Ухвала суду № 19517093, 21.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2011 р. м. КиївК-44938/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвест Ойл»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 р.

у справі №2а-9004/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвест Ойл»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

про визнання неправомірними дій та рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвест Ойл»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій стосовно визначення строку планової перевірки з 15.04.2009 р. по 18.05.2009 р. (20-ть робочих днів), що перевищує визначений законом 10-ти денний термін, та визнання нечинним наказу від 15.05.2009 р. №345, щодо продовження терміну проведення планової виїзної перевірки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 р. адміністративний позов задоволено, визнано протиправним наказ від 15.05.2009 р. №345 щодо продовження терміну проведення перевірки, визнано неправомірними дії податкової інспекції, які виразилися у проведенні планової виїзної перевірки позивача понад 10-ть робочих днів, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 р. рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із названим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини справи.

Позивач є юридичною особою, кількість працюючих якої складає 2 особи, сума обєкту оподаткування податком на прибуток за 2008 рік складає 34.388,00 грн.

Відповідно до направлення від 15.04.2009 р. №174/23-34798455 позивача було повідомлено про проведення планової виїзної перевірки у період з 15.04.2009 р. по 18.05.2009р. з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, крім того, зазначеним направленням було визначено склад перевіряючих.

Наказом від 15.09.2009 р. №345 відповідачем було продовжено термін планової виїзної перевірки позивача на 10-ть робочих днів з 19.05.2009 р. по 01.06.2009 р.

Платником податків 19.05.2009 р. було відмовлено у допуску представників контролюючого органу до продовження проведення перевірки та у наданні їм документів для перевірки, про що 19.05.2009 р. складено відповідний акт №520/23-34798455.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши касаційну скаргу позивача у порядку письмового провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вбачає наявність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач є субєктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Відповідно до приписів ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Положеннями ч.1 ст.6 КАС України передбачено, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Згідно ст.104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано вказав, що з правового аналізу зазначених процесуальних приписів вбачається, що будь-яка особа не обмежена у своєму праві на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, проте, такі права дійсно мають бути порушені для можливості їх поновлення судом.

Відповідно до ст.11№ Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо субєктів малого підприємництва 10 робочих днів.

Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 10 робочих днів, а стосовно субєктів малого підприємництва 5 робочих днів.

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що відповідачем, в порушення наведених законодавчих норм, було неправомірно збільшено встановлений законом 10-ти денний термін проведення перевірки.

Між тим, як було зазначено та встановлено судовими інстанціями позивач, керуючись приписами ч.2 ст.11І Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ, самостійно здійснив захист своїх порушених прав, а саме не допустив представників контролюючого органу до продовження проведення перевірки та відмовив у наданні документів для перевірки.

Відтак, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що на момент звернення до суду з даним позовом, позивачем було самостійно здійснено захист порушених субєктом владних повноважень прав, що обумовлює неможливість здійснення повторного (судового) захисту права, яке на момент звернення до суду було відновлене, оскільки обєкт судового захисту відсутній.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Інвест Ойл»залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 р. у справі №2а-9004/09/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О. Суддя О.М. Нечитайло