Ухвала суду № 19500286, 19.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2011 р.Справа № 22-а-5493/08 Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусян А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Електромаш" на постанову господарського суду Херсонської області від 27 травня 2008року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Електромаш"до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

04.04.2008р. товариство з обмеженою відповідальністю “Авто-Електромаш” (надалі –ТОВ “Авто-Електромаш”) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі –ДПІ у м. Херсоні), в якому, згідно з уточненнями до позовних вимог, просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №№0006782301/0 від 12.12.2007р.; 0006782301/1 від 15.01.2008р.; 0006782301/2 від 01.04.2008р. /том 2 а.с.39/

Постановою господарського суду Херсонської області від 27.05.2008р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 16.10.2007р. по 26.11.2007р. ДПІ у м. Херсоні була проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. до 01.07.2007р. За результатами перевірки складений акт від 04.12.2007р. №3330/23-4/32125274. /том 1 а.с.29-52/

На підставі акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006782301/0 від 12.12.2007р., яким визначено податкове зобов’язання позивача за основним платежем з податку на додану вартість у сумі 736464,5 грн. та за штрафними санкціями на суму 368232,25 грн., усього на суму 1104696,75грн./том 1 а.с.26/

За результатами розгляду скарг, відповідачем були також прийняті рішення №0006782301/1 від 15.01.2008 р. та № 0006782301/2 від 01.04.2008 р. на аналогічну суму.

Актом перевірки встановлено, що підставою для невідшкодування позивачу ПДВ у сумі 736464,5грн є порушення ним пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ним віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними. В реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ „Авто-Електромаш”, за липень 2006 року здійснено записи: № 271 податкова накладна б/н на суму ПДВ - 225594,07 грн; № 272 податкова накладна б/н на суму ПДВ - 440012,43 грн. Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2006 р., зазначені податкові накладі виписані ВАТ „Електромаш”. В той же час, в ході перевірки ВАТ „Електромаш” взаєморозрахунки між даними підприємствами за липень 2006 року не підтверджені.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не підтверджені податковими накладними суми податку, які зазначені в реєстрі податкових накладних під номерами 271 на суму ПДВ 227594,07грн. та 272 на суму ПДВ 440012,43грн.

В порушення п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2007р. в розділі ІІ «Податковий кредит»в рядку 12.2 неправомірно до складу податкового кредиту включені податкові векселі І категорії, які не були погашенні грошовими коштами у червні 2007 року на суму 70858грн.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Електромаш"–залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 27 травня 2008року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: