Ухвала суду № 19510563, 01.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 рокум. КиївК-13061/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Єнакієвської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009

у справі№ 2а-10644/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Єнакієвський котельно

механічний завод”

до Єнакієвської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Єнакієвський котельно механічний завод” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Єнакієвської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009 ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2007 та складений акт № 2683/23/01412383 від 17.10.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000502320/3 від 21.04.2008, яким позивачу нараховане податок на додану вартість в сумі 17166 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 8583 грн., рішення 0001752343/0 від 30.10.2007, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення РРО в сумі 10550,15 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивач не проводив перерахунок податкового кредиту в частині використання товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду, що призвело до завищення податкового кредиту на 13617 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У разі коли платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР).

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивач займається у тому числі виготовленням металоконструкцій.

Будь-які відходи власного виробництва повністю включаються до виробничого процесу та враховуються в собівартість готової продукції. Залишки виробництва у вигляді стружки та лома враховується на картках складського обліку тільки в кількісних одиницях, тому що грошова вартість включена до собівартості готової продукції, що підтверджується картками складського обліку, документами бухгалтерського обліку, платіжними дорученнями про сплату податку на додану вартість за лютий, квітень, травень, червень 2007 року, податковими накладними, які приймалися до розрахунку податкового кредиту.

Металопрокат придбаний для виробництва, залишки якого реалізовувалися підприємством був повністю використаний в оподатковуваних операціях.

Закон N 265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - субєкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо. Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо (ст. 2 Закону N 265/95-ВР).

На виконання ст. 10 зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнята постанова „Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 23.08.2000 N 1336, якою встановлено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій. В цей перелік включено роздрібну торгівлю через засоби пересувної торговельної мережі /автомагазини, авто розвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики/, що розташовані за межами стаціонарних приміщень, що означає те, що позивач при відсутності у нього підстав для незастосування розрахункових книжок, встановлених ст. 9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, був зобовязаний використовувати розрахункову книжку та книгу обліку розрахункових операцій в момент здійснення розрахункової операції, тобто в момент приймання від покупців готівкових коштів за місцем реалізації товару, тобто за місцем здійснення розрахунків з покупцями за проданий товар.

На відсутність же у позивача підстав для незастосування розрахункових книжок, встановлених статтею 9 зазначеного Закону, вказує те, що умовою незастосування РК за цією нормою є проведення розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій. При цьому касою підприємства, як це зазначено у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління НБУ від 15.12.2004 N 637, зареєстровано в Мін'юсті України 13.01.2005 за N 40/10320, є приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Єнакієвської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009 у справі № 2а-10644/08 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Єнакієвської обєднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009 у справі № 2а-10644/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

М.І. Костенко

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна Суддя М.О. Федоров