Ухвала суду № 19502766, 15.11.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/6292/11

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів:Голоти Л.О.

Курка О.П. <Довідник >

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства про стягнення адміністративних санкцій, -

В С Т А Н О В И В :

Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в суд з позовом про стягнення з Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства 23841,03 грн. адміністративно-господарських санкцій за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 193,05 грн. пені за порушення термінів сплати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2011 року в задоволенні даного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне зясування всіх обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання учасники процесу не зявилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог частини 4 статті 196 КАС України.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон № 875-ХІІ) встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У частині 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ зазначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи на Шепетівському районному спеціалізованому лісокомунальному підприємство у 2010 році працювало 39 особи, тобто визначена нормативом кількість інвалідів - штатних працівників мала б складати 2 особи, а фактично ж на підприємстві протягом року працював 1 інвалід.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обовязковим платежем), обовязкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України "Про систему оподаткування", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у звязку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Із листа Шепетівського міськрайонного центру зайнятості направленого на адресу Хмельницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів встановлено, що Шепетівським районним спеціалізованим лісокомунальним підприємством звітність форми 3-ПН у 2010 році не подавалась.

Проте колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи є звіт відповідача про наявність вакансій форми № 3-ПН за станом на 01 січня 2010 року, згідно якого на підприємстві відповідача у 2010 році була вакансія лісника, яку могла б зайняти особа з обмеженими фізичними можливостями.

Відповідач неодноразово повідомляв Шепетівський міськрайонний центр зайнятості про наявність вакансії на 2010 рік згідно штатного розпису посади лісника для працівника з групою інвалідності, також у матеріалах справи є відповідна довідка видана головним бухгалтером відповідача, згідно якої на протязі 2010 року на підприємстві були вакансії на посади лісника, одна із них для інваліда.

Згідно листа Шепетівського міськрайонного центру зайнятості - у 2010 рік на обліку в центрі зайнятості перебувала лише одна особа з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями, яка працювала лісником в 1986 році. Дана особа отримала групу інвалідності з 03.12.2009 року. В індивідуальній картці реабілітації їй показана тільки робота оператором котельні, тобто робота лісника за станом здоров'я їй не дозволена.

За частиною 1 статті 18 Закону № 875-ХІІ право інвалідів на працевлаштування здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Системне тлумачення норм вказаного Закону передбачає, що обовязок працевлаштування інваліда на вакантні посади виникає в підприємства лише при наявності волевиявлення самого інваліда зайняти відповідну посаду.

Згідно з листа Шепетівського міськрайонного центру зайнятості № 20-01/679 від 17.03.2011 року протягом 2010 року до центру зайнятості звернулась лише одна особа з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями, яка працювала лісником в 1986 році, проте дана особа отримала групу інвалідності з 03.12.1999 року, в її індивідуальній картці реабілітації показна тільки робота оператором котельні.

У звязку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, чи не звернення самих інвалідів з проханням працевлаштуватись.

Оскільки відповідач довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, підстав притягнення його до господарсько-правової відповідальності та стягнення суми адміністративно-господарських санкцій не має.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно відмовив Хмельницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів в задоволенні позовних вимог.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.09.2011 року є законною і обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя< Список >Совгира Д. І.

Судді< Список >Голота Л. О.

< Список >Курко О. П.

<Список >

<Список >