Ухвала суду № 19492945, 23.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19484/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: <Текст >

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.,

Суддів: Аліменка В.О.,

Мацедонської В.Е.,

При секретарі

судового засідання: Лаврентьєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Мелих»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Мелих» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва та просить:

-Визнати недійсним результати перевірки, що проведена 19 липня 2010 року в кафе, що належить приватному підприємству «Мелих», розташоване за адресою: м.Київ, вул.Боженка, буд.83;

-Скасування Акту (довідку) перевірки за дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 19 липня 2010 року №005846;

-Скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0006522305 від 03 серпня 2010 року;

-Скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0006532305 від 03 серпня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006532305 від 03 серпня 2010 року прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції Державною податковою інспекцією в Голосіївському районі м. Києва буда проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з врегулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 21.07.2010 року № 0626/26/50/23/30967165.

Перевіркою встановлено порушення п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995 р. (далі Закон №265), а також ч. 4 ст. 15-2 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»(із змінами та доповненнями).

03.08.2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006532305 на суму 170,00 грн. та№ 0006522305 на суму 3400, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивач оскаржив їх у встановленому Законом порядку.

Рішенням ДПІ у Голосіївському район м. Києва від 20.08.2010 року № 18183/10/25-011, рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 11.10.2010 року № 5396/10/25-214 та рішенням Державної податкової адміністрації України від 02.12.2010 року № 13010/6/25-0415 рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.08.2010 року №0006522305 та № 0006532305 залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Щодо правомірності прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006522305 від 03 серпня 2010 року колегія суддів зазначає наступне.

Закон «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 265 (далі Закон № 265) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх субєктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно п.10 ст.3 Закону № 265, субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

При здійсненні перевірки відповідачем встановлено, що підприємством не забезпечено зберігання використаних контрольних стрічок на місці проведення розрахунків протягом встановленого терміну, а саме за останні 3 робочі дні.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, зокрема в п. 3.1. Акту перевірки (а.с. 8) та встановлено судом першої інстанції, в кінці перевірки позивачем надані контрольні стрічки за останні 3 робочі дні , що виключає вчинення останнім порушення п.10 ст.3 Закону № 265.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідач, приймаючи про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006532305 від 03 серпня 2010 року, яким Приватному підприємству «Мелих»визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 170,00 грн., діяв не у спосіб передбачений ст. 19 Конституції України та Законами України та не довів суду правомірність своїх дій.

Обговорюючи питання правомірності прийнятого відповідачем рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006522305 від 03 серпня 2010 року, колегія суддів зважає на наступне.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»тютюновими виробами є сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.

Статтею 152 даного Закону встановлено, що у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоровю!».

У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять.

За правилами ст. 17 зазначеного Закону за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Зокрема, до субєктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 3400 гривень у разі не обладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону.

Аналізуючи норму наведеної статті, колегія суддів приходить до висновку, що відповідальність яка передбачена нею настає в разі наявності сукупності діянь, а саме: за не обладнання спеціально відведених для куріння місць і нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону.

Як убачається із акту перевірки господарської одиниці кафе, що розташований за адресою: м.Київ, вул. Боженка, 83, субєкта господарської діяльності ПП «Мелих»від 24.04.2010 року під час її проведення працівниками відповідача зафіксовано порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Таким чином, з огляду на вище наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для застосування до позивача фінансових санкцій за вчинення порушення, передбаченого ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу також і доводи позивача про те, що перевірка проведена за відсутності передбачених законом правових підстав для проведення такої перевірки, з порушеннями порядку її проведення, визначеному ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Право податкових органів здійснювати контроль за дотриманням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачене ч.1 ст. 15 цього Закону, відповідно до якого контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до п. 4 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль, зокрема, за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Порядок проведення планових та позапланових перевірок регламентований ст.ст.11, 11-1 вищезазначеного Закону.

Частина 9 ст. 11-1 цього Закону перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»відносить до позапланових. Відтак, в силу ч.1 цієї ж норми, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Для таких перевірок передбачений порядок їх проведення, а саме: надіслання платнику податків не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки письмового повідомлення із зазначенням дати її початку та закінчення (ч.4 ст.11-1 Закону).

Спірна перевірка не стосується перевірки нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів); вищезазначений Закон не містить імперативної вказівки про те, що право на проведення перевірки дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» повязане з обовязковим повідомленням про перевірку платника податків не пізніше ніж за 10 днів до дня її проведення .

За наведених обставин та норм законодавства, колегія суддів вважає, що спірна перевірка проведена в межах повноважень податкового органу, визначених Законом та не суперечить порядку проведення перевірок, що передбачений ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2011 року залишити без задоволення

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: