Ухвала суду № 19499184, 02.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2011 р.Справа № 2а/1570/1929/2011 Категорія: 5.2.2Головуючий в 1 інстанції:

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Скрипченка В.О.,

суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Гречаного В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південної митниці на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН»до Південної митниці, за участю Прокуратури м. Одеси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

02 березня 2011 року ТОВ «КЛІОН» звернулося до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р»№ 4 та № 5 від 10 січня 2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року адміністративний позов ТОВ «КЛІОН»був задоволений повністю. Податкове повідомлення-рішення Південної митниці форми «Р»№ 4 від 10 січня 2011 року та податкове повідомлення-рішення Південної митниці форми «Р»№ 5 від 10 січня 2011 року були визнані нечинними та скасовані.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, Південна митниця подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне з'ясування обставин справи та неповне досліджено доказів, просила скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити ТОВ «КЛІОН»у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «КЛІОН»за зовнішньоекономічним договором № 0103/07 від 01.03.2007 року на митну територію України ввезено філе гігантського кальмару, без шкіри, без мембрани, без вертушки та низу (роду Dosidicus Gigas) свіжоморожений, чищений, не підданий тепловій обробці достатньої для коагуляції протеїнів, не варений у воді, без додання оцту, розмірний ряд 1,5-4 кг. країна виробник Перу та оформлено вантажну митну декларацію № 500060735/8/022701 від 22.11.2008 року на зазначений товар, із зазначенням коду товару відповідно до товарної номенклатури УКТ ЗЕД 0307495900, яка прийнята Південною митницею та по ній сплачені всі нараховані платежі (а.с. 62-101).

Однак, 20 грудня 2010 року Південною митницею проведена камеральна перевірка стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи щодо повноти нарахування та сплати до Державного бюджету України ТОВ «КЛІОН» податків та зборів при митному оформленні товарів, які класифікуються у товарній позиції 0307 згідно УКТ ЗЕД, здійснених у зоні діяльності Південної митниці за ВМД № 500060735/2008/022701 від 22.11.2008 року, за результатами якої складено акт № К/0025/10/500000000/33134908 (а.с. 7-8).

Згідно із зазначеним актом, відповідачем зроблено висновок, що за ВМД № 500060735/2008/022701 від 22.11.2008 року не вірно визначено код товару № 0307495900, та на підставі листа Державної митної служби України від 09.06.2010 року № 16/1-5/1391 цей товар повинен класифікуватись у товарній підкатегорії № 0307991800, за якою ставка мита збільшилась з 2% до 5%, а тому у позивача виникло податкове зобов'язання в сумі 4384,48 грн. (мито 3653,73 грн., ПДВ 730,75 грн.).

На підставі акту № К/0025/10/500000000/33134908 Південною митницею 10 січня 2011 року прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»№ 4 та № 5, якими позивачу визначено податкове зобов'язання по сплаті мита в сумі 4567,16 грн. (за основним платежем 3653,73 грн., за штрафними санкціями 913,43 грн.) та податку на додану вартість в сумі 913,44 грн. (за основним платежем 730,75 грн., за штрафними санкціями 182.69 грн.) (а.с. 9, 10).

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до Державної митної служби України, проте скарга залишена без задоволення, а тому ТОВ «КЛІОН»оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ «КЛІОН»підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних відносин, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Відповідно до п. 14 п. 15. п. 19. п. 35 ст. 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

При цьому, митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митне оформлення це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 2 «Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», затвердженого 9 квітня 2008 року Постановою Кабінету Міністрів України № 339, ст. 41, 265 Митного кодексу України контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів, митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Відповідно до ст. 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Згідно із ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Відповідно до ст. 78 Митного кодексу України митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Однією з митних процедур є визначення коду товару відділом номенклатури та класифікації товарів Південної митниці. Згідно із «Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці, при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженого 07.08.2007 року наказом ДМСУ № 667, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2007 року за № 968/14235 (в редакції, яка діяла на час розмитнення товару ТОВ «КЛІОН») контроль правильності класифікації товарів при митному оформленні здійснюється посадовими особами вказаного відділу, що мають доступ до необхідних баз даних та інформації, що використовуються для виконання покладених завдань.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач, як митний орган, під час здійснення митного оформлення ВМД та находження товарів під митним контролем товарів провів усі митні процедури, необхідні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Відповідач мав можливість самостійно визначити інший код товару, ніж той, що зазначений у ВМД, проте він цього не зробив.

В митній справі наявний запит № 500060735/8/022701, в якому міститься печатка Південної митниці «митна вартість перевірено»(а.с. 66) та інформаційний аркуш митного контролю товарів за ВМД № 500060735/2008/022701 (а.с. 64), в якому проставлені печатки Південної митниці «правильність класифікації перевірено», «митну вартість перевірено», «сплачено», що підтверджує проведену митницею перевірку, в тому числі, визначення коду товару.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Згідно із підпунктом 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому зазначеним Законом.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який зазначив, що якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями про код товарної номенклатури, зазначений імпортером, то відповідно до п. 10, 3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду.

Згідно із «Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженим наказом Державної митної служби України від 07.08.2007 р. № 667, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.08.2007 р. за № 968/14235 класифікацією товарів визнається визначення коду товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних угруповань, зазначених в УКТ ЗЕД. До компетенції відділів контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, віднесено прийняття рішень про визначення коду товару.

Відділом контролю митної вартості і номенклатури рішення по коду переміщуваного товару не приймалось, проте митні органи погодились з визначеним позивачем кодом товару.

Оспорюванні податкові повідомлення-рішення, прийняті Південною митницею з посиланням на результати камеральної перевірки та підпункт «в»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо цей орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що невірне застосування ставок при обкладенні податком, яке сталося внаслідок невірного визначення митним органом коду товарної номенклатури не є арифметичною помилкою, або методологічною помилкою.

Отже Південна митниця не мала підстав для винесення податкових повідомлень-рішеннь із посиланням на підпункт «в»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21 грудня 2000 року (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на показання свідка ОСОБА_1 (головного інспектора відділу контролю митної вартості та класифікації товарів) та зміст акту перевірки, згідно з якими товар, який був розмитнений ТОВ «КЛІОН», повинен класифікуватись у товарній підкатегорії 0307991800 з 09.06.2010 року, тобто роз'яснення ДМСУ повинні стосуватись товару, який розмитнюється після цієї дати. Крім того, лист роз'яснення Державної митної служби України від 09.06.2010 року № 16/1-5/1391 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України та не являється нормативно-правовим актом.

З листів Одеського філіалу інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського від 09.06.2010 року № 01-217/117 (а.с. 11), Державного підприємства «Одеський центр південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії»від 09.06.2010 року № 130/7 (а.с. 12), Державного комітету рибного господарства України від 06.07.2010 року №3-Н-5/2974 (а.с. 38) вбачається, що вид кальмарів Dosidicus Gigas може класифікуватись як Ommastrephes. Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що за характеристиками, визначеними в ВМД, наданої ТОВ «КЛІОН», підпадає під УКТ ЗЕД 0307495900.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга Південної митниці задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Південної митниці залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН»до Південної митниці, за участю Прокуратури м. Одеси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О. Скрипченко

Суддя С.Д. Домусчі

СуддяЛ.П. Шеметенко