Ухвала суду № 19517100, 21.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2011 р. м. КиївК-23042/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2008 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009 р.

у справі №2-а-18736/08/08/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінер-Луганськ»

до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінер-Луганськ»звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2008 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009 р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 18.12.2007 р. №0001752300/0.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано тим, що контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акта перевірки, який не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, судовими інстанціями встановлено, що податковою інспекцією не було визначено суму податкового зобовязання за основним платежем, а отже підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу податкової інспекції, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої 18.12.2007 р. складено акт №678/2300/32899904. Проведеною перевіркою було, зокрема, встановлено факт порушення позивачем п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 18.12.2007 р. було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення №0001752300/0, яким визначено позивачу податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 41.023,00 грн., а саме за основним платежем 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41.023.00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Визначаючи правові наслідки недодержання контролюючим органом законодавчих приписів при складанні акту перевірки, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що такі порушення є підставою для скасування рішення відповідача про визначення податкових зобовязань платнику податків.

Проте, наявність порушень при складанні акту перевірки, не може бути самостійною підставою для скасування рішення субєкта владних повноважень про застосування штрафних санкцій або ж визначення податкових зобовязань.

Такою підставою може бути лише спростування висновків контролюючого органу про вчинення позивачем порушень, зафіксованих у акті перевірки.

У той же час, згідно пп.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Правовий аналіз наведеної законодавчої норми дозволяє зробити висновок, що законодавцем передбачено єдину підставу для нарахування сум штрафних санкцій відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону, а саме нарахування суми податкового зобовязання (основного платежу) податковим органом.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає правомірними висновки судів при визначенні того, що оскільки донарахувань податкових зобовязань спірним податковим повідомленням-рішенням контролюючим органом здійснено не було, відтак нарахування штрафних санкцій є безпідставним. Висновки судів попередніх інстанцій у цій частині відповідають дійсним обставинам справи.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому постанова та ухвала судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, а касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009 р. у справі №2-а-18736/08/08/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О. Суддя О.М. Нечитайло