Ухвала суду № 19496813, 24.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15627/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" листопада 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Сорочко Є.О.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іресталь Київ»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10.03.2010 року № 0000242303/0, від 27.05.2010 року № 0000592330/1,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2010 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Іресталь Київ»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10.03.2010 року № 0000242303/0 та від 27.05.2010 року № 0000592330/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2011 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що підставі направлень № 104/23-03 від 29.01.2010 року, № 186/23-03 від 12.02.2010 року та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва в період з 29.01.2010 року по 18.02.2010 року проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання субєктом господарювання вимог податкового законодавства за період з 11.06.2007 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 11.06.2007 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки складено Акт № 84/1-23-03-35138752 від 23.02.2010 року, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.3.2, 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 417841,00 грн. за період з 4 кварталу 2007 року по 3 квартал 2009 року.

Згідно Акту № 84/1-23-03-35138752, встановлено порушення позивачем п. 1.2, п. 1.3 ст. 1, пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, абз. «а»п. 17.2 ст. 17 та абз. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб на суму 276,36 грн..

На підставі Акта перевірки податковим органом 10 березня 2010 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0000242303/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 604 830,00 грн..

В результаті адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення рішення відповідач рішенням від 21.05.2010 року № 12559/10/25-011 скасував податкове повідомлення рішення №0000242303/0 в частині 22019,00 грн. застосованої штрафної санкції, в іншій частині залишив без змін

Листом від 10.03.2010 року № 4843/10/23-0310 «Щодо надання пояснень»відповідач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Іресталь Київ»про внесення змін в розділ 3.1.4 Акту № 84/1-23-03-35138752 у звязку з механічною помилкою.

Податковим повідомленням-рішенням від 02 червня 2010 року № 0000592330/1 позивачу донараховане податкових зобов'язання з податку на прибуток в сумі 417 840,00 грн. основного платежу, штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 164971,00 грн., разом 582 811,00 грн..

Позивач звернувся до Державної податкової адміністрації у м. Києві із скаргою від 03.06.2010 року № 14.

За результатами розгляду скарги Державна податкова адміністрація у м. Києві рішенням від 05.08.2010 року № 4024/10/25-114 залишила без змін податкові повідомлення-рішення № 0000242303/0 та № 0000592330/1, а скаргу залишено без задоволення.

Позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України із повторною скаргою на податкові повідомлення-рішення № 0000242303/0 та № 0000592330/1.

Державна податкова адміністрація України рішенням від 18.10.2010 року № 10836/6/25-0115 залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 0000242303/0, з урахуванням Рішення № 12559/10/25-011, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу позивача залишила без задоволення.

З Акту перевірки № 84/1-23-03-35138752 вбачається, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 11.06.2007 року по 30.09.2009 року встановлено їх заниження у розмірі 1671 360,00 грн..

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отримані (нараховані) платником податку доходи в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання таких доходів, та не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.3.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнюви балансовій вартості такої іноземної валюти, яка визначена відповідно до пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї ж статті, та не підлягають перерахунку у звязку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Підпункт 7.3.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зобов'язує підприємства відображати витрати, понесені (нараховані) в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат у сумі, що дорівнює балансовій вартості іноземної валюти.

Згідно з пп. 11.2.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів.

Правила визначення балансової вартості валюти вказані в п. 7.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ч. 2 пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату такого продажу (погашення).

В листі Міністерства фінансів України від 31.07.2009 року № 31-34000-10-16/20869 «Щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій при розрахунках підприємства з постачальником»зазначено, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період, а витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Якщо відповідно до законодавства та умов договору грошовий еквівалент зобовязання підприємства перед постачальником визначено в іноземній валюті, то в бухгалтерському обліку різниця, що виникає при погашенні зобов'язання, визнається іншими операційними доходами (витратами).

На момент оприбуткування товару валюта у позивача ще була відсутня і обчислити її балансову вартість було неможливо.

Суму (розмір) валових витрат згідно з правилами п. 7.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», можна визначити лише після оплати товару, коли вже відома балансова вартість валюти, витраченої на придбання цих товарів.

Правовий аналіз положень пп. 7.3.2, 7.3.4 ст. 7, пп. 11.2.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дає підстави для висновку, що позивач правомірно збільшував валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю згідно з ВМД і після придбання валюти в оплату вартості раніше отриманих товарів та визначення її фактичної балансової вартості уточнював суму валових витрат - в сумі балансової вартості придбаної валюти, як того вимагають норми вищевказаного Закону.

Доводи апелянта, що у випадку здійснення імпорту товарів з їх подальшою оплатою до валових витрат повинна відноситись вартість товару, визначена за курсом НБУ, що діяв на дату оформлення товарів, тобто не за балансовою вартістю валюти, а за митною вартістю валюти, що суперечить чинному податковому законодавству України, не заслуговують на увагу.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, твердження апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок завищення сум валових витрат, а надані відповідачем докази не підтверджують суму завищення валових витрат позивачем.

Суд першої інстанції вірно застосував норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 29.11.2011 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Сорочко Є.О.