № 33/ОД від 28 березня 2011 року «Про скорочення відділення ШМД КЛПЗ «МЛ № 4» та звільнити її згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України, у звязку з тим, що вона знайшла нову роботу, яка за терміном триваліша за 1 місяць, наданий їй адміністрацією мінздраву, з 31 травня 2011 року.

На підставі вказаної заяви, КЛПЗ «Міська лікарня № 4 м. Святогірськ»видано Наказ № 50/К «Про звільнення», яким у звязку із надходженням від ОСОБА_1 другої заяви про звільнення, внесено зміни до наказу від 30 травня 2011 року № 45/К «Про звільнення за скороченням штату», а саме: звільнити ОСОБА_1, фельдшера станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги, з посади 31 травня 2011 року, за власним бажанням, за ст. 38 КЗпП України.

Згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Аналізуючи положення вказаних статей, суд приходить до висновку, що бажання працівника, який підлягає вивільненню у звязку зі скороченням штату, звільнитись до закінчення попереджувального стоку, не може жодним чином обмежуватись двома місяцями, а може бути звільнений, як у звязку зі скороченням штату, так і за власним бажанням працівника й за угодою сторін.

Тобто, прохання позивача про звільнення її за п. 1 ст. 40 КЗпП України є обґрунтованим, а її звільнення за ст. 38 КЗпП України є безпідставним та протиправним, у звязку з чим, суд вважає за належне скасувати наказ № 50/К від 17 червня 2011 року «Про звільнення».

За таких обставин підлягає задоволенню і вимога ОСОБА_1 щодо визнання її звільненою 31 травня 2011 року за ст. 40 п. 1 КЗпП України, згідно наказу головного лікаря КЛПЗ «Міська лікарня № 4 м. Святогірськ»№ 45/К з виплатою їй вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.

Згідно Довідки № 06/329 від 26 жовтня 2011 року, заробітна плата ОСОБА_1 за останні календарні місяці роботи, перед звільненням склали: за березень 2011 року 3556 грн. 17 коп., за квітень 2011 року 3665 грн. 25 коп. Фактично відпрацьовані годин за березень 2011 року складає 248 годин, за квітень 2011 року 240 годин.

Середня заробітна плата, що визначається законодавством як розрахункова величина для нарахування і допомоги, обчислюється згідно Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»№ 100 від 08 лютого 1995 року.

Згідно п. 2 даної постанови середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата, тобто у даній справі, що передували місяцю звільнення - травню.

Виходячи з наданої інформації щодо розміру заробітної плати та відпрацьованих годин за березень та квітень, середня заробітна плата за розрахунковий період становить 3611 грн. 20 коп., з розрахунку:

3556 грн. 17 коп. + 3665 грн. 25 коп. = 7221 грн. 42 коп.

248 годин + 240 годин = 488 годин

7221 грн. 42 коп. : 488 годин = 14 грн. 80 коп. вартість погодинної оплати праці

488 годин : 2 = 244 години середньомісячне число робочих годин

14 грн. 80 коп. ? 244 години = 3611 грн. 20 коп. середня заробітна плата.

У відповідності до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Крім того, відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день його звільнення.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП врегульовано питання відповідальності власника або уповноваженої ним органу у разі невиплати звільненому працівникові сум строки зазначені у попередній статті, а саме: «В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.»

Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до вказаної статті, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника. Слід зазначити, що вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо. Водночас не можна вважати, що вину власника виключає лише непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Усяке явище, яке перешкоджає власникові належне виконати свої обов'язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього, виключає вину власника.

Як вбачається з довідки № 29 від 22 серпня 2011 року, заробітна плата позивача за червень 2011 року склала 932 грн. 88 коп.

Відповідно до Довідки № 117 від 25 жовтня 2011 року, заробітна плата за липень 2011 року становила 632 грн. 71 коп., за серпень 2011 року 2088 грн. 45 коп., за вересень 2011 року 2431 грн. 78 коп.

Крім того, у жовтні 2011 року, згідно розрахункового листа від 27 жовтня 2011 року заробітна плата склала 3243 грн. коп.

Зважаючи на те, що позивач після звільнення продовжувала працювати середній заробіток за весь час затримки складає 8727 грн. 05 коп., з розрахунку:

червень 2011 року 2678 грн. 32 коп. = 3611 грн. 20 коп. 932 грн. 88 коп.

липень 2011 року 2978 грн. 49 коп. = 3611 грн. 20 коп. 632 грн. 71 коп.

серпень 2011 року 1522 грн. 75 коп. = 3611 грн. 20 коп. 2088 грн. 45 коп.

вересень 2011 року 1179 грн. 42 коп. = 3611 грн. 20 коп. 2431 грн. 78 коп.

жовтень 2011 року 368 грн. 07 коп. = 3611 грн. 20 коп. 3243 грн. 13 коп.

2678,32 грн. + 2978,49 грн. + 1522,75 грн. + 1179,42 грн. + 368,07 грн. = 8727 грн. 05 коп.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правову допомогу у розмірі заявленому позивачем.

Згідно зі ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, граничний розмір компенсації яких встановлюється законом.

У відповідності до п. 2 Перехідних та прикінцевих положень ЦПК України, підлягають визначенню у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, а саме відповідно до Постанови КМУ № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»

Так, відповідно до п. 1.1 додатку до Постанови КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ»від 27 квітня 2006 року, згідно якого витрати повязані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, якщо компенсації сплачується іншою стороною, не повинна перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

З огляду на викладене, слід зазначити, що представник позивача провів у судових засідання приблизно 1,5 години, а також витратив приблизно 2 години на підготовку до розгляду справи й складання позовної заяви, що згідно закріплених вищезгаданою Постановою КМУ розрахунків не перевищує заявленого позивачем розміру.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 115 КЗпП України, постановою Пленуму ВС України від 06.11.1992 р., № 9, з послідуючими змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 3,10, 58, 60, 88, 212- 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська лікарня № 4 м. Святогірськ», за участі третьої особи: ОСОБА_2, про скасування наказу про звільнення з роботи та стягнення середнього заробітку за затримку виплат при звільненні задовольнити.

Скасувати наказ головного лікаря Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська лікарня № 4 м. Святогірськ»№ 50/К від 17 червня 2011 року про зміну наказу № 45/К та звільнення ОСОБА_1 за ст. 38 ч. 1 КЗпП України.

Вважати ОСОБА_1 звільненою 31 травня 2011 року за ст. 40 п. 1 КЗпП України згідно наказу головного лікаря Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська лікарня № 4 м. Святогірськ»№ 45/К

Стягнути з Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська лікарня № 4 м. Святогірськ», ЗКПО 02125071, МФО 834016, р/р 35418003002882 УДК в м. Словянськ, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Святогірськ, вул. Островського, 11, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Кіровськ Мурманської області, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, допомогу при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку у сумі 3611 грн. 20 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 8727 грн. 05 коп., та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн., а всього на суму 13338 (тринадцять тисяч триста тридцять вісім) гривень 05 копійок.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області через Словянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційний судом.

Повний текст рішення виготовлено 06 грудня 2011 року об 11 годині 00 хвилин.

Суддя /підпис/

«З оригіналом згідно»

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Р.В. Кузнецов