Ухвала суду № 19503837, 26.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"26" жовтня 2011 р. м. КиївК-15099/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2007

у справі № 2-а-582/07 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Ферпласт Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009, позов ТОВ з іноземними інвестиціями «Ферпласт Україна»задоволено частково: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 31.05.2007 № 0001572301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 12000,00 грн. (в т.ч. 10000,00 грн. основний платіж та 2000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

В касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позову та постановити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР).

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

ДПІ у м. Житомирі проведена виїзна планова перевірка ТОВ з іноземними інвестиціями «Ферпласт Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2006, за результатами якої складений акт перевірки від 17.05.2007 № 2836/23-1/22890431/0110 та прийнято вказане податкове повідомлення-рішення.

Перевіркою встановлено порушення товариством в 2006 році підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР внаслідок віднесення до складу валових витрат 40000,00 грн., що складає вартість придбаних у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 консультаційних послуг, не підтверджену, за висновками контролюючого органу, первинними документами, в яких було б визначено результати наданих послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 зазначеної статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону № 334/94-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують здійснення господарських операцій, здійснених в цілях господарської діяльності, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум або таких, які не повязані з власною господарською діяльністю платника податку.

Згідно із пунктом 5.11 ст. 5 вказаного Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

На підставі наданих позивачем первинних бухгалтерських документів (договору про надання аудиторських послуг від 06.08.2006 № 06-14, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.11.2006 № ТО-000010, згідно з яким аудиторські послуги стосувалися, зокрема підготовки квартальної та річної звітності за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку;) суд дійшов правильного висновку про наявність передбачених пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР підстав для віднесення позивачем в податковому обліку з податку на прибуток вартості аудиторських послуг до валових витрат як таких, що повязані з його (позивача) господарською діяльністю та документально підтверджених. Актом перевірки не засвідчено факт наявності у позивача кредиторської заборгованості перед СПД ОСОБА_2 (а.с. 28); не містить доводів про наявність такої заборгованості і касаційна скарга.

Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлені повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Згідно з частиною 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний розгляд справи здійснений судом в межах касаційної скарги відповідно до частини 2 статті 220 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2009 та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.11.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписЛ.В.Ланченко

підписО.М.Нечитайло

підписН.Г.Пилипчук Суддя Є.А. Усенко