Постанова № 19554444, 30.11.2011, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-а-2817/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2011 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого- судді Шевченка В.В.

при секретарі - Кримковій Н.В.

за участю: позивачки- ОСОБА_1

представника відповідача- Отморського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим про визнання рішення протиправним, його скасування та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим про визнання протиправним рішення №283 від 07 жовтня 2011 року, його скасування та зобовязання призначити їй пенсію за вислугу років згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 30 вересня 2011 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка в період з 02 лютого 1987 року по 06 серпня 1997 року працювала у дитячому садку №1, який перебував у віданні колгоспу «ім.Леніна» Совєтського району АР Крим спочатку на посаді вихователя, а згодом була переведена на посаду вихователя-методиста. При цьому, як зазначає позивачка, у її трудової книжці був помилково зроблений запис від 01 вересня 1990 року про те, що вона була переведена з посади вихователя дитячого садку №1 на посаду методиста дитячого садку №1, тоді як в дійсності вона була переведена на посаду методиста-вихователя. Так, у вересні 2011 року позивачка звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який дає право на пенсію за вислугу років працівникам освіти, проте їй оскаржуваним рішенням в цьому було відмовлено. Відмова була мотивована тим, що наявний у ОСОБА_1 стаж складає 21 рік 00 місяців та 07 днів, при необхідних 25 роках. Позивачка зазначає, що її 01 вересня 1990 року було переведено на посаду вихователя-методиста, на якій вона працювала до 06 серпня 1997 року. При цьому, робота на зазначеній посаді вихователя-методиста також повинна враховуватися до спеціального педагогічного стажу.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлений нею позов, посилаючись на обставини, викладені в позовної заяві. Також пояснила, що вона 30 вересня 2011 року звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років, оскільки вона має достатній спеціальний трудовий стаж, який дає зазначене право. Проте, рішенням №283 від 07 жовтня 2011 року відповідач відмовив їй в цьому, посилаючись на відсутність необхідного стажу, мотивуючи, що у трудової книжці її посада за період з 01 вересня 1990 року по 06 серпня 1997 року зазначена як «методист дитячого садку №1», яка не враховується для призначення пенсії за вислугу років. При цьому, цей запис не відповідає дійсності, оскільки вона спочатку працювала на посаді вихователя у дитячому садку №1, а потім - на посаді вихователя-методиста зазначеного дитячого садку. Також пояснила, що посада методиста дитячого садку взагалі не була передбачена штатним розкладом, що свідчить про помилковість запису, наявного у її трудової книжці.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим у судовому засіданні позов не визнав, надавши заперечення проти позову та пояснивши, що спеціальний стаж позивачки не дає їй право на пенсію за вислугу років. Також пояснив, що відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоровя та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років згідно переліку, який затверджується Кабінетом Міністрів України. З наданих позивачкою документів та довідок вбачається, що її спеціальний стаж, який дає їй право на призначення пенсії за вислугу років становить 21 рік і 7 днів. При цьому, згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №909 від 4 листопада 1993 року робота на посаді методиста дитячого садку не надає зазначеного права. Також, згідно записів у наданої позивачкою трудової книжці у спірний період з 02 лютого 1987 року по 06 серпня 1997 року, її з 02 лютого 1987 року було прийнято до членів колгоспу «ім.В.І.Леніна» на посаду вихователя, з 01 вересня 1990 року її було переведено на посаду методиста дитячого садку, а вже 06 серпня 1997 року вона вибула з членів зазначеного колгоспу. Крім того, не вбачається за можливе підтвердити спеціальний стаж позивачки і з тих підстав, що згідно архівної довідки №106, виданої 26 серпня 2011 року виконавчим комітетом Краснофлотської сільської ради позивачка у період з 1990 року по 1993 рік працювала на посаді вихователя, а її посада у періоди з 1987 року по 1989 рік та з 1994 року по 1996 рік не вказана. Таким чином, посилаючись на необґрунтованість заявленого позову представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 17 зазначеного Кодексу визначена компетенція адміністративних судів, а саме встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим з заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05 листопада 1991 року.

Рішенням Управління Пенсійного фонду в Совєтському районі АР Крим від 07 жовтня 2011 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років за п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки її спеціальний стаж становить 21 рік 00 місяців 07 днів, при необхідному спеціальному стажі у 25 років (а.с.6).

Таким чином, підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за вислугу років була недостатність в неї спеціального трудового стажу.

Згідно пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У підп. 5 пункту 1 Переліку установ і організацій освіти, охорони здоровя, соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 01 листопада 1993 року № 909 (з подальшими змінами і доповненнями), зазначено, що у дошкільних навчальних закладах всіх типів на пенсію за вислугу років мають право завідуючі, вихователі методисти, вихователі, музичні керівники, вчителі дефектологи, вчителі логопеди, практичні психологи.

З дослідженої у судовому засіданні трудової книжки позивачки вбачається, що її 02 лютого 1987 року прийнято в члени колгоспу «ім.В.І.Леніна» Совєтського району Кримської області на посаду вихователя дитячого садку №1, а вже 01 вересня 1990 року переведено на посаду методиста зазначеного дитячого садку та лише 06 серпня 1997 року вона вибула з членів вищезазначеного колгоспу, у звязку зі скороченням штатів (а.с.18-20).

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до архівної довідки №108, виданої 26 серпня 2011 року виконавчим комітетом Краснофлотської сільської ради Совєтського району АР Крим, на базі колгоспу, у якому працювала позивачка, 05 грудня 1994 року засновано колективне сільськогосподарське підприємство «ім.В.І.Леніна», яке 22 травня 1998 року реорганізовано у товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Фортуна-Крим». На підставі постанови Господарського суду АР Крим від 03 липня 2006 року ТОВ «Агрофірма Фортуна-Крим» ліквідовано. Також, згідно зазначеної довідки, трудовий архів та документи по особовому складу, які накопичилися за період діяльності колгоспу «ім. В.І.Леніна», колективного сільськогосподарського підприємства «ім.В.І.Леніна», товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Фортуна-Крим» прийняті на зберігання Краснофлотською сільською радою та її виконавчим комітетом.

Як вбачається з архівної довідки №106, виданої 26 серпня 2011 року на підставі особових рахунків виконавчим комітетом Краснофлотської сільської ради Совєтського району АР Крим позивачка у період з лютого 1987 року по вересень 1996 року перебувала членом колгоспу «ім.В.І.Леніна» та працювала в зазначеному колгоспі. При цьому у особових рахунках за зазначений період маються наступні відомості: посада позивачки у період з 1987 року по 1989 року не зазначена, у період з 01 січня 1990 року по 31 грудня 1993 року позивачка значиться на посаді вихователя, у період з 1994 року по 1996 рік посада також не зазначена.

Відповідно додатку №2 до наказу №103 Міністерства просвіти СРСР від 31 грудня 1971 року «Про затвердження Типових штатів дошкільних установ», який діяв під час роботи позивачки у дитячому садку колгоспу «ім. В.І. Леніна», до штату ясел-садків у залежності від кількості груп входить посада вихователя-методиста, при цьому, посада методиста дитячого садку наказом не передбачена.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона працювала на посаді завідуючої дитячого садку №1 у колгоспі «ім.В.І.Леніна» Совєтського району АР Крим з 1982 року по 2000 рік. Позивачка також працювала у зазначеному дошкільному навчальному закладі дитячому садку, у якому було 9 груп, на посаді вихователя, а з того часу як була введена посада вихователя-методиста її було переведено на цю посаду. При цьому пояснила, що у штатному розкладі дитячого садку була посада вихователя-методиста, а посади методиста взагалі не було передбачено.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснили, що вони працювали вихователями у дитячому садку №1 у колгоспі «ім.В.І.Леніна» Совєтського району АР Крим. Позивачка спочатку працювала на посаді вихователя у дитячому садку №1, а згодом її було переведено на посаду вихователя-методиста. Посада методиста в дитячому садку взагалі не була передбачена.

Таким чином, запис у трудової книжці позивачки, про переведення її з 01 вересня 1990 року з посади вихователя дитячого садку на посаду методиста дитячого садку не може відповідати дійсності та суперечить діючому на той час законодавству, а саме наказу №103 Міністерства просвіти СРСР від 31 грудня 1971 року.

Згідно досліджених у судовому засіданні доказів загальний спеціальний стаж позивачки як працівника освіти становить 26 років 7 місяців і 9 днів.

Враховуючи вищенаведене, суд доходе висновку про те, що позивачка має право на призначення пенсії за вислугою років у відповідності до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 69, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з цим, представник відповідача не надав суду достатніх доказів в обґрунтування свого прийнятого рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у відповідності до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, суд враховує, що відповідно додатку №2 до наказу №103 Міністерства просвіти СРСР від 31 грудня 1971 року «Про затвердження Типових штатів дошкільних установ» до штату ясел-садків, у якому 9 груп, входить одна штатна одиниця вихователя-методиста. Такої посади, як методист, зазначеним нормативним актом взагалі передбачено не було.

При цьому, показання свідка ОСОБА_5, яка працювала на посаді завідуючої дитячого садку №1 у колгоспі «ім.В.І.Леніна» Совєтського району АР Крим щодо введення штатної одиниці вихователя-методиста та відсутності посади методиста дитячого садку, повністю відповідають положенням наказу №103 Міністерства просвіти СРСР від 31 грудня 1971 року.

Крім того, суд враховує відомості, які містяться у архівної довідці №106, виданої 26 серпня 2011 року на підставі особових рахунків виконавчим комітетом Краснофлотської сільської ради Совєтського району АР Крим. Згідно яких у період з 01 січня 1990 року по 31 грудня 1993 року позивачка значиться на посаді вихователя, тоді як зазначений період роботи позивачки входить до загального періоду роботи на посаді методиста дитячого садку №1 КСП «ім.В.І.Леніна» Совєтського району АР Крим, зазначеного у належній їй трудовій книжки, що спростовує достовірність даних, зазначених у трудової книжці у цей період роботи позивачки.

За таких обставин, враховуючи, що до трудової книжки позивачки не було внесено відповідних змін не з її вини, а можливість внести необхідні зміни в неї відсутні, оскільки колгосп «ім.В.І.Леніна» Совєтського району АР Крим ліквідовано, суд вважає, що права позивачки підлягають судовому захисту, а позовні вимоги - задоволенню в повному обсязі, адже відповідачем у справі при прийнятті оскарженого рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років не дотримано вимоги щодо обґрунтованості його прийняття, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Також задовольняючи позов, суд вважає за необхідне зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим призначити позивачці пенсію за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня її звернення за призначенням пенсії, а саме з 30 вересня 2011 року, виходячи з того, що зі змісту статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV вбачається, що пенсія за вислугу років призначається з дня звернення за пенсією.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що у архівної довідці №106, виданої 26 серпня 2011 року на підставі особових рахунків виконавчим комітетом Краснофлотської сільської ради Совєтського району АР Крим у період з 1987 року по 1989 рік не зазначена займана посада позивачки суд вважає їх неспроможними, оскільки вони спростовуються записами у трудової книжці позивачки, яка відповідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Так, у трудової книжці позивачки мається запис№9 про її призначення з 02 лютого 1987 року на посаду вихователя дитячого садку №1 колгоспу «ім.В.І.Леніна» Совєтського району АР Крим на підставі наказу №2 від 14 лютого 1987 року, на якій вона працювала до часу її переведення на іншу посаду - запис №10 (а.с.18-20).

Доводи представника відповідача про відсутність підстав для зарахування до спеціального стажу позивачки періоду її роботи з 1994 року по 1996 рік суд також вважає неспроможними, виходячи з наступного.

Так, зазначений період трудової діяльності позивачки у її трудової книжці охоплюється одним записом№10, а саме період з 01 вересня 1990 року по 06 серпня 1997 року, тобто як зазначено - позивачку переведено з посади вихователя на посаду методиста. При цьому період з 01 вересня 1990 року по 31 грудня 1993 року зараховується відповідачем до спеціального стажу позивачки як працівника освіти. Крім того, сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів підтверджується, що позивачка фактично займала посаду вихователя-методиста і робота на цій посаді включається до спеціального стажу відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, згідно з положеннями ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3 гривні 40 копійок у рахунок витрат по сплаті судового збору.

Повний текст постанови складений відповідно до вимог ст. 160 КАС України 02 грудня 2011 року.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 8, 11, 69, 71, 94, 160 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим №283 від 07 жовтня 2011 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим (АР Крим, Совєтський район, смт. Совєтський, вул. 50 років СРСР, 4, ЄДРПОУ 22300323) призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), пенсію за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за пенсією, а саме з 30 вересня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у десятиденний строк з дня отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя:В.В.Шевченко