Рішення № 19495632, 03.10.2011, Апеляційний суд Хмельницької області

Справа № 22ц-3032/11

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2011 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого судді Харчука В.М.

суддів: Кізюн О.Ю., Переверзєвої Н.І.

при секретарі Кричківській А.Ю.

з участю: апелянта ОСОБА_1, представника апелянтів ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22ц 3032 за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Нетішинського міського суду від 01 листопада 2011року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства „Атомпрофоздоровниця” м. Київ (треті особи ОСОБА_4, Державне управління у справах захисту прав споживачів Автономної республіки Крим) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а:

В липні 2008 року позивачі звернулися в суд з означеним позовом. В обгрунтування вказували на те, що є працівниками Хмельницької АЕС і в травні 2008 року ними через первинну профспілкову організацію Хмельницької АЕС було придбано путівки в санаторій „Горний” м. Ялта терміном на 24 дні з 07.05.2008 року по 30.05.2008 року з проживанням в номері „люкс” в першому корпусі санаторію. По прибутті в санаторій 07.05.2008 року замість номера „люкс” їх було поселено в одномісний номер №НОМЕР_1з однім одномісним ліжком. Наступного дня 08.05.2008 року їх переселили в № НОМЕР_2, який також не відповідав за своїм станом категорії „люкс”, тому що в номері двері на лоджію не зачинялись із-за несправності замка в дверях; система водопроводу в душовій кімнаті була в несправному стані, в звязку з чим на протязі всього перебування в санаторії вони були позбавленні можливості користуватися душем після прийняття морських ванн; внаслідок несправності замка в дверях на лоджію з їхнього номера в останню ніч перебування в санаторії невідомими було викрадено належне їм майно на загальну суму 15500 грн. Про всі ці незручності вони ставили до відома працівників санаторію. Такі умови проживання в санаторії заподіяли їм моральну шкоду і звели нанівець отримання позитивних емоцій під час відпочинку. Тому просили стягнути з відповідача в рахунок компенсації заподіяної їм моральної шкоди кошти в сумі по 5000 грн. кожному.

В квітні 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уточнили та збільшили позовні вимоги, і просили стягнути з відповідача на їх користь також 15 5000 грн. за незабезпечення схоронності їхніх особистих речей, які були викрадені із номеру в ніч 31.05.2008 року, а також стягнути на їх користь кошти в сумі 542,50 грн. за відмову від виконання умов

_______________

Головуючий у першій інстанції Ходоровський Б.В. Справа №22ц- 3032

Доповідач Кізюн О.Ю. Категорія № 55

договору про розміщення їх в двомісному номері „люкс” першого корпусу санаторію „Горний” в період з 07.05 по 08.05.2008 року (а.с.56, 138).

Рішенням Нетішинського міського суду від 01 листопада 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства „Атомпрофоздоровниця” м. Київ на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3 5000 грн. моральної шкоди, по 650 грн. витрат, повязаних з оплатою правової допомоги фахівця в галузі права, а також на користь держави стягнуто 17 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позову відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення про повне задоволення їх позовних вимог. Вважають, що суд при вирішенні їх вимог про відшкодування матеріальної шкоди не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме: положення п.4.11 Наказу Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 року № 19 „Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг”, згідно яких „ готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю споживачем, який проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона знаходиться у відведеному для споживача приміщенні”. Окрім того кошти в сумі 542,50 грн. становлять розмір оплати вартості однієї доби проживання в двохмісному номері санаторію, проте 07.05.2008 року їм було надано для проживання одномісний номер. З огляду на ці обставини суд безпідставно відмовив у стягненні з відповідача на їх користь означеної суми за ненадання відповідної послуги. При визначенні розміру морального відшкодування суд не в повній мірі врахував обсяг, характер та тривалість заподіяної їм моральної шкоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як убачається із матеріалів справи і ці обставини ніким не оспорюються, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по путівках № 004196 004197 з 07.05.2008 року по 30.05.2008 року перебували на санаторно - курортному лікуванні в санаторії „Горний” м. Ялта, власником якого є ВАТ „Атомпрофоздоровниця” м. Київ. Вказані путівки були реалізовані дирекцією ВАТ „Атомпрофоздоровниця” первинній профспілковій організації ДП „НАЕК Енергоатом” по договору № 34-РП/2007 від 08.11.2007 року по ціні 6510 грн. за кожну путівку. Позивачі отримали ці путівки в профкомі ВП „Хмельницька АС” НАЕК „Енергоатом” з оплатою 651 грн. за одну путівку.

Встановлено, що в ніч з 30.05.2008 року на 31.05.2008 року з кімнати № НОМЕР_2, куди були поселені позивачі, і яка знаходиться на першому жилому поверсі корпусу, невстановленою особою, шляхом вільного доступу в кімнату через відкриті балконні двері, викрадено майно позивачів (а.с.111)

Судом обєктивно встановлено, що балконні двері в кімнаті № НОМЕР_2 на час скоєння крадіжки знаходились в несправному стані, внутрішній запобіжник на дверному замку відсутній.

З пояснень позивачів, які були допитані судом першої інстанції в якості свідків, убачається, що при поселенні в кімнату № НОМЕР_2 санітар санаторію попередила їх про те, що балконні двері в кімнаті не зачиняються.

Таким чином, убачається, що крадіжка майна позивачів стала можливою внаслідок несправності балконних дверей, а несправність балконних дверей є наслідком бездіяльності адміністрації санаторію.

З огляду на ці обставини суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачі мають право на відшкодування, заподіяної їм моральної шкоди у звязку з крадіжкою їх майна, яка стала можливою внаслідок бездіяльності адміністрації санаторію.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при визначенні розміру морального відшкодування на користь позивачів, судом першої інстанції не в повній мірі було враховано обсяг, характер та тривалість заподіяної їм моральної шкоди, зокрема те, що проникнення в кімнату позивачів мало місце в нічний час, коли позивачі відпочивали, і внаслідок проникнення було викрадено всі належні їм речі. Тому колегія суддів, виходячи із засад розумності і справедливості, приходить до висновку про те, що для задоволення втрат морального характеру, з відповідача на користь кожного із позивачів слід стягнути по 4000 грн.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо розміру морального відшкодування не в повній мірі відповідають обставинам справи, тому відповідно до п. п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині і ухвалення нового рішення.

Крім того, судом першої інстанції не вірно вирішено питання щодо відшкодування судових витрат. Враховуючи, що частина задоволених позовних вимог відноситься до вимог немайнового характеру, тому з відповідача в дохід держави в порядку ч.3 ст. 88 ЦПК України слід стягнути 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його зміни або скасування в межах доводів апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Нетішинського міського суду від 01 листопада 2011року в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат скасувати.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Атомпрофоздоровниця” м. Київ, вул. Ш.Руставелі, 39/41, р/р 260061500 в Райффайзен Банк Аваль, МФО 300335, код 21519858 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3 по 4000 грн. моральної шкоди.

Стянути з відкритого акціонерного товариства „Атомпрофоздоровниця” м. Київ вул. Ш.Руставелі, 39/41, р/р 260061500 в Райффайзен Банк Аваль, МФО 300335, код 21519858 на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: підпис

Судді: підписи

Копія відповідає оригіналу: Суддя О.Ю. Кізюн