Ухвала суду № 19516822, 02.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2011 р. м. КиївК-4217/08

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Гіпротракторсільгоспмаш»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2008

у справі № АС-42/298-07 (22-а-909/08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Гіпротракторсільгоспмаш»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про визнання рішення недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 09.10.2007 позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення ДПІ Дзержинського району м.Харкова №0000472200/0 від 13.10.2005. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача державне мито в сумі 3,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2008 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ВАТ «Гіпротракторсільгоспмаш»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції, наголошуючи на тому, що проведена позивачем операція не підпадає під поняття «валютної операції»у розумінні пункту другого статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93, а тому не потребувала відповідної ліцензії.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Актом перевірки від 04.10.2005 № 5121/22-0/00236903 зафіксовано порушення вимог п.4 ст. 5 цього Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93, яке полягало у тому, що позивачем протягом липня 2005 року було здійснено перерахування валютних коштів з рахунку в білоруських рублях, відкритого за межами України у банку ВАТ «Пріор банк»(Білорусь), на інший рахунок, відкритий за межами України у тому ж банку, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Рішенням від 13.10.2005 № 0000472200/0 до позивача на підставі п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, застосовано штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

Податковий орган вважає, що здійснена позивачем операція з перерахунку валютних коштів зі свого рахунку в білоруських рублях, відкритого за межами України (у Білорусі), на власний інший рахунок у російських рублях, відкритий за межами України (у Білорусі) у результаті здійснення обміну однієї валюти на іншу, що відбулося з метою перерахування валютних цінностей на власний рахунок у рублях, відкритий в Україні, за вимогами п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України потребувала отримання відповідної індивідуальної ліцензії Національного Банку України.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про порушення позивачем вимог п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93, яке б полягало у здійсненні операцій з валютними цінностями за відсутності індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Вичерпний перелік операцій, здійснення яких потребує одержання індивідуальної ліцензії НБУ визначений п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93, на порушення якого вказує податковий орган. Даний перелік не включає в себе таку операцію як перерахування певним субєктом валютних коштів зі свого рахунку в іноземній валюті (у даному випадку у білоруських рублях), відкритому за межами України (Білорусь), на інший власний рахунок в іноземній валюті (російських рублях), відкритому за межами України

Суд апеляційної інстанції помилково вважає дану операцію операцією з розміщення валютних цінностей, яка потребувала індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Зі змісту частини другої статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93, на підставі якої до позивача застосована відповідальність (фінансові санкції) випливає, що така відповідальність застосовується за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання такої індивідуальної ліцензії.

Відповідно до пункту першого статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Пункт другий статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93 під «валютними операціями»розуміє:

операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей;

Таким чином, операція з перерахунку позивачем валютних цінностей (іноземної валюти) з власного рахунку в білоруських рублях, відкритого за межами України (у Білорусі), на власний інший рахунок у російських рублях, відкритий за межами України (у Білорусі) у результаті здійснення обміну однієї валюти на іншу, не підпадає під жодне з визначень, наведених у пункті другому статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93. Здійснена позивачем операція не пов'язана з переходом права власності на валютні цінності, не пов'язана з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, а також не повязана з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Тому така операція не є валютною операцією у розумінні даного Декрету.

Виходячи з викладеного та враховуючи положення пункту першого статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 № 15-93, за якими індивідуальні ліцензії видаються на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування, відсутні правові підстави для поширення вимог пункту 4 статті 5 цього Декрету на здійснену позивачем операцію, яка не є валютною операцією.

Щодо операції з придбання або обміну однієї іноземної валюти на іншу іноземну валюту, на здійснення якої вказує суд апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначає, що податковий орган застосував до позивача штрафні санкції за порушення, зафіксоване в акті перевірки, яке полягало у здійсненні операції з перерахування валютних цінностей з одного рахунку в іноземній валюті, відкритому у Білорусі, на інший рахунок в іноземній валюті, відкритий у Білорусі, за відсутності ліцензії, а не у купівлі іноземної валюти за іншу іноземну валюту за відсутності відповідної ліцензії.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає за правильне залишити в силі постанову суду першої інстанції з вищенаведених мотивів, а незаконну постанову суду апеляційної інстанції скасувати.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Гіпротракторсільгоспмаш»задовольнити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2008 скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Харківської області від 09.10.2007.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяН.Г. Пилипчук

суддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв

О.І. Степашко