Ухвала суду № 19498556, 03.11.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2011 р.Справа № 2-а-1631/11/1470 Категорія: 9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковлева Ю.В.

судді Запорожана Д.В.

судді Жука С.І.

при секретарі Довженко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року по адміністративній справі за позовом приватного підприємства "Укрінтерпостача" до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області про скасування рішення №0000132300 від 17.09.2010 року,

встановила:

Позивач ПП "Укрінтерпостача" 01.03.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції у Миколаївській області про скасування податкового рішення № 0000132300 від 17.09.2010 року про застосування штрафних фінансових санкцій у сумі 4753,31 гривень. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем була здійснена перевірка діяльності ПП „Укрінтерпостача", за результатами якої було складено Акт перевірки від 06.09.2010 року, де зазначено виявлені порушення, а саме: порушення п. 11 ст. 2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ №637 від 13.01.2005 року. Склад виявленого порушення полягав в тому, що у підприємства були відсутні підтверджуючі розрахункові документи про сплату готівки на суму 4753,31 гривень (за березень 2009 року - 720,90 гривень, квітень 2009 року - 576,00 гривень, серпень 2009 року - 1866,7 гривень, та вересень 2009 року - 1586,71 гривень). Однак позивач заперечував проти такого ствердження перевіряючих та зазначив, що всі первинні документи бухгалтерського обліку були в наявності, але тільки не були прикріплені до авансових звітів. На підставі складеного акту контролюючим органом було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000132300 від 17.09.2010 року. В своєму позові позивач вважає, що відповідач не міг застосувати до підприємства штрафні фінансові санкції, через обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій визначених у ст. 250 Господарського Кодексу України ( в редакції Господарського Кодексу, яка була чинною на день прийняття відповідачем спірного рішення). Разом з адміністративним позовом позивач надав заяву про поновлення строків для звернення до суду.

09 червня 2011 року судом 1-ї інстанції було розглянуто клопотання про поновлення строку на звернення до суду. Позивачу було поновлено строк на звернення до суду, оскільки причини пропуску строку, судом 1-ї інстанції було визнано поважними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав до суду 1-ї інстанції письмові заперечення (а.с.106-107, 132-133), просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011року позов приватного підприємства "Укрінтерпостача" було задоволено.

Скасовано рішення Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції у Миколаївській області про застосування штрафних (фінансовий) санкцій № 0000132300 від 17.09.2010 року на суму 4 753,31 гривень.

Повернуто приватному підприємству "Укрінтерпостача" судовий збір у сумі 8,50 гривень з Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі Вознесенська ОДПІ у Миколаївській області, з посиланням на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового, яким в задоволенні позовних вимог ПП "Укрінтерпостача" слід відмовити.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що в період з 30.07.2010 року по 27.08.2010 року Вознесенською ОДПІ у Миколаївській області була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року. За результатам перевірки перевіряючими був складений акт перевірки №2359/23/30526451 від 06.09.2010 року. (а.с. 29)

Вищезазначеною перевіркою було встановлено порушення п. 11 ст. 2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ № 637 від 13.01.2005 року, яке полягало у відсутності у позивача первинних підтверджуючих розрахункових документів про сплату готівки на суму 4753,31 гривень за період: березень 2009 року - 720,90 гривень, квітень 2009 року - 576,00 гривень, серпень 2009 року - 1866,7 гривень, та вересень 2009 року - 1586,71 гривень.

На підставі зазначеного акта, п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.1 Указу Президента України від 12.06.95 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000132300 від 17.09.2010 року на суму 4753,31 гривень (а.с. 33).

Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що податкове рішення (а.с. 69) може бути прийнято лише щодо податкових зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових) платежів, перелік яких визначений Законом України "Про систему оподаткування", а також зі сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Таким чином, фінансові санкції, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року №436 належать до адміністративно-господарських санкцій, одним з видів яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 ГК України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

На думку колегії суддів, суд 1-ї інстанції вірно зазначив, що уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення правил щодо обігу готівки, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як фінансові санкції, виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає можливість застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Порушення позивачем правил обігу готівки вчинено в період з березня 2009 року по вересень 2009 року на суму 4753,31 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, акт про перевірку, яким зафіксовано вчинене порушення, складений 06.09.2010 року (а.с. 16-29), а штрафні (фінансові) санкції застосовані 17.09.2010 року (а.с. 33), тобто після закінчення зазначених строків.

Суд 1-ї інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідач застосував штрафні фінансові санкції після спливу строку встановленого ст. 250 ГК України, а від так рішення про застосування штрафних фінансових санкцій № 0000132300 від 17.09.2010 року підлягає скасуванню.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року по адміністративній справі за позовом приватного підприємства "Укрінтерпостача" до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області про скасування рішення №0000132300 від 17.09.2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:/підпис/Ю.В. Яковлев

Суддя:/підпис/Д.В. Запорожан

Суддя:/підпис/С.І. Жук