Ухвала суду № 19504737, 10.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2011 року м. КиївК-23852/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКостенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 13.09.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008

у справі № 25/373-А

за позовомМалого приватного підприємства «Тріод»

доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство «Тріод»(далі по тексту позивач, МПП «Тріод») звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) № 0000102310/0 від 19.01.2007, № 0000102310/1 від 15.02.2007, № 0000102310/2 від 16.04.2007, № 0000102310/3 від 19.06.2007.

Постановою Господарського суду міста Києва від 13.09.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008, позов задоволено; визнані нечинними спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на протиправність їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної документальної перевірки МПП «Тріод»з питань правових відносин з ТОВ «Богдан-К»за період з 01.12.2004 по 31.11.2005, складено акт № 6/23-30/24377376 від 17.01.2007, в якому встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на 143871 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 19.01.2007 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000102310/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 215806,50 грн., в т.ч. 143871 грн. основного платежу та 71935,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В результаті адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000102310/1 від 15.02.2007, № 0000102310/2 від 16.04.2007, № 0000102310/3 від 19.06.2007 з аналогічною сумою податкового зобовязання.

Податкове зобовязання донараховане позивачу на підставі того, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10.03.2006 були визнані недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість ТОВ «Богдан-К»з моменту державної реєстрації та внесення до реєстру, у звязку з чим податкові накладні, виписані таким підприємством позивачу не можуть бути прийнятими до уваги при включенні до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Судами також встановлено, що в період з грудня 2004 року по листопад 2005 року у ході здійснення господарської діяльності укладено наступні договори поставки з ТОВ «Богдан-К»№ 102 від 06.12.2004, № 8 від 27.01.2005, № 27 від 22.04.2005, № 38 від 04.07.2005, № 46 від 16.08.2005, згідно яких ТОВ «Багдан-К»(постачальник) зобовязувався передати у власність МПП «Тріод»(покупець) товар, визначений у специфікації.

Факт виконання вказаних договорів судами встановлено з підтвердженням матеріалами справи, а саме: накладних, податкових накладних, виписки з банківського рахунку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. вказаної статті цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, ця норма передбачає заборону включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено наявність заповнених належним чином податкових накладних на підтвердження фактів здійснення господарських операцій між МПП «Тріод»та ТОВ «Богдан-К», та прийняття судового рішення про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ останнього вже після здійснення господарських операцій між вказаними юридичними особами, то нарахування податкових зобовязань спірними податковими повідомленнями-рішеннями є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, слід звернути увагу, що вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акта. Щодо акта індивідуальної дії правильними вимогами мають бути: визнання його протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), які є одним і тим же способом захисту порушеного права згідно ст. ст. 105, 162 КАС України, сформульованим у різних словесних формах. Однак, неврахування цього судами не вплинуло на правильне вирішення в даній справі спору по суті.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити.

Постанову Господарського суду міста Києва від 13.09.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)С.Е. Острович (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Секретар І.Ю. Гончарук Суддя О.І. Степашко