Ухвала суду № 19509374, 22.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2011 року м. КиївК-13777/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2009 року

у справі № 2а-6207/08

за позовом Виробничо-комерційної фірми «Фрост»у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2009 року, позов Виробничо-комерційної фірми «Фрост»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000812307/0 від 09 листопада 2007 року, № 0000812307/1 від 18 січня 2008 року, № 0000812307/2 від 27 березня 2008 року в частині донарахованого податку на додану вартість в розмірі 8961,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4 480,50 грн., та податкові повідомлення-рішення № 0000802307/0 від 09 листопада 2007 року, від № 0000802307/1 18 січня 2008 року, № 0000802307/2 від 27 березня 2008 року, № 0000802307/3 від 09 червня 2008 року в частині донарахованого податку на прибуток в розмірі 11 202,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3555,10 грн. Стягнуто з ДПІ у Київському районі м. Харкова на користь ВКФ «Фрост»у формі ТОВ судові витрати в розмірі 85,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВКФ «Фрост»у формі ТОВ за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено акт № 4903/23-304/22632048 від 01 листопада 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000812307/0 від 09 листопада 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 13 566,00 грн. (9 044,00 грн. основний платіж, 4 522,00 грн. штрафні (фінансові) санкції), та № 0000802307/0 від 09 листопада 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 14 757,10 грн. (11 202,00 грн. основний платіж, 3 555,10 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000812307/1 від 18 січня 2008 року, № 0000802307/1 18 січня 2008 року, № 0000812307/2 від 27 березня 2008 року, № 0000802307/2 від 27 березня 2008 року, № 0000812307/3 від 09 червня 2008 року та № 0000802307/3 від 09 червня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) та підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з відсутністю в бухгалтерському обліку ВКФ «Фрост»у формі ТОВ відповідних записів про повернення товарно-матеріальних цінностей та невідображенням операції щодо подальшої реалізації товарно-матеріальних цінностей в податковому обліку.

Крім того, судами встановлено, що між позивачем та СПД-ФО ОСОБА_6 укладено договір поставки № 6 від 01 вересня 2006 року.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 вказаного договору у разі погодження сторонами, покупець (СПД-ФО ОСОБА_6.) може повернути або обміняти нереалізований товар.

На виконання умов договору № 6 від 01 вересня 2006 року позивачем в четвертому кварталі 2006 року реалізовано СПД-ФО ОСОБА_6 товарно-матеріальні цінності на суму 247 250,74 грн.

Відповідно до накладної № 24 від 20 грудня 2006 року відбулось повернення товару СПД-ФО ОСОБА_6 на суму 9 924,00 грн., яку зараховано позивачем як попередню оплату за надання товарно-матеріальних цінностей у січні 2007 року.

В першому кварталі 2007 року відбулась наступна поставка товарно-матеріальних цінностей СПД-ФО ОСОБА_6 на суму 26 419,34 грн.

Накладними № 2 від 05 січня 2007 року СПД-ФО ОСОБА_6 повернуто товар на суму 8 112,72 грн., № 11 від 29 січня 2007 року на суму 10 068,00 грн., № 12 від 05 лютого 2007 року на суму 5 035,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобовязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Зменшення суми податкових зобовязань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише: а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості; б) при перегляді цін, повязаних з гарантійними замінами товарів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, операції щодо реалізації та повернення товарно-матеріальних цінностей підтверджуються первинними документами та відображені у регістрах бухгалтерського обліку, що свідчить про здійснення позивачем заходів щодо відображення реалізації товару в податковому обліку ВКФ «Фрост»у формі ТОВ. Балансова вартість повернутого товару врахована у перерахунку приросту балансової вартості товарів згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що хоча чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством з питань оподаткування передбачено у випадку повернення товарів здійснювати відповідний перерахунок валового доходу та податкових зобовязань з податку на додану вартість, але позивачем такого коригування здійснено не було та сплачено до бюджету податок на прибуток за четвертий квартал 2006 року та податок на додану вартість за грудень 2006 року, січень 2007 року, з врахуванням сплаченої суми повернення товару, у звязку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР та підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР є безпідставними.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко