Ухвала суду № 19499227, 03.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2011 р.Справа № 2-а-10135/10/1570 Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Яковлева Ю.В,

судді Жука С.І.

при секретарі Ексузяна М.А. .

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеса на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеса про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес»звернулося до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одеса про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 серпня 2010 року № 0001211540/0.

Свої позовні вимоги ТОВ «Гермес»обґрунтувало незаконністю спірного рішення відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірне рішення відповідача.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одеса просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Олімпус»за період з 01.03.2010р. по 31.05.2010р., за результатами якої складено акт перевірки від 29.07.2010р. №468/15-4/30446015/43.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем абз. "д" п.п.7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п .7.4 . ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР та п. 18 "Порядку заповнення податкових накладних", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165 із змінами, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005р. №244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.07.2005р. №769/11049, ТОВ "Гермес" до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість по податкових накладних, оформлених з порушенням діючого законодавства, а саме: постачальником визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, всього на загальну суму податку на додану вартість всього у розмірі 44 150, 57 грн., у т.ч. по періодах: березень 2010 року - 22 462, 67 грн.; квітень 2010 року -21 687, 90 грн.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на тому, що, згідно інформації, отриманої від Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, на обліку якої перебуває контрагент позивача - ПП „Олімпус", вказаний суб'єкт господарювання не знаходиться за юридичною та фактичною адресою.

Дотримання платником податку зазначеного порядку і форми податкової накладної є обов'язковою умовою для набуття таким документом суворої звітності юридичного значення і підстави з якою відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР пов'язане право на її включення до податкового кредиту.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 18.08.2010р. №0001211540/0, яким позивачу визначене податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 64 057, 07 грн. (за основним платежем - 44 150, 57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19 906, 07 грн.).

Судом першої інстанції встановлено, що 4 січня 2010 року між ПП фірмою «Олімпус»та ТОВ «Гермес»було укладено договір № 08 у відповідності до умов якого, ПП фірма «Олімпус»зобов'язалося поставляти борошно вищого ґатунку ТМ «Богумила», а ТОВ «Гермес»отримувати цей товар та своєчасно сплачувати його вартість.

На момент укладення вищезазначеного договору, ПП фірмою «Олімпус»було надано свідоцтво про державну реєстрацію, Довідку з ЄДРПОУ, свідоцтво про реєстрацію платника податків, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Також, на підтвердження надання послуг (виконання робіт) та поставки товарів на підставі вищезазначеної угоди, ПП фірма «Олімпус»видало ТОВ «Гермес» видаткові накладні № ОЛ-00064 від 02.03.2010 року, № ОЛ-00075 від 09.03.2010 року, № ОЛ-00083 від 15.03.2010 року, № ОЛ-00098 від 16.03.2010 року, № ОЛ-00103 від 18.03.2010 року, № ОЛ-00118 від 23.03.2010 року, № ОЛ-00124 від 24.03.2010 року, № ОЛ-00127 від 01.04. 2010 року, № ОЛ-00134 від 06.04.2010 року, № ОЛ-00191 від 23.04.2010 року, № ОЛ-00203 від 28.04.2010 року, № ОЛ-00215 від 30.04.2010 року; товарно-транспортні накладні серії ССИ № 000049 від 02.03.2010 року, серії ССИ № 000064 від 09.03.2010 року, серії ССИ № 000071 від 11.03.2010 року, серії ССИ № 000098 від 16.03.2010 року, серії ОЛМ № 000103 від 18.03.2010 року, серії ССИ № 000118 від 23.03.2010 року, серії ССИ № 000124 від 24.03.2010 року, серії ССИ № 000127 від 01.04.2010 року, серії ССИ № 000112 від 06.04.2010 року, серії СІ А № 000203/1, серії ССИ № 000203 від 28.04.2010 року, серії ССИ № 000215 від 30.04.2010 року; податкові накладні № 64 від 02.03.2010 року, № 75 від 09.03.2010 року, № 83 від 11.03.2010 року, №98 від 16.03.2010 року, № 103 від 18.03.2010 року, № 118 від 23.03.2010 року, № 124 від 24.03.2010 року, № 127 від 01.04.2010 року, № 134 від 08.04.2010 року, № 191 від 23.04.2010 року, № 203 від 28.04.2010 року, № 215 від 30.04.2010 року.

Таким чином, документально підтверджені операції по поставці товару за період з 01.03.2010 року по 30.04.2010 року на суму 264 903,40 грн. в тому числі ПДВ - 44 150,56 грн., у тому числі по періодам: березень 2010 року - 134 776 грн., в тому числі ПДВ - 22 462,67 грн.; квітень 2010 року - 130 127,40 грн., в тому числі ПДВ - 21 687,90 грн.

Податковий кредит звітного періоду (березень - квітень 2010 року) по операціям з ПП фірма «Олімпус»був визначений виходячи із договірної вартості товару та складається із сум податків, нарахованих фактично сплачених TOB «Гермес», у строки передбачені укладеним договором, за ставкою, встановленою п. 6.1. ст.. 6 та ст. 8.1. Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Фактична сплата такого податку підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку TOB «Гермес»від 17.03.2010 р., від 25.03.2010 р., від 26.03.2010 р., від 31.03.2010 р., від 02.04.2010 р., від 08.04.2010 р., від 09.04.2010 р., від 16.04.2010 р., від 21.04.2010 р., від 11.05.2010 р., від 13.05.2010 р., від 25.05.2010 р.

Суми ПДВ по операціям з ПП фірма «Олімпус»за період березень - квітень 2010 року були включені до реєстру отриманих податкових накладних і відображені у складі податкового кредиту Декларації з ПДВ виключно у відповідності з п.п.7.4.5. п. 7.4. ст.. 7. Закону України від 03. 04. 97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), а саме: при обов'язковій наявності відповідних податкових накладних.

Усі примірники податкових накладних, які були надані ПП фірма «Олімпус»підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, що призвело до завищення податкового кредиту у деклараціях з податку на додану вартість за березень - квітень 2010 року на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 44 150, 57 грн. з огляду на наступне.

Так, на час укладення договору між ПП фірмою «Олімпус»та ТОВ «Гермес»(за яким податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ПП фірма «Олімпус»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Укладання угод між ПП фірмою «Олімпус»та ТОВ «Гермес» та їх подальше виконання сторонами свідчить про намір виконавця виконати роботи, а замовника прийняти ці роботи, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними та банківськими виписками з поточного рахунку TOB «Гермес».

Згідно з п. 1.3 ст.1 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами і доповненнями, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Виписка податкової накладної та її включення до реєстру повинні відбуватися одночасно. Податкова накладна, виписана та не включена до реєстру на дату її виписки, не може вважатися оформленою відповідно до «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових неладних», затвердженого Наказом ДПА України 30.06.2005 р. за № 244, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18.07.2005 р за № 770/11050.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У відповідності до п.п. 7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.4 статті 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 року N 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідачем в ході розгляду справи не було доведено, що податкові накладні, по яким ним зроблено донарахування, видані не платником податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у податкового органу були відсутні правові підстави для виключення зі складу податкового кредиту позивача за березень квітень 2010 року 44 150, 57 грн. А такий недолік податкових накладних як недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи постачальника не свідчить про неможливість ідентифікувати контрагента позивача та за безспірного факту придбання позивачем зазначеного в ній товару сам по собі не позбавляє позивача права на податковий кредит щодо зазначеної в цих податкових накладних сумі податку.

В казаний недолік у податкових накладних не робить останніх недійсними та не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказу, який підтверджує факт здійснення господарської операції та сплату позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, відсутність у податкових накладних хоча б одного з реквізитів, встановлених п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не можна розглядати як виключну підставу для висновку про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту зі сплачених сум податку на додану вартість. Характер наявних в ній недоліків не є таким, що позбавляє накладну сили звітного податкового і одночасно розрахункового документу, на підставі якого формується податковий кредит.

Відсутність вини позивача виключає покладення на нього відповідальності у вигляді донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

В свою чергу, судом надана критична оцінка доводам відповідача стосовно того, що несплата контрагентами позивача сум податку на додану вартість до бюджету свідчить про безпідставність формування позивачем на такі суми податкового кредиту, оскільки такі дії суперечать суті податку на додану вартість, його призначення та встановленій процедурі його обліку.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість контрагентом позивача не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в ході розгляду даної справи не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання усіма контрагентами вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеса залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеса про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 серпня 2010 року № 0001211540/0 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 7 листопада 2011 року.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І.Жук/