Ухвала суду № 19498938, 26.10.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2011 р.Справа № 2-а-7143/10/1470 Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Яковлєва О.В.,

суддів Бойка А.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому ставить вимоги до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2010 року №0000440037/0, про зменшення суми бюджетного відшкодування, заявлених в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, з податку на додану вартість за червень 2010 року, у розмірі 10639 грн.

Вимоги обґрунтовано тим, що податковий орган порушив норми Закону “Про податок на додану вартість” при проведенні перевірки позивача та складанні акту за результатами її проведення, а тому висновки зроблені в акті, є незаконними.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення суду та винести нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 16.08.2010 року по 06.09.2010 року, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що зафіксовано в акті від 13.09.2010 року № 928/37/22439446.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 24.09.2010 року № 0000440037/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування, заявлених в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, з податку на додану вартість за червень 2010 року, у розмірі 10639,00 грн.

Порушення полягає в тому, що позивачем порушено п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року, у сумі 10639,00 грн.

В акті перевірки робиться посилання на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Старагро-М»від 17.07.2010 року № 1295/23-300/36700249, згідно з яким всі операції задекларовані ТОВ «Старагро-М», за грудень 2009 року, січень-червень 2010 року, є нікчемними.

За наслідком встановлених обставин, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, з яким погоджується судова колегія, щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткованих операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищевказаного закону - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій:

- або дата списания коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»). Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 даного закону встановлено, що не підлягають включению до складу податкового кредиту суми сплаченого податку не підтверджені податковими накладними. Позивачем надані товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт постачання ячменю ТОВ «МСП Ніка-Тера»від ТОВ «Старагро-М», а саме: № 922457 від 04.05.2010 року, № 922455 від 04.05.2010 року. Постачання ячменю здійснювалось на виконання договору №238/нк-10 від 05.05.2010 року, укладеного між ТОВ «МСП Ніса-Тера»та ТОВ «Старагро-М».

В подальшому, даний ячмінь поставлений ТОВ «МСП Ніка-Тера» до «Суфле Негос»С.А.С. на підставі контракту № РВ 10/081 від 06.04.2010 року, про що свідчать вантажно-митні декларації.

Дані договори досліджені під час перевірки податковим органом та ним не оскаржені. З огляду на це, судова колегія вважає, що договори між позивачем та його контрагентом укладені з метою настання реальних наслідків, сторонами виконані в повному обсязі та не містять порушено діючого законодавства.

Визначення бюджетного відшкодування наведене у п. 1.8 ст.1 Закону «Про податок на додану вартість». Це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»встановлено, що у випадку коли у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значения, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченому отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, Закон «Про податок на додану вартість»піставою для отримання відшкодування визначає дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачає надання даних податкових декларацій контрагента платника податків. Судова колегія звертає увагу на те, що цей Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питания від'ємного значения суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав весь перелік умов, щодо отримання такого відшкодування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Тобто, той факт, що у відношенні ТОВ «Старагро-М»- контрагента ТОВ «МСП Ніка-Тера» - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва складено акт про результати документальної невиїзної перевірки від 17.07.2010 року №1295/23-300/36700249, згідно з яким всі операції задекларовані ТОВ «Старагро-М»за грудень 2009 року, січень-червень 2010 року є нікчемними, не є підставою для визначення безпідставним внесения суми податку на додану вартість по такій операції до складу податкового кредиту позивача.

Такої позиції додержується й Вищий адміністративний суд України (інформаційний лист ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»).

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАСУ, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий О.В. Яковлєв

СуддіА.В. Бойко

В.Л. Романішин