Ухвала суду № 19506837, 02.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"02" листопада 2011 р.м. КиївК/9991/4102/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року

у справі № 2а-4038/10/8/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ»

до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними висновків та дій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим (далі відповідач) про визнання протиправними висновків ДПІ в м. Євпаторії АР Крим, викладених в акті від 14 серпня 2009 року №1630/23-2/102651037 за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки Договору спільної діяльності № 2 про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму»по пр. Перемоги в м. Євпаторії з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року, щодо завищення податкового кредиту за період 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року на загальну суму 146201,00 грн.; про визнання протиправними дій ДПІ в м. Євпаторії АР Крим щодо зобовязання платника податку Договору спільної діяльності № 2 про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму»по пр. Перемоги в м. Євпаторії зменшити значення обєкту оподаткування податком на додану вартість в сумі 146201,00 грн. під час декларування.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними висновки ДПІ в м. Євпаторії АР Крим про зменшення відємного значення обєкта оподаткування за березень 2009 року у сумі 146201,00 грн., що викладені в акті 14 серпня 2009 року № 1630/23-2/102651037 за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки ДСД №2 про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу в районі «Універсаму»по пр. Перемоги в м. Євпаторії, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року. Визнано протиправним зменшення ДПІ в м. Євпаторії АР Крим згідно з актом про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року № 2212/15-2 від 20 листопада 2009 року суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 146201,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сервіс ХХІІ»3,40грн. судового збору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Євпаторії АР Крим, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Сервіс-ХХІІ», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

20 липня 2005 року між ТОВ «Сервіс ХХІІ»(сторона-1) та фізичними особами і приватними підприємцями (сторона-2) було укладено договір про спільну діяльність № 2 про здійснення реконструкції, будівництва, експлуатації ІІ черги торгово-сервісного комплексу у районі «Універсаму»по пр. Перемоги в м. Євпаторії (пункт 1.2 статті 1 договору), а також відповідно до умов якого сторони за даним договором зобовязуються на основі співробітництва, шляхом внесення дольових внесків майном (грошовими коштами, матеріалами, майновими правами і т.д.), а також спільною трудовою участю та організацією, спільно діяти з ціллю реконструкції, будівництва, експлуатації та розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу, вказаного в пункті 1.2 договору, згідно рішення Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 22 жовтня 2004 року № 493/3 «Про дозвіл КП «Сервіс ХХІІ»реконструкції ринку «Універсам»», у відповідності з проектом реконструкції та розподілу результатів спільної діяльності між сторонами відповідно до внесених вкладів (пункт 1.1 договору); ТОВ «Сервіс ХХІІ»зобовязане вести всі спільні справи по цьому договору, перелік яких наведено у підпунктах 3.2.1 3.2.6 пункту 3.2 договору (пункт 3.2 договору); бухгалтерський облік всіх операцій, а також податковий облік спільної діяльності сторін, здійснюється ТОВ «Сервіс ХХІІ»у порядку, визначеному чинним законодавством України (пункт 4.5 договору).

Зазначений договір був зареєстрований ДПІ у м. Євпаторії АР Крим, на підставі чого податковим органом видано довідку від 25 липня 2005 року № 338/28-1 про взяття на облік як платника податків та присвоєно реєстраційний (обліковий) номер платника податків 102651037.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00300373 форми № 2-Р на бланку серії НБ № 184437 договір про спільну діяльність № 2 про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу у районі «Універсаму»по пр. Перемоги, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

ДПІ у м. Євпаторії АР Крим провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової деклараціїз податку на додану вартість Договору про спільну діяльність № 2 про пайову участь у реконструкції, будівництві і розвитку інфраструктури торгово-сервісного комплексу у районі «Універсаму», за результатами якої було складено акт № 2212/15-2 від 20 листопада 2009 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем підпунктів 7.7.5, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим зменшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 146201,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що розмір податку, зазначеного платником декларації, є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником допущено методологічну помилку: у рядку 23.4 «зменшення залишку відємного значення за результатами перевірки податкового органу»не відображено результат невиїзної документальної перевірки (акт № 1630/23-2 від 14 серпня 2009 року за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року), згідно якої встановлено завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у сумі 146201,00 грн. Таким чином, у рядку 23.4 декларації необхідно було відобразити суму 146201,00 грн. зі знаком «-».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: позивач правомірно у відповідності до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість на загальну суму 132700,52 грн. за податковими накладними, виходячи з дати їх отримання; у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року у рядку 23.5 позивачем було здійснено коригування відємного значення на суму 11833,00 грн., проте податковим органом неправомірно було не прийнято до уваги самостійне виправлення платником податку допущеної помилки; сума податкового кредиту за січень 2009 року у розмірі 1667,00 грн. підтверджується належним чином оформленою податковою накладною, у звязку з чим висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 1630/23-2 від 14 серпня 2009 року, про наявність підстав для зменшення відємного значення обєкта оподаткування за березень 2009 року, що слугувало підставою для висновку, викладеного в акті перевірки № 2212/15-2 від 20 листопада 2009 року, про зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 146201,00 грн., є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку про зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 146201,00 грн., викладеного в акті перевірки № 2212/15-2 від 20 листопада 2009 року, слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки № 1630/23-2 від 14 серпня 2009 року, про порушення позивачем, на якого покладного обовязок вести податковий облік спільної діяльності сторін згідно пункту 4.5 договору про спільну діяльність, вимог підпункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим відповідач дійшов висновку про зменшення відємного значення обєкта оподаткування за березень 2009 року на суму 146201,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки № 1630/23-2 від 14 серпня 2009 року було зазначено, що у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту по рядку 10.1 декларації позивачем, на якого покладного обовязок вести податковий облік спільної діяльності сторін згідно пункту 4.5 договору про спільну діяльність, безпідставно включені суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 132700,52 грн. за податковими накладними, перелік яких наведено на 20 аркуші акту перевірки, дата отримання яких не співпадала з датою їх складання, тобто формування податкового кредиту відбувалось не за правилом першої події.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Крім іншого, у листах ДПА України від 30 грудня 2005 року № 26268/7/16-1117 та від 10 серпня 2006 року № 8799/6/16-1515-10 щодо відображення в податковій декларації податкових накладних, які були отримані покупцем із запізненням, оприлюднених у відповідності до підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПА України вказала, що отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту. Вказана сума має бути відображена у рядку 10.1 податкової декларації з податку на додану вартість за поточний звітний період. При цьому додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість»не заповнюється, оскільки ніякого коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

Таким чином, позивачем були виконані всі вимоги щодо включення до податкового кредиту вересня 2008 року суми податку на додану вартість у розмірі 99700,51 грн. та до податкового кредиту жовтня 2008 року суми податку на додану вартість у розмірі 99700,51 грн. за податковими накладними, отриманими із запізненням.

Як вбачається з акту перевірки № 1630/23-2 від 14 серпня 2009 року, перевіркою було встановлено, що позивачем, на якого покладного обовязок вести податковий облік спільної діяльності сторін згідно пункту 4.5 договору про спільну діяльність, до складу податкового кредиту червня 2008 року необґрунтовано включена сума податку на додану вартість 11833,00 грн., оскільки у реєстрі отриманих податкових накладних значиться загальна сума податку на додану вартість 69251,00 грн., тоді як у податковій декларації за червень 2008 року по рядку 10.1 задекларована сума податку на додану вартість 81084,00 грн.

Як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року (вх. № 36915 від 22 вересня 2008 року) (т.1 арк. справи 97-98) позивачем здійснено коригування залишку відємного значення за результатами перевірки податкового органу у сторону зменшення на суму 11833,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

З огляду на те, що податкові декларації як за червень 2008 року, так і за серпень 2008 року охоплювалися періодом перевірки та досліджувалися податковим органом в процесі перевірки, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту в червні 2008 року, з огляду на виправлення ним у серпні 2008 року самостійно виявленої помилки, є неправомірними.

Як вбачається з акту перевірки № 1630/23-2 від 14 серпня 2009 року, перевіркою було встановлено, що позивачем, на якого покладного обовязок вести податковий облік спільної діяльності сторін згідно пункту 4.5 договору про спільну діяльність, до складу податкового кредиту січня 2009 року необґрунтовано включена сума податку на додану вартість 1667,00 грн., задекларована у рядку 10.1, як така, що не підтверджена належним чином оформленими податковими накладними.

Разом з цим, матеріали справи містять податкову накладну № 124 від 25 листопада 2008 року, виписану ТОВ «Архонт Крим», на суму 10000,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 1666,67 грн., яка включена позивачем, на якого покладного обовязок вести податковий облік спільної діяльності сторін згідно пункту 4.5 договору про спільну діяльність, до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2009 року, оскільки була отримана 20 січня 2009 року.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність висновків податкового органу щодо завищення позивачем у січні 2009 року податкового кредиту на суму 1667,00 грн. є обґрунтованими.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції про те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 1630/23-2 від 14 серпня 2009 року, про наявність підстав для зменшення відємного значення обєкта оподаткування за березень 2009 року, що слугувало підставою для висновку, викладеного в акті перевірки № 2212/15-2 від 20 листопада 2009 року, про зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 146201,00 грн., є неправомірними.

Посилання податкового органу в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що акт перевірки не є тим рішенням субєкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки для субєкта господарювання, у звязку з чим не може бути предметом розгляду судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у дані справі є визнання протиправними висновків ДПІ в м. Євпаторії АР Крим, викладених в акті від 14 серпня 2009 року №1630/23-2/102651037, та визнання протиправними дій податкового органу щодо зобовязання платника податку зменшити значення обєкту оподаткування податком на додану вартість в сумі 146201,00 грн. під час декларування, а не акт перевірки, як вважає відповідач.

Як зазначалося вище, перевіркою, за результатами якої було складено акт № 2212/15-2 від 20 листопада 2009 року, було встановлено, що при заповненні податкової декларації платником допущено методологічну помилку: у рядку 23.4 «зменшення залишку відємного значення за результатами перевірки податкового органу»не відображено результат невиїзної документальної перевірки (акт № 1630/23-2 від 14 серпня 2009 року за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року).

Згідно з підпунктом «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 2212/15-2 від 20 листопада 2009 року, щодо обовязку врахування позивачем відомостей, вказаних в акті перевірки № 1630/23-2 від 14 серпня 2009 року, без прийняття органом державної податкової служби податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання по даному податку, є безпідставними, оскільки такий порядок не передбачений законодавством України з питань оподаткування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2010 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв

______ Н.Г. Пилипчук

______ О.І. Степашко

Суддя Л.І. Бившева