Ухвала суду № 19511541, 01.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 рокум. КиївК-6971/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову господарського суду м. Києва від 07.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2009

у справі№ 28/115-А

за позовом Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з

великими платниками податків

про зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнати податкові повідомлення-рішення №0000311650/0 від 25.04.2006, №0000311650/1 від 14.07.2006, №0000311650/2 від 27.09.2006, №0000311650/3 від 12.12.2006 та рішення №6429/10/16-511 від 07.07.2006. Постановою господарського суду м. Києва від 07.06.2007 позовні вимоги задоволено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2009 постанову господарського суду м. Києва від 07.06.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та складено акт № 234/16-50/20077720 від 10.04.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000311650/0 від 25.04.2005, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 30440 грн. за прострочку на 18 днів узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 304000 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобовязання за платежем частина доходу (дивіденди), що сплачується до Державного бюджету в сумі 304400 грн. на 18 днів.

За результатами адміністративно оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, а спірне повідомлення - рішення без змін та прийняті податкові повідомлення-рішення №0000311650/1 від 14.07.2006, №0000311650/2 від 27.09.2006, №0000311650/3 від 12.12.2006.

Статтею 72 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік” встановлено, що господарські організації: державні і казенні підприємства та їх обєднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми закону Постановою Кабінету Міністрів України № 405 від 30.03.2005 року був затверджений Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році”.

Зазначеним Порядком встановлено, що відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) проводяться господарськими організаціями (крім підприємств установ кримінально-виконавчої системи та державних банків) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році (крім державних сільськогосподарських підприємств, які постраждали у 2003 році від стихійного лиха та сплачували частину прибутку (доходу) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2003 р. N 557 та крім випадків, коли за результатами такої діяльності у 2003 році сплачено у повному обсязі частину прибутку (доходу) відповідно до зазначеної постанови) та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році (п. 1)

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що є спеціальним законом з оподаткування, визначено граничні терміни сплати виходячи із звітного квартального періоду.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що застосування податковим органом штрафних санкцій відповідно до ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення позивачем порядку та строків сплати платежу передбаченого ст. 72 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік” є безпідставним та таким, що не відповідає положенням чинного законодавства України.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову господарського суду м. Києва від 07.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2009

у справі № 28/115-А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити.

Постанову господарського суду м. Києва від 07.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2009

у справі № 28/115-А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

М.І. Костенко

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров