Ухвала суду № 19494106, 15.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3052/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.,

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів:Мельничука В.П., Федотова І.В., секретаря Сабадін О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петроіл Сервіс»до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, про що складено Акт від 29 червня 2010 року № 9231/23-08-35334636.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п.п. 7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

На підставі проведеної перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 09 липня 2010 року № 0002442308/0, яким визначено суму податкового зобовязання 454 478 грн. 50 коп., в тому числі 270 376 грн. за основним платежем, 184 102 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181), платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Згідно із абз. 4 Листа Державної податкової адміністрації України «Про податок на додану вартість»від 04 листопада 2003 року № 17174/7/11-1216, платник податку у разі самостійного виявлення помилки, що міститься у раніше поданій ним податковій декларації, може виправити вказану помилку зазначивши уточнені показники у складі декларації з податку на додану вартість за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Для таких цілей у формах податкових декларацій передбачені окремі рядки: 8.1 та 16.1.

Відповідно до абз. 6 вищезазначеного Листа, якщо збільшення раніше нарахованої суми, що підлягала сплаті до бюджету, не призводить до недоплати, штраф не нараховується.

Позивачем невірно визначено дату виникнення податкових зобовязань при імпортуванні робіт (послуг), що призвело до заниження податкового зобовязання у лютому 2009 року, проте, колегія суддів зазначає, що така помилка є методологічною, відповідальність за яку не передбачено, крім того, як вбачається з Уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 218) Позивачем самостійно сплачено борг в травні 2009 року.

Що стосується тимчасового ввозу на територію України обладнання для проведення комплексу геофізичних і ремонтних робіт відповідно до Контракту від 12 лютого 2009 року № 12/02/09/NL з компанією Services B.V.»(Нідерланди), колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з Декларації митної вартості від 13 березня 2009 року № 001952, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.143-150), при імпорті вищевказаного обладнання Позивачем нараховано та сплачено податок на додану вартість митним органам у сумі 270369,46 грн., що віднесено до складу податкового кредиту та відображено в декларації за березень 2009 року.

Відповідно до п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А відповідно до п.п. 7.2.7 ст. 7 вищезазначеного Закону, у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Тобто, Позивачем правомірно віднесено суму податку на додану вартість сплаченого при ввезені ним в режимі імпорту до податкового кредиту.

В звязку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно із п. 4 частини другої ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, в апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, проте Відповідачем вимог зазначеної статті також не виконано.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В звязку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 21.11.2011 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Мельничук В.П.

Федотов І.В.