Ухвала суду № 19493150, 24.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-454/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" листопада 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит - Рейтинг»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит - Рейтинг»до Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит - Рейтинг»(далі Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000312330/0 від 15 червня 2010 року, № 0000312320/1 від 12 липня 2010 року, № 0000312320/2 від 24 вересня 2010 року та № 0000312320/3 від 24 листопада 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2011 року в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не зявилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Подільському районі м. Києва була проведена невиїзна камеральна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит - Рейтинг» поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №98/23-205/31752402 від 03 червня 2010 року, згідно з яким встановлено порушення позивачем вимог п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 04.03.1997 р. № 167/97-ВР, Наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації», яке полягало у перенесенні до рядка 23.3 декларації суми ПДВ з рядка 8.5 Уточнюючого розрахунку з ПДВ, поданого у лютому 2010 року, в якому виправлялись помилки за травень 2007 року, що призвело до заниження значення р. 27 декларації за лютий 2010 року (сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду) на загальну суму 86833,00 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення № 0000312330/0, якими позивачу за порушення п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 04.03.1997 р. № 167/97-ВР, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», на підставі вищевказаного Акту перевірки, визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 121 566,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 86833,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34733,00 грн.

Позивач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, та відповідно до п. 5. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (чинному на момент виникнення правовідносин) оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку скарги позивача були залишені без задоволення, а відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 12.07.2010 р. № 0000312320/1, від 24.09.2010 р. № 0000312320/2, від 24.11.2010 р. № 0000312320/3, якими суми податкових зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих позивачу, не змінено.

Відмовляючи в задоволені вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 28 січня 2010 року позивачем було направлено поштою до ДПІ у Подільському районі м. Києва уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість з виправленням самостійно виправлених помилок за травень 2007 року (далі Уточнюючий розрахунок) разом із розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за вказаний період. У розділі 8 Уточнюючого розрахунку «Розрахунки у звязку з виправленням помилки»у рядку 8.5 було вказано збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 86833,00 грн.

Уточнюючий розрахунок було доставлено до ДПІ у Подільському районі м. Києва 03 лютого 2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Податкові декларації з податку на додану вартість, згідно з підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), підпунктом 2.6.1 пункту 2.6 статті 2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997р. за №250/2054, подаються до державної податкової інспекції (адміністрації) за місцезнаходженням платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Порядок виправлення платником податку помилок, самостійно виявлених ним у показниках раніше поданої податкової декларації, регламентований пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181.

Обовязок платника податку, який до початку перевірки самостійно виявив факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів на подання уточнюючого розрахунку передбачене п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 4.4. вищевказаного Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (далі Порядок № 166) якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

З вказаних норм права вбачається, що уточнюючий податковий розрахунок подається в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість, але без урахування граничного терміну подання податкової декларації, встановленого для того податкового (звітного) періоду, в якому виправляються помилки та за який виправляються помилки, та з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181.

Уточнюючий розрахунок може бути поданий платником податків (в тому числі шляхом направлення поштою) в будь-який час до закінчення строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181.

Порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби встановлений Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123 (далі Інструкція № 276).

Відповідно до п. 4.3. Інструкції № 276 нарахування узгоджених податкових зобов'язань у картках особових рахунків платників здійснюється датою граничного терміну сплати зазначених зобов'язань.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання .

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що уточнюючий розрахунок може бути направлено платником податку поштою в будь-який момент до закінчення строків давності, встановлених ст. 15 Закону №2181, однак, коригування податкових зобовязань платника податку в його особовому рахунку відповідно до п.4.3. Інструкції №276 повинно бути здійснено податковим органом у день його подання (надходження) до податкового органу.

В апеляційній скарзі позивач посилався на те, що ТОВ «Кредит-Рейтинг»не було допущено заниження податкових зобовязань в лютому 2010 року, оскільки відображене відємне значення ПДВ, визначене в рядку 8.5 Уточнюючого розрахунку було неправомірно відображено податковим органом в особовому рахунку позивача у лютому 2010 року .

Колегія суддів не погоджується із вказаним твердженням представника позивача з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 якщо службова особа контролюючого органу порушує норми абзацу 1 цього підпункту (щодо обов'язку податкового органу прийняти податкову декларація без попередньої перевірки зазначених у ній показників та заборони висування ним будь-яких передумов щодо такого прийняття), платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

З аналізу вказаної норми вбачається, що закріплене нею правило відносно того, що податкова декларація вважається поданою у день її вручення пошті, застосовується лише у випадках, якщо посадова особа податкового органу відмовляється прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висуває будь-які, не передбачені законом, вимоги щодо її прийняття.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що уточнюючий розрахунок за травень 2007 року, виходячи з аналізу вищенаведених положень Закону №2181, Інструкції №276 та Порядку №166, слід вважати поданим у день його надходження до податкового органу, тобто 03 лютого 2010 року.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на моменту виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуюче те, що сума від'ємного значення з ПДВ у розмірі 86833,00 грн., визначена в рядку 8.5 Уточнюючого розрахунку, була правомірно відображена податковим органом в особовому рахунку позивача у лютому 2010 року, вказана сума виходячи з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.11 Порядку №166 повинна була зарахована до складу податкового кредиту наступного податкового періоду тобто у березні 2010року.

Таким чином, позивач не мав підстав для зменшення в лютому 2010 року податкових зобовязань з податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, на суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 86833,00 грн., оскільки така сума підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вищевказане, відповідач дійшов правильного висновку про необхідність донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 86833,00 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкові - повідомлення рішення від 15 червня 2010 року № 0000312330/0, від 12 липня 2010 року № 0000312320/1, від 24 вересня 2010 року № 0000312320/2, від 24 листопада 2010 року № 0000312320/3 прийняті з дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтом не надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит - Рейтинг»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі(ч. 5 ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді