Рішення № 19495566, 23.09.2011, Апеляційний суд Хмельницької області

Справа № 22ц-2776/11

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2011 року м. Хмельницький

судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Харчука В.М.,

суддів: Переверзєвої Н.І.,

Баса О.Г.,

при секретарі: Кричківській А.Ю.,

з участю: представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2776 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Інсталсайт Україна” на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 квітня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Інсталсайт Україна” про стягнення невиплаченої заробітної плати, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 07 квітня 2008 року був прийнятий на роботу на посаду спеціаліста у ТзОВ „Інсталсайт Україна” із місячним розміром заробітної плати 3800 гривень.

26 жовтня 2009 року його ознайомлено з наказом № 80/1 „Про зміну умов праці працівників „Інсталсайт Україна”, яким запроваджено новий робочий графік з одним робочим днем на тиждень.

Даний наказ виконувався адміністрацією товариства з порушенням ст. 32 КЗпП України, так як про зміну істотних умов праці адміністрація зобов'язана була його попередити за два місяці до запровадження цих змін.

Однак, в листопаді та грудні 2009 року йому нараховувалась та виплачувалась заробітна плата вже з урахуванням істотних змін умов праці в сумі 385,86 гривень щомісячно, чим порушено його трудові права.

Тому позивач просив стягнути із відповідача на його користь суму невиплаченої йому заробітної плати за листопад та грудень 2009 року в сумі 7019,74 гривень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позову не визнав, в судові засідання не явився.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, зобов'язано ТзОВ „Інсталсайт Україна” нарахувати та виплатити позивачу суму заробітної плати за період із 26 жовтня 2009 року по 26 грудня 2009 року, виходячи із розміру заробітної плати до зміни істотних умов праці, а також із врахуванням виплачених сум.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто із ТзОВ „Інсталсайт Україна” на користь держави судовий збір в сумі 51 _________________Головуючий у першій інстанції Палінчак О.М. Справа № 22ц-2776 Доповідач Харчук В.М. Категорія № 53

гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

В апеляційній скарзі на рішення суду від 12 квітня 2011 року представник ТзОВ „Інсталсайт Україна” посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права ст.ст.32, ч. 3, 56, ч. 1, 232-233 КЗпП України, ст. 11, ч. 1 ЦПК України, неповне з'ясування судом обставин справи.

Апелянт посилається на те, що дійсно наказом № 80\1 від 26 жовтня 2009 року було встановлено новий робочий графік, а саме: один робочий день на тиждень для всіх працівників.

Позивач ознайомлений з наказом, однак заяви про відмову працювати за таким графіком не подав.

Тому в даному випадку, на думку апелянта, такі зміни в організації виробництва та праці відбулись за угодою між працівником та власником чи уповноваженим ним органом. Заробітна плата в такому випадку повинна нараховуватись і виплачуватись пропорційно відпрацьованому часу.

У випадку незгоди з новими умовами праці ОСОБА_2 в межах тримісячного строку мав право оскаржити наказ.

Позовна вимога про стягнення заробітної плати нерозривно пов'язана з наказом і строками звернення за вирішенням трудового спору.

Однак, позивач не оскаржує сам наказ.

Судом правильно в рішенні встановлено безпідставність вимог про стягнення 7019,14 гривень заробітку, так як ці вимоги належним чином не обґрунтовані.

Однак інших вимог позивач не заявляв, своїх позовних вимог не змінював, тому суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності при вирішенні спору.

Апелянт просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 квітня 2011 року, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити.

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга ТзОВ „Інсталсайт Україна” підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з мотивів неправильного застосування норм матеріального права положень п.п. 1, 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України № 100 від 08 лютого 1995 року, порушення судом норм процесуального права ст.ст. 11, 213 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення спору.

Судом правильно встановлено, що із 07 квітня 2008 року ОСОБА_2 працював на посаді спеціаліста в товаристві з обмеженою відповідальністю „Інсталсайт Україна”.

26 жовтня 2009 року директором ТзОВ „Інсталсайт Україна” винесено наказ „Про зміну умов праці працівників товариства „Інсталсайт Україна”, яким запроваджено новий робочий графік: 1 робочий день на тиждень.

ОСОБА_2 30 жовтня 2009 року ознайомлений з наказом і з 01.11.2009 року позивач працював за новим графіком і йому виплачувалась місячна заробітна плата в сумі 201,76 гривень та 195,36 гривень за листопад та грудень 2009 року.

Наказом від 31 березня 2010 року ОСОБА_2 звільнено із займаної посади за п.1 ст. 36 КЗпП України.

Ці обставини фактично визнавались сторонами і підтверджувались письмовими доказами: наказом директора ТзОВ „Інсталсайт Україна” від 26 жовтня 2009 року з підписом ОСОБА_2 (а.с.22-23), трудовою книжкою ОСОБА_2 (а.с.5-6), довідкою ТзОВ „Інсталсайт Україна” (а.с.17), довідками ТзОВ „Інсталсайт Україна” про виплачену заробітну плату позивача за період із січня 2009 року по березень 2010 року (а.с.30-31).

Судом першої інстанції в цій частині правильно встановлені обставини справи та зроблено висновки про те, що ТзОВ „Інсталсайт Україна” порушило ч. 3 ст. 32 КЗпП України та трудові права ОСОБА_2, так як про запровадження нових істотних умов праці працівник повинен бути попереджений не пізніше, ніж за два місяці до їх запровадження, а ці два місяці власник чи уповноважений ним орган зобов'язані дотримуватись раніше встановлених істотних умов праці, в тому числі і щодо відпрацьованого робочого часу та нарахованої і виплаченої заробітної плати.

З вини адміністрації ТзОВ „Інсталсайт Україна” ОСОБА_2 був позбавлений можливості в листопаді та грудні 2009 року працювати повний робочий тиждень та отримувати обумовлену трудовим договором заробітну плату.

Судом зроблені правильні висновки, що за ці два місяці роботи ОСОБА_2 має право на оплату праці відповідно до раніше існуючих істотних умов праці.

Однак, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої йому заробітної плати, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 11, 213 ЦПК України, порушив принцип диспозитивності та в цій частині ухвалив незаконне і необґрунтоване судове рішення.

В матеріалах справи достатньо доказів для вирішення позову ОСОБА_2, наявні дві довідки про заробітну плату позивача до запровадження нових істотних умов праці та після їх запровадження (а.с.30-31).

Тому суд повинен був здійснити розрахунок коштів, які підлягали стягненню на користь позивача.

Натомість, суд зобов'язав відповідача до вчинення дій, хоч позивач ОСОБА_2 таких позовних вимог не заявляв.

Суд правильно застосував положення ч. 3 ст. 32 КЗпП України, однак не застосував п. 1 п.п. л), п. 2 та п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України № 100 від 08 лютого 1995 року з наступними змінами.

Відповідно до цього Порядку середня заробітна плата працівника, яка повинна йому нараховуватись та виплачуватись у випадку її неправильного нарахування та виплати проводиться за два останні календарні повні робочі місяці шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Із поданих довідок вбачається, що заробітна плата ОСОБА_2 до листопада 2009 року за два повні відпрацьовані місяці складала: вересень 2009 року - 2824,02 гривень, жовтень 2009 року - 3860,38 гривень. Середньомісячний заробіток складав 2824,02 + 3860,38 : 2 = 3342,20 гривень.

В листопаді та грудні 2009 року ОСОБА_2 нараховано та виплачено 201,76 гривень + 195,36 гривень = 396,12 гривень.

За ці місяці йому необхідно було нарахувати і виплатити 3342,20 + 3342,20 = 6684,40 гривень.

Всього ОСОБА_2 недоплачено заробітну плату за листопад та грудень 2009 року 6684,40 396,12 = 6288,28 гривень.

Саме ця сума заробітної плати підлягає стягненню на користь позивача із відповідача.

Доводи апеляційної скарги апелянта в тій частині, що між власником чи уповноваженим ним органом та ОСОБА_2 була укладена угода відповідно до положень ст. 56 КЗпП України щодо встановлення неповного робочого тижня, що не повинно було запроваджуватись з додержанням процедури зміни істотних умов праці не ґрунтуються на доказах. Така угода є двостороннім правочином і повинна укладатись у письмовій формі. Обов'язок по дотриманню письмової форми трудового договору (угоди) відповідно до положень ст.ст. 21 та 24 КЗпП України лежить на власникові чи уповноваженому ним органі.

Із досліджених судом доказів вбачається, що в даному випадку власником чи уповноваженим ним органом в односторонньому порядку запроваджена зміна істотних умов праці, з якою ознайомлений працівник. Тому, у цьому випадку, роботодавець зобов'язаний дотриматись гарантій, передбачених ч. 3 ст. 32 КЗпП України.

Факт непогодження ОСОБА_2 працювати на умовах неповного робочого тижня підтверджується його наступним звільненням за ст. 36, п. 1 КЗпП України в березні 2010 року.

Не ґрунтуються на нормах права і доводи апелянта в тій частині, що позивачем пропущено строки звернення до суду за захистом порушеного права, визначені ст.233 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. А тому, позивач не пропустив строки звернення до суду за захистом порушеного права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И Л А :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інсталсайт Україна” задовольнити частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 квітня 2011 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Інсталсайт Україна”, місцезнаходження місто Київ, вулиця Олени Теліги, 1-А, поштова адреса м.Київ, вул. Пшенична, 2 В, ЄДРПОУ 33946059, розрахунковий рахунок № 2600744147 в АТ „Райффайзен Банк Аваль” міста Києва, МФО 380805, на користь ОСОБА_2 6288,28 (шість тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 28 коп.) заробітної плати за відрахуванням податків зборів до обов'язкових фондів, які повинна відрахувати бухгалтерія товариства.

Стягнути із ТзОВ „Інсталсайт Україна” на користь держави судовий збір (державне мито) в сумі 62,90 гривень на рахунок № 31112095700002, банк отримувача ГУДКУ у Хмельницькій області, код банку 815013;

та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 гривень на рахунок № 31212263700002 в ГУДКУ у Хмельницькій області, код банку 815013.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя: (підпис) судді:(підписи)

З оригіналом згідно : Суддя Харчук В.М.