Ухвала суду № 19508552, 15.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" листопада 2011 р. м. КиївК-39336/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа 2002"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 року

по справі № 2а-9531/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа 2002"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа 2002" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, з урахуванням уточнень, про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2010 №0004212310/0 та №0004202310/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2010 року у даній справі позов задоволено; визнано нечинними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2010 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що в ході проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Европа-2002" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р., податковим органом було встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем завищено валові витрати у ІІІ кварталі 2008 року на загальну суму 3383333,37 грн. та порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем було завищено податковий кредит та занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість за травень 2008 року на суму 676666,67 грн., на підставі отриманої податкової накладної від ТОВ "Арма-Строй", яка складена з порушенням встановленого порядку заповнення податкової накладної.

До вказаного висновку податковий орган дійшов через визнання ним нікчемним договору від 12.03.2008 №б/н між ТОВ "Европа-2002", як замовником, та ТОВ"Арма-Строй", як виконавцем, про надання послуг з пошуку покупця на обєкт нерухомості та, як наслідок, податкової накладної такою, що складена з порушенням вимог пункту 18 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 за №233/2037.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт перевірки та прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.06.2010 №0004212310/0 на загальну суму 1268750,00 грн. та №0004202310/0 на загальну суму 1015000,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що діяльність позивача слід розцінювати як фіктивну, оскільки для цілей оподаткування операції враховано недійсний правочин. Докази податкового органу, на думку апеляційного суду, свідчать про безпідставність вимоги щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки з їх оцінки вбачається, що головною метою платника податку є одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у визнанні обґрунтованості одержання такої вигоди має бути відмовлено.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "Европа-2002", як замовником, та ТОВ "Арма-Строй", як виконавцем, було укладено договір від 12.03.2008 №б/н про надання послуг з пошуку покупця на обєкт нерухомості. Умовами даного договору передбачено, що виконавець зобовязується виконати ряд фактичних дій з метою знаходження покупця готового придбати обєкт нерухомості вказаний у додатках до договору та сприяти у підписанні договорів купівлі-продажу між замовником (позивачем по справі) та покупцем. Пунктом 4.1 вказаного договору від 12.03.2008 №б/н передбачено, що за виконання своїх обовязків за договором виконавець, на підставі акту виконаних робіт, отримує винагороду у розмірі 15% від вартості проданого обєкта. У випадку виконання умов договору на більш вигідних умовах, ніж передбачено додатком 1 до договору, виконавець отримує додаткову винагороду у розмірі 362000,00 грн. за кожен додатковий мільйон зверх встановленої вартості обєкту.

Додатком 1 до договору від 12.03.2008 №б/н було встановлено, що виконавець здійснює пошук покупця на 3/20 частини комплексу загальною площею 9858,60 кв.м., що знаходиться за відповідною адресою, за ціною 15000000,00 грн.

У подальшому, 09.06.2008 між позивачем та ТОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" було підписано та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу вищевказаного обєкта нерухомості за ціною 20000000,00 грн., тобто на 5000000,00 дорожче ніж передбачено додатком 1 до договору від 12.03.2008 №б/н. При посвідченні договору купівлі-продажу нотаріусом було перевірено, що обєкт нерухомості, а саме, 3/20 частини комплексу загальною площею 9858,60 кв.м., на момент вчинення правочину належав позивачу на підставі договору купівлі-продажу приміщення від 26.03.2007 та зареєстроване у Реєстрі прав власності на нерухоме майно Камянець-Подільським бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 11357088.

Факт здійснення купівлі-продажу позивачем 3/20 частини комплексу загальною площею 9858,60 кв.м., підтверджується наявними у матеріалах справи копіями витягу з Державного реєстру правочинів від 09.06.2008, акту приймання-передавання обєкту нерухомості від 09.07.2008, видаткової накладної від 09.07.2008 №00135, податкових накладних від 19.06.2008 №00117 та від 20.06.2008 №00117/1.

30.05.2008, позивачем та ТОВ "Арма-Строй" було підписано акт до договору про надання послуг, відповідно до якого останній виконав визначенні договором послуги за результатом чого було укладено договір купівлі-продажу від 09.06.2008 між позивачем та ТОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", а загальна сума винагороди виконавця складає 4060000,00 грн. Того ж дня товариством "Арма-Строй" було виписано позивачу податкову накладну №05/289 на всю суму винагороди. Перерахування суми винагороди було здійснено у безготівковій формі з розрахункового рахунку позивача на розрахунковий рахунок товариства "Арма-Строй", що встановлено відповідачем під час проведення перевірки та відображено у акті від 27.05.2010 №383/23-10/31812361.

Крім того, на вимогу окружного суду, відповідачем надано роздруківки податкових декларацій товариства "Арма-Строй" за 5-8 місяці 2008 року (період коли мали місце спірні правовідносини), з яких вбачається, що товариство "Арма-Строй" відображало у податковій звітності податкові зобовязання у значних розмірах, зокрема, 5576977,00 грн. за 5-й місяць, 5095964,00 грн. за 6-й місяць, 5791112,00 грн. за 7-й місяць та 6864128,00 грн. за 8-й місяць. Вказане свідчить про відсутність умислу на ухилення від сплати податків.

Також встановлено, що на момент вчинення між позивачем та товариством "Арма-Строй" правовідносин за договором від 12.03.2008 №б/н, останнє не було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Встановлено, що за результатами виконання договору між ТОВ "Европа-2002" та ТОВ "Арма-Строй" від 12.03.2008 №б/н про надання послуг з пошуку покупця на обєкт нерухомості, мало місце настання реальних правових наслідків у вигляді визначення покупця та подальшого укладення договору купівлі-продажу обєкта нерухомості.

Встановивши у ході розгляду даної справи фактичні обставини, у рамках спірних правовідносин, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача стосовно наявності матеріалів кримінальної справі №69-0094, які, крім іншого, містять копію висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру з обслуговування лінійного управління на Південно-Західній залізниці управління МВС України на залізничному транспорті від 24.04.2009 №28 та протокол додаткового допиту обвинуваченого від 22.04.2009, ОСОБА_5 З вказаних матеріалів кримінальної справи вбачається, що за висновком експерта документи підписано не громадянкою ОСОБА_5, як директором ТОВ "Арма-Строй", а іншою особою. Так само й громадянка ОСОБА_5 заперечує свою причетність до будь-яких правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Европа-2002".

При цьому, вважаючи встановлені у рамках даної справи докази належними та допустимими в розумінні ст.ст. 69 , 70 , 79 КАС України, правильним є висновок окружного адміністративного суду про відсутність у нього компетенції щодо надання правової оцінки доказів, наявним у матеріалах кримінальної справи №69-0094, оскільки це виходить за межі повноважень адміністративного суду й має доводитись у рамках слідства та кримінального судочинства.

Водночас, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, окружним адміністративним судом обґрунтовано зазначено, що на момент укладання договору від 12.03.2008 №б/н між товариством "Арма-Строй" та товариством "Европа-2002" громадянка ОСОБА_5 була директором товариства "Арма-Строй". Вказаний договір містить підписи сторін та скріплений їхніми печатками. Встановлення факту підписання договору не громадянкою ОСОБА_5, а іншою особою не пояснює факт скріплення договору печаткою товариства "Арма-Строй". Законодавством України не передбачено обовязковість встановлення особи контрагента при укладенні договорів. Крім того, позивач не був зобовязаний та не мав можливості перевірити достовірність підпису громадянки ОСОБА_5

При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини, на які посилався апеляційний суд, як на підставу для відмови у позові, як то необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди шляхом відшкодування ПДВ з державного бюджету, взагалі не мали місце в рамках спірних правовідносин. В даному випадку, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, спірним є факт правомірності зменшення податковим органом суми податкового кредиту платнику ПДВ за відповідний період, та визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток з наведених вище мотивів, а тому висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати такими, що зроблені на підставі встановлених фактичних обставин даної справи та при належному застосуванні норм чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, встановивши відсутність у діях позивача факту порушення вимог чинного податкового законодавства, місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа 2002" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 року скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2010 року по справі № 2а-9531/10/2670.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 17.11.2011р.