Ухвала суду № 19498941, 19.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-5340/10/1470 Категорія:Головуючий в 1 інстанції:

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Яковлєва О.В.,

суддів Бойка А.В., Романішина В.Л.,

за участю секретаря Обозної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому ставить вимоги до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2006р. №00000736/0.

Вимоги обґрунтовано тим, що в результаті проведеної перевірки, що зафіксовано актом № 44/36-000/33133003 від 13.11.2006 р. про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2006 р., встановлено порушення п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1, пп.772 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, у сумі 15459901,02 грн., в тому числі по періодах: лютий2006 р.- 1966152 грн., березень 2006 р. 7175410 грн., травень 2006 р. 6318339 грн.

Порушення полягає у тому, що між ТОВ «МГЗ» та ТОВ «БІТімпексОйл» укладено договір від 21.12.2005 р. № 21-12-05 на постачання природного газу у 2006 р., у загальному обсязі 6 000 000000 куб метрів. Постачальником ТОВ «БІТімпексОйл» є ТОВ «Енерготорг»(який також є посередником, та отримав газ від ТОВ «Геопошук», яке має ознаки «фіктивності» - не знаходиться за місцезнаходженням згідно установчих документів) та ТОВ «АЛС», (яке має ознаки фіктивності - не знаходиться за місцезнаходженням згідно установчих документів), в звязку з чим неможливо встановити фактичну сплату та надходження заявлених сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, у розмірі 15459901,02 грн.

Вважає, що порушення податкового законодавства з боку позивача відсутнє, так як останнім підтверджено документально законність проведеної господарської операції, а порушення податкового законодавства з боку контрагентів не впливає на суть правовідносин між сторонами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податку у м. Миколаєві подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме право на бюджетне відшкодування виникає при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не факту існування зобовязання по сплаті податку в ціні товару. Відсутність достовірних даних про сплату податку контрагентами є підставою вважати про нікчемність укладених угод.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Судом встановлено, що актом № 44/36-000/33133003 від 13.11.2006 р. про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2006 р., встановлено порушення п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, у сумі 15459901,02 грн., в тому числі по періодах: лютий 2006 р.- 1966152 грн., березень 2006 р. 7175410 грн., травень 2006 р. 6318339 грн.

В ході перевірки встановлено, що між ТОВ «МГЗ»та ТОВ «БІТімпексОйл» укладено договір від 21.12.2005 р. № 21-12-05 на постачання природного газу у 2006 р., у загальному обсязі 6 000 000000 куб метрів. ТОВ «БІТімпексОйл» є посередником. Постачальником ТОВ «БІТімпексОйл» є ТОВ «Енерготорг» (який також є посередником, та отримав газ від ТОВ «Геопошук», яке має ознаки «фіктивності»- не знаходиться за місцезнаходженням згідно установчих документів) та ТОВ «АЛС», (яке має ознаки фіктивності - не знаходиться за місцезнаходженням, згідно установчих документів), в звязку з чим неможливо встановити фактичну сплату та надходження заявлених сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування у розмірі 15459901,02 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000736/0 від 17.11.2006 р., відповідно до підпункту «б»п.4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», порушення підпункту п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3,п.4.2 ст. 4, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15459901,02 грн.

За результатом встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з чим погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Пунктами 1.7, 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, а бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», визначає платника податку як особу, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного закону, позивач виконав обовязкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування:

- податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

- позивач сплатив на користь постачальників товар з урахуванням суми ПДВ, яка заявлена ним в подальшому до відшкодування;

- позивач відповідно до закону мав належним чином оформлені декларації з ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.

Позивач підтвердив товарність операції, так як надав акти приймання-передачі (а.с.44-49), що підтверджують отримання позивачем товару, який ним використовувався в господарської діяльності та акти звірки взаєморозрахунків, які свідчать, що отриманий товар позивачем оплачено.

Як зазначає відповідач в Акті перевірки, підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування стала наявність у ланцюгу постачання субєктів підприємницької діяльності з ознаками “фіктивності”, які не знаходились за своїми юридичними адресами.

Судова колегія звертає увагу на те, що ЗУ «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питания відшкодування ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов, щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Такої позиції додержується й Вищий адміністративний суд України (інформаційний лист ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія робить висновок, що договори укладені між позивачем та ТОВ «БІТімпексОйл» спрямовані на реальне настання наслідків та виконані сторонами в повному обсязі, а той факт, що ТОВ «Геопошук» та ТОВ «АЛС» не знаходяться за юридичними адресами не може мати негативних наслідків для позивача у вигляді зменшення суми бюджетного відшкодування.

В своїй апеляційній скарзі, відповідач також вказує на те, що реалізація газу постачальником позивача ТОВ «Бітімпекс-Ойл», повинна здійснюватись із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість відповідно до ст.8 ЗУ “Про державний бюджет на 200 рік”.

Судова колегія не погоджується з такими твердженням з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договором постачання природного газу № 21-12-05 від 21.12.2005 р., укладеного між ТОВ «БІТімпекс-Ойл» (постачальник) та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (покупець) передбачено п.1.1, що постачальник протягом 2006 р. передає у власність покупця природний газ в обсязі, що складає до 600000000 куб. метрів, а покупець приймає газ та сплачує за нього обумовлену сторонами грошову суму. Відповідно до п.3.1 ціна за 100 куб. метрів газу, що підлягає передачі Постачальником Покупцю в 2006 р. та порядок розрахунків визначається сторонами в строк до 20 числа місяця передуючого місяцю поставки газу, про що вони укладають Додаткову Угоду до даного Договору. Додатковою угодою № 1 від 21.12.2005 р. передбачено п.1 ціна 100 куб. метрів газу, що передається Постачальником Покупцю в січні 2006 р. встановлена в розмірі 488 грн. ( в т.ч. 81,33 грн. ПДВ).

Ліцензія АА № 867337 від 08.09.2004 р. за № 905 видана ТОВ «Бітімпекс-Ойл», м. Київ, код 32776157 на постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 р.» від 20.12.2005 р. за № 3235 у 2006 р. - операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість, а операції з продажу такого газу, крім операцій з його продажу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковується за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» встановлено п.3, що в 2006 р. природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України» та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також субєктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за врегульованим тарифом , із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ, договорів на власну поставку такого газу з обовязковим зазначенням, кому належить поставлений газ, та індивідуального податкового номера споживачаплатника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних накладних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обовязково зазначається кому належить поставлений газ, субєкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Таким чином, судова колегія робить висновок, що контрагент позивача ТОВ «Бітімпекс-Ойл» не відноситься до осіб зазначених в п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», оскільки має ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, а тому позивач правомірно сплатив продавцю податок на додану вартість за ставкою 20% при придбанні природного газу.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 196, 198, 200, 205, 206, 254, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий О.В. Яковлєв

СуддіА.В. Бойко

В.Л. Романішин