Ухвала суду № 19511334, 01.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 рокум. КиївК-9716/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009

у справі№ 7/153

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Шаіра”

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Шаіра” звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про №04372308/0/40620 від 19.09.2007.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Ком ЛТД” за період лютий 2006 року та складено акт за №3408/2308/33495442 від 14.09.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 04372308/0/40620 від 19.09.2007, яким позивачу визначено податкове зобовязання 32195, 25 грн.

Перевіркою встановлено порушення, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 21463,5 грн. у лютому 2006 року, що призвело заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 21463, 5 грн.

Позивачем укладено договір поставки №127 від 06.01.2006 з ТОВ „Сервіс-Ком Лтд” на загальну суму 78966 грн., податок на додану вартість 13161 грн. та здійснено оплату поставленого товару в повному обсязі.

Рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 07.07.2006 у справі №2-а-468, скасовано державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Сервіс-Ком Лтд”, визнано недійсним з моменту реєстрації 25.02.2005 статут та свідоцтво платника податків на додану вартість №36107898 з моменту внесення до Реєстру платників податків на додану вартість недійсними.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на момент укладання та виконання договору поставки ТОВ „Сервіс-Ком Лтд” зареєстровано як платники податку на додану вартість та під час проведення перевірки відповідачем не виявлено порушень щодо форми податкових накладних №72 від 16.02.2006 та №83 від 26.02.2006.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті Закону (у тій самій редакції) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судова колегія зазначає, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача по господарським операціям з ТОВ „Сервіс-Ком Лтд” був підтверджений податковими накладними

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що станом на момент видачі податкових накладних ТОВ „Сервіс-Ком Лтд” було зареєстровано у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, що не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 у справі № 7/153 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 у справі № 7/153 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

М.І. Костенко

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров