Ухвала суду № 19494205, 15.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17817/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.,

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів:Мельничука В.П., Федотова І.В., секретаря Сабадін О.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2011 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеротерм»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «СМУ-17»укладено договори підряду від 15 липня 2008 року № 05-007 про надання будівельно-монтажних робіт на обєкти та купівлі продажу від 12 грудня 2008 року № ДГ-87/08. На підставі зазначених договорів, актів приймання виконаних робіт, видаткових накладних, обігово-сальдових відомостей Позивачем до валових витрат віднесено видатків на загальну суму 3487150,00 грн.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «СМУ-17»за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2009 року, про що складено Акт від 12 травня 2010 року № 1592/23-222-31456417.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п.п. 7.2.3, 7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР), п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР).

На підставі проведеної перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення форми «Р»від 26 травня 2010 року № 0000192302/0, яким визначено суму податкового зобовязання 1712629 грн. 50 коп., в тому числі 871788 грн. за основним платежем, 840841 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000202302/0, яким визначено суму податкового зобовязання 1046145 грн., в тому числі 697430 грн. за основним платежем, 348715 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач скористався правом оскарження зазначених податкових повідомлень рішень в адміністративному порядку за результатом якого прийнято податкові повідомлення - рішення форми «Р»від 23 липня 2010 року № 0000192302/1, № 0000202302/1, від 05 листопада 2010 року № 0000192302/2, № 0000202302/2, від 24 грудня 2010 року № 0000192302/3, № 0000202302/3.

Проте, як вбачається з Акту «Про результати планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеротерм»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2009 року»від 29 березня 2010 року № 1103/23-222-31456417, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 88), самим Відповідачем за цей же період не встановлено заниження Позивачем задекларованого податкового зобовязання з податку на додану вартість та завищення задекларованого податкового кредиту з цього податку.

Крім того, як вбачається з Постанови про закриття кримінальної справи в частині від 21 вересня 2010 року, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 35), старшим слідчим слідчого відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, майором податкової міліції Наумцем С.О. під час досудового слідства всіма можливими слідчими діями та розшуковими заходами не встановлено фактичних даних, які б вказували на невиконання фінансово-господарських операцій за укладеними директором Позивача ОСОБА_2 договорами, так само слідством не доведено фіктивності вчинених вказаним підприємством фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «СМУ-17», в звязку з чим, слідчий дійшов висновку, що самі по собі факти виявлення ознак фіктивності у підприємств-постачальників товарів (робіт, послуг) не тягнуть за собою зобовязань щодо внесення змін до бази оподаткування Позивача та обовязку коригування в сторону збільшення раніше заявлених показників податкових зобовязань, оскільки це не передбачено податковим законодавством України.

Тобто, посадовими особами Відповідача самостійно здійснено висновок щодо правомірності дій Позивача.

Крім того, згідно з позицією викладеною в Інформаційному Листі Вищого адміністративного суду України «Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, якщо на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції, Відповідачем не заперечувався факт реєстрації контрагента Позивача у якості платника податку на додану вартість, крім того, як вбачається з матеріалів справи, Свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ-17» не анульовано та його установчі документи недійсними судом не визнавались.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно із п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із частиною першою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В звязку з вищевикладеним, бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Згідно із частиною другою ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції

Тобто, нові докази може бути досліджено якщо суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції (наприклад, через приховування їх іншою стороною), в звязку з чим, колегія суддів не визнає ненадання до суду першої інстанції копії Вироку Апеляційного суду Одеської області від 04 квітня 2011 року у справі № 1-6/11 обґрунтованим, тому, як оскаржувану Постанову суду першої інстанції прийнято 13 квітня 2011 року, а Вирок винесено 04 квітня 2011 року, тобто Відповідач мав можливість надати зазначений доказ до прийняття Постанови судом першої інстанції, однак не скористався своїм правом.

Крім того, вищезазначений Вирок не набрав законної сили, тому, як Апеляційним судом Одеської області розглянуто справу, як судом першої інстанції, що в своїх поясненнях і підтвердив представник Відповідача в судовому засіданні.

Більш того, як вбачається з Вироку, він стосується дій посадових осіб контрагента Позивача щодо здійснення замаху на скоєння злочинів, а саме, на фіктивне підприємництво, ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів), в звязку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що Позивач не може нести відповідальність за замах посадових осіб контрагента на скоєння податкових злочинів.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В звязку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 21.11.2011 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Мельничук В.П.

Федотов І.В.