Ухвала суду № 19516777, 26.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2011 р. м. КиївК-26345/10

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010

у справі № 6/105 ( 2-а-11964/08 )

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» (правонаступника Відкритого акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»звернулося з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2008 № 0000474020/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.04.2009 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 постанову суду першої інстанції скасовано. Визнано дії СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків неправомірними. Визнано нечинним та скасовано податковеповідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків № 0000474020/0 від 24.10.2008.

СДПІ у м.Києві подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив докази щодо фіктивності (нереальності) операцій, наголошуючи на тому, що у результаті порушення контрагентом ПП «Весна»своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені між ПП «Весна»та ТОВ «Новотрейд», а також між останнім та ВАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка», мають протиправний характер, а формування за таким правочином податкового кредиту спрямовано на незаконне заволодіння майном держави.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну позивача у справі - Відкритого акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»на Приватне акціонерне товариство «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»у звязку зі зміною найменування, що підтверджується копією статуту підприємства, затвердженого Рішенням Загальних зборів акціонерів (Протокол № 12 від 03.08.2010).

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків від 24.11.2008 № 0000474020/0 прийнято на підставі акту перевірки від 10.10.2008 №546/40-20/00382496, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР. Порушення полягало у зайвому віднесенні до складу податкового кредиту за березень 2008 року податку на додану вартість у сумі 419548,79 грн. за договором з ТОВ «Новотрейд»від 28.12.2006 № 158 ПР/07 на постачання преформи ПЕТФ та поліетиленових кришок з логотипом для закупорювання пляшок ПЕТФ з типом горловини РСО.

Позиція податкового органу полягає у тому, що у позивача відсутнє право на податковий кредит за операціями з придбання у ТОВ «Новотрейд»товару внаслідок того, що один з постачальників такого товару у ланцюгу ПП «Весна»відсутній за фактичним місцезнаходженням, що позбавило податковий орган можливості провести перевірку щодо його фінансово-господарської діяльності. У звязку з цим, а також посилаючись на порушення цим підприємством порядку податкового звітування, податковий орган робить висновок про відсутність у ПП «Весна»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань за договором з ТОВ «Новотрейд», відсутність наміру у ПП «Весна»на створення правових наслідків за договором з ТОВ «Новотрейд»та про укладання ТОВ «Новотрейд»угоди з ПП «Весна»без належної обачності, та відповідно, на спрямування діяльності ТОВ «Новотрейд»на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував власних податкових зобовязань.

Посилаючись на нікчемність правочину між ТОВ «Новотрейд»та ПП «Весна»як такого, що вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, податкова інспекція зазначає про нікчемність з таких самих підстав правочину між ТОВ «Новотрейд»та ВАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка», оскільки останній придбав товар у ТОВ «Новотрейд», контрагент якого ПП «Весна»систематично порушував свої податкові зобовязання та приписи цивільного та господарського законодавства.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суд надав правильну правову оцінку доводами податкового органу на підставі норм законодавства, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення був регламентований п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), якого платник податків зобовязаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

Податковим органом та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема не встановлено формування податкового кредиту за відсутності податкової накладної або на підставі податкової накладної, яка складена особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість. Також не встановлено, що господарська операція, за наслідками якої сформовано податковий кредит, що враховувався при визначенні відємного значення з податку на додану вартість, не мала реального характеру.

Несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобовязань, порушення ним певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обовязку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Доводи податкового органу щодо наявності у позивача умислу на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, який би полягав у наявності наміру при виконанні угоди на отримання незаконної податкової вигоди за результатами такої угоди є безпідставним, оскільки не підтверджений належними доказами.

Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Порушення субєктом господарювання (платником податків) певних правил здійснення господарської діяльності та правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством, саме для такого субєкта і не може бути виключною підставою для висновку про укладення усіма наступними покупцями у ланцюгу постачання угод з метою, направленою на неправомірне отримання податкових вигод.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

суддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло