Ухвала суду № 19509396, 22.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2011 року м. КиївК-16788/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року

у справі № 2а-982/08

за позовом Фірми «Європейська школа кореспондентської освіти»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року, позов Фірми «Європейська школа кореспондентської освіти»(далі позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000340854/0 від 18 жовтня 2007 року, № 0000350854/0 від 18 жовтня 2007 року та рішення № 0000400852 від 18 жовтня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Фірми «Європейська школа кореспондентської освіти»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2007 року, за результатами якої складено акт № 3070/231-019/14346268 від 12 жовтня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000340854/0 від 18 жовтня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 70 296,12 грн. (46 864,08 грн. основний платіж, 23 432,04 грн. штрафні (фінансові) санкції), № 0000350854/0 від 18 жовтня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 56 236,95 грн. (37 491,30 грн. основний платіж, 18 745,65 грн. штрафні (фінансові) санкції), та рішення № 0000400852 від 18 жовтня 2007 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4 706,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.31 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) та пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР), оскільки, на думку відповідача, отримання споживачами «пробного уроку»з наведеними у ньому прикладами та домашнім завданням є фактичним наданням послуг виробником товару.

Також, встановлено порушення позивачем статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 187/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 187/94-ВР) у звязку з несвоєчасним зарахуванням на валютний рахунок позивача в уповноваженому банку виручки в іноземній валюті по експортним контрактам № 6 від 30 червня 2004 року та № 11 від 01 грудня 2004 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 270/96-ВР) реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач надає оплатні послуги кореспондентської освіти, які полягають у продажі споживачам друкованих навчальних матеріалів.

З метою формування обізнаності та інтересу споживачів до запропонованих послуг позивачем здійснювалась безкоштовна поштова розсилка друкованих матеріалів «пробних уроків»за напрямками надання освітніх послуг.

Як встановлено судами, друковані видання («пробні уроки») містять інформацію про порядок, методику та спосіб, у який позивачем здійснюється надання освітніх послуг, що супроводжується відповідними фрагментами навчальних матеріалів та завдань, які пропонуються споживачу у разі оплатного замовлення друкованих навчальних матеріалів.

Безкоштовно розповсюджені «пробні уроки»не входять до навчального курсу, який пропонується позивачем. У пробних уроках лише безсистемно викладені приклади окремих послуг, що пропонуються позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами судів першої та апеляційної інстанцій, що зазначені «пробні уроки»є рекламою у розумінні статті 1 Закону № 270/96-ВР.

Згідно з підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, витрати на розповсюдження «пробних уроків»є рекламним заходом, то висновки акту перевірки про порушення позивачем пункту 1.31 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР та пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР є необґрунтованими.

Крім того, оскільки, за своєю правовою природою нарахована пеня за порушення статті 1 Закону № 187/94-ВР є санкцією за порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності, яка застосовується уповноваженими органами державної влади як захід організаційно-правового або майнового характеру, спрямований на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків, то вона належать до адміністративно-господарських санкцій як така, що відповідає визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 Господарського кодексу України (далі ГК України). Тому така санкція може застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України

Таким чином, прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій 18 жовтня 2007 року за порушення правил здійснення господарської діяльності внаслідок несвоєчасного зарахування на валютний рахунок в уповноваженому банку виручки в іноземній валюті по експортним контрактам, що мало місце 04 жовтня 2004 року, здійснено поза межами строків, встановлених статтею 250 ГК України.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко