Ухвала суду № 19787482, 28.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2011 р. м. КиївК-3367/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашко О.І.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:не зявився, відповідачів:не зявились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 року

у справі №А36/392-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями «Інлайн-Україна»

до 1) Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

2) Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області

про скасування рішення та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями «Інлайн-Україна»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі відповідач 1) та Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області (далі відповідач 2) про скасування рішення та податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2007 р. (суддя М.П. Кожан), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя О.А. Проценко, судді А.О. Коршун, Л.П. Туркіна), адміністративний позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.01.2007 р. №0000012200/0 та від 28.03.2007 р. №0000012200/1; скасовано рішення відповідача 2 від 25.04.2007 р.; присуджено судові витрати у сумі 3, 40 грн. з Державного бюджету України на користь позивача.

Суди попередніх інстанцій мотивуючи прийняті у справі судові рішення виходили з того, що податковим органом було невірно трактовано міжнародні законодавчі норми, та безпідставно нараховано позивачу податкові зобовязання.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач 1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача 1 від позивача та відповідача 2 не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено виїзну планову перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р., за результатами якої складено акт від 29.12.2006 р. №2327/2302/30539999ДСК.

За висновками проведеної перевірки, було встановлено порушення позивачем п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не сплачено до Державного бюджету України 2681, 31 грн. податку з доходу нерезидента із джерелом його походження з України за 2005 рік та 848, 47 грн. за 2006 рік, що був отриманий (нарахований) фірмою «Inline Poland»у вигляді орендної плати; п.п. 1.3 п. 1 Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доход нерезидентів, затвердженого наказом ДПАУ від 16.01.1998 №28. а саме підприємством не було надано податкову органу звіт про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів за податкові періоди 2005-2006 років.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 1 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2007 р. №0000012200/0, яке в свою чергу було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками чого прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2007 р. №0000012200/1, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб»на загальну суму 10240, 29 грн. (з яких 2500, 73 грн. основний платіж та 7739. 56 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Так, позивач звертаючись із позовом про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, посилається на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та фірмою нерезидентом «Inline Poland»укладено договір найму від 15.02.2000 р., відповідно до умовом якого останній надає позивачу в оренду термоформувальну машину ТЕС 502 №010/94 по виробництву упаковки з твердого полістиролу. Оренда плата за користування машиною нараховуєвалась на останній день кожного місяця у розмірі 100, 00 євро.

На виконання умов договору, 01.11.2005 р. позивачем було перераховано на користь польської фірми «Inline Poland»валютні кошти у розмірі 4123. 87 грн.

Крім того, позивачем було здійснено нарахування орендної плати за період, що перевірявся, на підтвердження чого надано податкові накладні та акти прийому-передачі робіт (послуг):

-акт прийому-передачі робіт (послуг) від 31.07.2006 р., згідно якого сума нарахованої орендної плати склала 1100, 00 євро за період з 01.09.2005 р. по 31.07.2006 р.;

-акт прийому-передачі робіт (послуг) від 31.08.2006 р., згідно якого сума нарахованої орендної плати склала 100, 00 євро за період з 01.08.2006 р. по 31.08.2006 р.;

-акт прийому-передачі робіт (послуг) від 30.09.2006 р., згідно якого сума нарахованої орендної плати склала 100, 00 євро за період з 01.09.2006 р. по 30.09.2006 р.

Загальна сума нарахованої орендної плати за перевіряємий період складала 1200, 00 євро.

Так, спростовуючи висновки податкового органу про неправомірне нарахування йому податкового зобовязання з податку з доходу нерезидента із джерелом його походження з України, позивач посилається на приписи ч. 1, 2 ст. 12 Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Польща «Про уникнення подвійного оподаткування доходів майна та попередження податкових ухилень».

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 12 зазначеної Конвенції, роялті, які виникають в одній Договірної державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі, якщо цей резидент є фактичним бенефіціаром цих роялті і підлягає оподаткуванню стосовно роялті в цій другій Договірній державі.

Однак, ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10% загальної суми надходжень.

Зазначеними нормами сторонам договору надано право самостійно вирішувати в якій з держав оподатковувати дохід нерезидента.

Судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанції при визначені того, що податковий орган безпідставно трактував другу частину зазначено норми, як таку, що встановлює обовязок для позивача оподатковувати вартість орендної плати за користування термоформувальною машиною саме на території України.

Пунктом 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Статтею 19 Закону України «Про систему оподаткування»всатновлено, що якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Аналіз наведених законодавчих приписів, а також той факт що сторони договору у даній справі дійшли згоди щодо сплати податку з доходу у вигляді орендної плати орендодавцем за місцем його реєстрації, тобто у Республіці Польща, дає суду касаційної інстанції підстави погодитись із висновками судів попередніх інстанцій, що дії позивача є правомірними.

Стосовно доводів податкового органу, що підприємством не було надано звіт про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів за податкові періоди 2005-2006 років, то судові інстанції також дійшли правильних висновків, оскільки було встановлено, що у 2005 році податок з доходів нерезидентів позивачем не утримувався, а в 2006 році - взагалі не сплачувався, відтак обовязку для подання такої звітності у позивача немає.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 224 КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судових рішень чи вченні процесуальних дій, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 року у справі №А36/392-07 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Степашко О.І. Суддя О.М. Нечитайло