Ухвала суду № 19516347, 26.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" жовтня 2011 р. м. КиївК-19228/07

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддівБившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

відповідача Єрмака М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

на рішення Господарського суду Донецької області від 07.11.2005

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2006

у справі № 34/312а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твердосплав»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.11.2005, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2006, позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька від 05.08.2005 № 0000712650/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 8812000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8812000,00 грн., від 05.08.2005 № 0000722650/0 про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2004 року в сумі 8616,00 грн. та за травень 2004 року у сумі 378313,00 грн., від 26.08.2005 № 0000712650/1 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 8812000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8812000,00 грн., від 26.08.2005 № 0000722650/1 про завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2004 року у сумі 8616,00 грн. та за травень 2004 року у сумі 378313,00 грн., а також рішення ДПІ від 26.08.2005 №33068/10/25-012-2 про результати розгляду первинної скарги. Стягнуто з ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ТОВ «Твердосплав»судові витрати зі сплати мита в сумі 85,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п.7.2.1, п.п. «е»п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у специфікаціях до договорів значиться виріб «Струмознімач ТС-150»ТУ У 31.2-24650607-004-2003, а у графі «найменування товару»податкових накладних «Струмознімач ТС-150». Також зазначає про висновок криміналістичної експертизи, згідно з яким надані обєкти вироби «Струмознімач ТС-150»не є виробами зазначеного найменування.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги, наголошуючи на правильності встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо фактичного здійснення господарських операцій з придбання товару та формування податкового кредиту у відповідності до норм Закону України «Про податок на додану вартість», а також на тому, що криміналістична експертиза призначена та проведена у рамках розслідування кримінальної справи, яка не стосується діяльності позивача. До того ж, оцінка такому висновку була надана у виправдувальному вироку Київського районного суду м. Донецька від 16.07.2007.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, представника в судове засідання не направив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування слугували висновки перевірки, викладені в акті від 05.08.2005 № 21/26-31875856, про порушення позивачем вимог п.п. «е»п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порушення полягали у неправомірному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні 2004 року на суму 8616 грн. та травні 2004 року на суму 9190313 грн. за наслідками здійснення операцій купівлі виробів «Струмознімач ТС-150 ТУ У 31.2-24650607-004-2003» у підприємств: ЗАТ «Укрсплав», ПП ТК «Варіс»та ТОВ «Брок Бізнес», на підставі податкових накладних, в яких номенклатура товару не відповідає номенклатурі, яка зазначена у специфікаціях до договорів, зокрема у накладних зазначено найменування товару: «Струмознімач»та номенклатура: «ТС-150»і не вказано технічних умов: «ТУ У 31.2-24650607-004-2003».

При цьому податкова інспекція також виходила з висновку комплексної криміналістичної експертизи № 1360/1361, проведеної у рамках кримінальної справи № 236, згідно з яким відібрані під час митного оформлення зразки товару не можуть використовуватися за призначенням як струмознімач ТС-150, оскільки при розробці технічних умов не дотримані вимоги чинних нормативних документів, які визначають порядок розробки технічних умов та промислового серійного виготовлення виробів.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного виконання договорів з придбання виробів «Струмознімач ТС-150 ТУ У 31.2-24650607-004-2003»у підприємств: ЗАТ «Укрсплав», ТОВ «Брок Бізнес»та ПП ТК «Варіс», і, за наявності таких належних та достатніх доказів, як договори купівлі-продажу, накладні, податкові накладні, платіжні доручення, договір комісії, зовнішньоекономічний контракт, вантажно-митні декларації, які підтверджують факт експортування даного товару, достовірно встановлена реальність здійснення поставки обумовленого договором товару, за наслідками якої та на підставі податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого постачальникам товару податку на додану вартість.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, був регламентований п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобовязаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування могло бути визнано неправомірним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

З належним формуванням платником податку податкового кредиту у звязку з придбанням товарів у звітному періоді, в якому виникла перша із законодавчо визначених подій, сплатою податку на додану вартість постачальникам товарів, у платника податку виникло право заявити до бюджетного відшкодування відємне значення з податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій правильно не взяли до уваги як доказ неправомірного формування позивачем податкового кредиту висновок комплексної криміналістичної експертизи № 1360/1361, проведеної у рамках кримінальної справи № 236, оскільки дана кримінальна справа не стосується позивача, який не виробляв товару, а придбавав його, і спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, основні висновки якого не ґрунтуються на експертному криміналістичному дослідженні.

Встановивши, що операції з придбання товару мали реальний характер, суди попередніх інстанцій правильно відхилили доводи податкового органу щодо непідтвердження податковими накладними спірного податкового кредиту з підстав відсутності у них інформації про технічні умови «Струмознімача ТС-150». При цьому суди правильно виходили з відсутності у законодавстві вимоги щодо обовязкового зазначення у податкових накладних для набрання ними сили первинного документа для підтвердження податкового кредиту такого реквізиту як технічні умови товару.

Податкова інспекція у касаційній скарзі не наводить обґрунтованих доводів, які б ставили під сумнів правильність встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо реального здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень у частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень не вбачається.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати оскаржені судові рішення в частині визнання недійсним рішення податкового органу про результати розгляду первинної скарги, оскільки позовні вимоги про скасування такого рішення, прийнятого за результатами адміністративного оскарження, не можуть бути предметом розгляду в адміністративних судах. Рішення субєкта владних повноважень за результатами вирішення скарги не породжує для платника податків певних правових наслідків, не спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і не має обовязкового характеру для субєктів цих відносин. Актом, який породжує для платника податків певні правові наслідки, є відповідне податкове повідомлення-рішення податкового органу про визначення податкового зобовязання або про завищення бюджетного відшкодування, яке прийняте на підставі акту перевірки.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька задовольнити частково. Рішення Господарського суду Донецької області від 07.11.2005 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.01.2006 в частині визнання недійсним рішення ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька від 26.08.2005 № 33068/10/25-012-2 про результати розгляду первинної скарги скасувати та закрити провадження у справі в цій частині, а в решті дані судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

суддіЛ.І. Бившева

Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло