Ухвала суду № 19511296, 01.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 рокум. КиївК-165/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області на постанову господарського суду Київської області від 29.05.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008

у справі№ А4/181-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Богуславський карєр”

до Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської

області

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Богуславський карєр” звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення №0000182310/0 від 27.03.2007.

Постановою господарського суду Київської області від 29.05.2007 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008 ухвалу господарського суду Київської області від 29.05.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1.07.2005 по 30.06.2006 та складено акт № 23\23\22\00292497 від 21.03.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000182310X0 від 27.03.2007, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 119338,94 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, підприємством занижено податок на додану вартість за 2006 рік, на суму 79559 грн.

Між відкритим акціонерним товариством „Богуславський карєр” і нерезидентами які купували продукцію у позивача, були укладені зовнішньоекономічні контракти, згідно умов яких продавцем товару, на умовах поставки БАР кордон України \ Білорусь виступає саме ВАТ „Богуславський карєр”, позивач продав товар і цей товар був вивезений за межі митної території України.

Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Згідно з п. 6.1 - абзацу першого п. 6.2 ст. 6 даного Закону обєкти оподаткування, визначені ст. 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків; податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг); при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить ”0” відсотків до бази оподаткування.

Факт вивозу товарів позивачем, які передані по відповідним контрактам, за межі митної території України, що підтверджується вантажними митними деклараціями, на яких є всі необхідні відмітки, а стороною зовнішньоекономічного контракту та експортером є позивач.

Суди попередніх інстанцій, виходячи із правил заповнення граф вантажно-митної декларації, зокрема граф 2 та 9, які визначалися Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 N 307 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.97 за N 443/2247 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), та з урахуванням податкового розяснення щодо порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість по операціях з вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 05.09.2002 N 418, дійшли правильного висновку, що у випадку, коли вивезення товарів за межі митної території України відбувається за зовнішньоекономічними договорами купівлі-продажу, які укладені на підставі договорів комісії або доручення між резидентами України, зазначення у графі 2 вантажної митної декларації відомостей про власника товарів - платника податку на додану вартість товару відповідало правилам заповнення вантажно-митної декларації, які існували на час здійснення експорту товару.

Отже, зазначене у такій графі: ВАТ „Нажинський жоркомбінат”, вважається відправником товару для цілей оформлення такої декларації.

Для цілей оподаткування експортером товару є саме платник податку ВАТ „Богуславський карєр”, у звязку з чим позиція судів про правомірність застосування останньою нульовою ставки до експортних операцій визнається судом касаційної інстанції правильною.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області на постанову господарського суду Київської області від 29.05.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008 у справі № А4/181-07 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області відхилити.

Постанову господарського суду Київської області від 29.05.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008 у справі № А4/181-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

М.І. Костенко

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров