Ухвала суду № 19517337, 16.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" листопада 2011 р. м. КиївК-19358/07

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2007

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2007

у справі № 2-16/4805-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маглів»

до Державної податкової інспекції в місті Ялта Автономної Республіки Крим,

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2007, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 16.02.2007 №000612301/0 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 112799,00 грн.

ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 1.8 ст. 1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим проведено позапланову документальну перевірку дотримання податкового законодавства з відшкодування податку на додану вартість товариством з обмеженою відповідальністю «Маглів»згідно з декларацією за листопад за 2006 року.

За результатами перевірки складено акт №514/23-4/19445512 від 13.02.2004, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: до складу бюджетного відшкодування за листопад 2006 року віднесено суму податку на додану вартість згідно вантажної митної декларації №60005000/6/000188 від 13.10.2006 в розмірі 122799,35 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим 16.02.2007 прийнято податкове повідомлення-рішення №000612301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 112799,00 грн.

При цьому судами встановлено, що згідно договору №2006-05-0010 від 26.05.2006 укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Маглів»та СП «FABBRI-INOX»000 (м. Кишинів) імпортовано основні фонди.

Відповідно до митної декларації №60005000/6/000188 від 13.10.2006 товариством з обмеженою відповідальністю «Маглів»на територію України було ввезено вертикальні резервуари асептичні з нержавіючої сталі та сплачено податок на додану вартість в сумі 112799,36 грн..

Згідно декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року суму податку на додану вартість в розмірі 112799,36 грн. товариством включено до складу податкового кредиту.

У касаційній скарзі податковий орган мотивує свою позицію приписами п.1.8 ст. 1, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168-ВР, наголошуючи на тому, що однією з обовязкових підстав отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є підтвердження сплати сум податку до бюджету.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди надали правильну правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Пунктом 1 Порядку внесення податку на додану вартість до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1998, передбачено, що податок на додану вартість під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України сплачується його платниками відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»за ставками, що діють на день оформлення вантажної митної декларації, одночасно із сплатою мита та митних зборів (до або на день подання вантажної митної декларації для митного оформлення).

Відповідно до пункту 3 Порядку внесення податку на додану вартість до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України платники податку на додану вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, крім випадків названих у пункті 2 цього Порядку, перераховують зазначені кошти на відповідні рахунки митних органів.

Згідно п.п. 7.2.7 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі імпорту товарів на митну територію України, документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Відповідно до п.п. 7.3.6, 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов`язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає оплаті.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, щодо необхідності зменшення заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав непідтвердження ТОВ «Маглів»сплати коштів нерезиденту не ґрунтуються на нормах Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, оскільки платник податку при імпорті товарів сплачує суму податку на додану вартість не постачальнику-нерезиденту, а до бюджету України разом з митними платежами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи не є такими, що спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, у звязку з чим суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

суддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло