Ухвала суду № 19491013, 23.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2227/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" листопада 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Твердохліб В.А., Федотова І.В.,

при секретарі: Ярлушкіній К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Офсет Сервіс»до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Офсет Сервіс»звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2009 року №0000272301/0, №0000282301/0, №0000292301/0, від 17.08.2009 року №0000272301/1, №0000282301/1, №0000292301/1, №0000412301/0, від 23.10.2009 року №0000272301/2, №0000282301/2, №0000292301/2, №0000412301/1, від 01.12.2009 року №0000272301/3, №0000282301/3, №0000292301/3.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Фастівська ОДПІ подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 30.04.2009 р. по 25.05.2009 р. працівниками Фастівської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка TOB «Офсет Сервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.07.2006 р. по 31.12.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 21.07.2006 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої було складено акт №260/30/2301-34217754 від 28 травня 2009 року.

Під час перевірки встановлено порушення TOB «Офсет Сервіс»: пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8, пп. 11.3.1. п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 398041 грн., у тому числі за 1 квартал 2007 року в сумі 39322 грн., за 2 квартал 2007 року в сумі 26076 грн., за 3 квартал 2007 року в сумі 47864 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 32096 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 77 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 2585,85 грн. та завищено в 2 кварталі 2008 року в сумі 3176 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 2814 грн.; пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п.4.5. ст. 4 абзац 1, абзац 4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6. п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 131667 грн., в тому числі за листопад 2007 року в сумі 131667 грн., за червень 2008 року в сумі 119952 грн., та занижено в серпні 2008 року в сумі 119952 грн.; п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не оподатковано суму фрахту виплаченого нерезиденту, в сумі 7703 грн., у тому числі за 1 квартал 2007 року в сумі 804 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 6899 грн.; абз. «г»пп. 4.2.9 п. 4.2.ст. 4 , пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- податок з доходів фізичних осіб з доходів, виплаченим працівникам у вигляді додаткового блага не утримувався та до бюджету не перераховувався, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 330 грн.

За результати перевірк Фастівською ОДПІ 11 червня 2009 року було прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000272301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 398490 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 159665 грн.; №0000282301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 131667 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 65833 грн.; №0000292301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 7703 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1782 грн.

Позивач не погодився з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся зі первинними скаргами від 22.06.2009 року до Фастівської ОДПІ, рішеннями якої від 17.08.2009 року №5285/10/25-013/18, №5285/10/25-013/19 первинні скарги позивача була залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 11.06.2009 року №0000272301/0, №0000282301/0, №0000292301/0 - без змін. Рішенням Фастівської ОДПІ Київської області від 17.08.2009 року №5285/10/25-013/20 позивачу було збільшено на 2069 грн. 50 коп. штрафну санкцію з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 11.06.2009 року №0000292301/0.

За результатами розгляду первинних скарг позивача 17 серпня 2009 року Фастівської ОДПІ Київської області було прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000272301/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 398490 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 159665 грн.;

№0000282301/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 131667 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 65833 грн.; №0000292301/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 7703 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1782 грн.; №0000412301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 2069 грн. 50 коп.

Після цього позивач звернувся з повторними скаргами від 26 серпня 2009 року до ДПА в Київській області, за результатами розгляду яких, скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Фастівської ОДПІ Київської області від 11.06.2009 року №0000272301/0, №0000282301/0, №0000292301/0, від 17.08.2009 року №0000272301/1, №0000282301/1, №0000292301/1, №0000412301/0 - без змін.

За результатами розгляду повторних скарг, Фастівською ОДПІ Київської області 23.10.2009 року були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000272301/2, №0000282301/2, №0000292301/2, №0000412301/1.

Вважаючи зазначені рішення відповідача незаконними позивач звернувся з позовом до суду.

Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон № 334/94-ВР), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону визначено, що основні фонди - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач займається продажем виключно не нового, а бувшого у використанні поліграфічного обладнання. Для демонстрації виробничих можливостей обладнання деякі екземпляри були зібрані та введені в експлуатацію. На момент введення в експлуатацію демонстраційних моделей контракти на їх поставку з покупцями не були укладені, а тому передбачити, скільки часу таке обладнання буде використовуватись неможливо.

Діяльність по використанню обладнання у якості демонстраційного необхідна позивачу для рекламування продукції, ознайомлення потенційних покупців з технічними можливостями того чи іншого обладнання, забезпечує укладення договорів з покупцями, а тому така діяльність у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є господарською. Враховуючи те, що обладнання вводилось в експлуатацію, використовувалось у господарській діяльності, строк використання обладнання перевищує 365 днів і вартість перевищує 1000 гривень, що не заперечується в акті перевірки. Такими чином, позивач мав всі законодавчі підстави для віднесення поліграфічного обладнання до складу основних фондів. Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»основні фонди підлягають розподілу за групами: автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

Отже, електромеханічні прилади, устаткування та приладдя до них відносяться до другої групи основних фондів.

Це свідчить, що демонстраційне обладнання по бухгалтерському обліку було зараховано позивачем до основних фондів другої групи правомірно, а відповідач не має підстав стверджувати про порушення TOB «Офсет Сервіс»пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому витрати на придбання такого обладнання, його транспортування, страхування, монтаж та введення в експлуатацію відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат не відносились, оскільки підлягали подальшій амортизації згідно із Законом.

Продаж такого обладнання здійснювався із розрахунком податкових зобов'язань згідно з пп. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказаною нормою передбачено, що у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3, 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів. Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Враховуючи, що вартість реалізованого позивачем обладнання не перевищувала загальну балансову вартість другої групи основних фондів, що не заперечується в акті перевірки, вартість такого обладнання до складу валового доходу підприємства відноситись не повинна.

Зазначене свідчать, що висновки податкового органу про заниження позивачем валового доходу і суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств є помилковими і не можуть бути підставою для донарахування податкового зобов'язання.

Що ж стосується твердження відповідача про заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 398041 грн., то слід зазначити наступне.

У податкових повідомленнях-рішеннях №0000272301/0, №0000272301/1, №0000272301/2, №0000272301/3 вказано, що сума податкового зобов'язання за основним платежем становить 398490 грн., що не відповідає даним акта перевірки.

Таким чином, донарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства та штрафних санкцій, які визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 11.06.2009 року №0000272301/0, від 17.08.2009 року №0000272301/1, від 23.10.2009 року №0000272301/2 та № 0000272301/3 від 01.12.2009 року, документально не підтверджуються і не відповідають вимогам податкового законодавства.

Щодо висновків податкового органу стосовно донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій, які визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 11.06.2009 року №0000282301/0, від 17.08.2009 року №0000282301/1, від 23.10.2009 року №0000282301/2, від 01.12.2009 року №0000282301/3 колегія суддів виходить наступного.

Зазначений висновок відповідача ґрунтується на незаконності віднесення позивачем до податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в складі вартості послуг, отриманих від ТОВ «Міжнародна торговельна транспортно-сервісна компанія «Київ-Тріполі»за Договором про надання послуг № 08-10/07-01 від 08.10.2007 року.

Відповідно до вказаного договору позивач доручив TOB «МТТСК «Київ-Тріполі»демонтаж, упаковку, завантаження обладнання в м. Верона (Італія) та його транспортування до м. Львова (Україна). Це обладнання позивач поставляв на користь ЗАТ «Видавничий дім «Високий замок»(м. Львів) в рамках договорів від 11.10.2007 р. № 11-10/07-010 та № 11-10/07-01.

Загальна вартість договору складає 2450000 грн., в тому числі ПДВ-408333,34 грн.

Відповідно до умов п.2.3 даного договору оплата наданих послуг Замовником здійснюється в такому порядку: перший платіж за демонтаж, завантаження транспортування і розвантаження обладнання сплачується у два етапи: 682000,00 грн. - за 3 банківських дні до початку демонтажних робіт; 571000,00 грн. - через 10 банківських днів після початку демонтажних робіт; другий платіж (такелаж до місця монтажу і монтаж обладнання) - 958000,00 грн. сплачується через 3 банківських дня після початку монтажних робіт; третій платіж (пуско-налагоджувальні роботи обладнання) - 239000,00 грн. сплачується після підписання акту введення обладнання в експлуатацію.

Пунктом 3.5 укладеного договору передбачено, що термін початку робіт взаємно погоджується Замовником та Виконавцем після належної підготовки приміщення та відповідного повідомлення Замовником у відповідності з умовами п.4.7 договору, а саме: Замовник зобов'язаний за 14 днів до початку монтажних робіт попередити Виконавця про готовність для встановлення обладнання і виконати всі технічні вимоги та умови по підготовці приміщення. Договором передбачені всі істотні умови договору, які деталізовані у дев'яти статтях.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

На виконання договору № 08-10/07-01 від 08.10.2007 року TOB «МТТСК «Київ-Тріполі»частково здійснило надання послуг за договором. За результатами наданих позивачу послуг був складений акт здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 30.11.2007 року, підписаний від обох сторін та скріплений їх печатками, перевізником виписано позивачу податкову накладну від 30.11.2007 року № 9023 на суму 790000 грн., в тому числі ПДВ 131666,67 грн. На момент виписки податкової накладної TOB «Міжнародна торгівельна транспортна-сервісна компанія «Київ-Тріполі»було зареєстровано платником податку на додану вартість в ДПІ у Печерському районі м. Києва (Свідоцтво №100031579 від 21.02.2005 року).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках складається податкова накладна. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахункових документом. Податкова накладна виписується також на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Згідно норм пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є датою виникнення права платника податків на податковий кредит.

Позивач мав податкову накладну на суму 131666,67 грн., виписану постачальником послуг TOB «МТТСК «Київ-Тріполі». Вказана податкова накладна була оформлена належним чином, що не заперечується відповідачем. Отримані послуги позивач використав для виконання договорів із ЗАТ «Видавничий дім «Високий замок»з метою отримання прибутку, тобто в господарській діяльності.

Наявність Договору від 11.10.2007 року № 11-10/07-01 між позивачем і ЗАТ «Видавничий дім «Високий замок»на поставку товарів і факт його виконання, а також наявність оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" контрагент ЗАТ «Видавничий дім «Високий замок» підтверджується відповідачем в акті перевірки, а тому відповідач не мав підстав для висновку про те, що послуги позивач не отримував і не використовував у відносинах з ЗАТ «Видавничий дім «Високий замок».

Таким чином, господарські взаємовідносини TOB «Офсет Сервіс»з TOB «Міжнародна торгівельна транспортно-сервісна компанія «Київ-Тріполі»на підставі Договору про надання послуг № 08-10/07-01 від 08.10.2007 року були побудовані праводієздатними юридичними особами для забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання послуг № 11-10/07-010 від 11.10.2007 року та Договором № 11-10/07-01 від 11.10.2007 року, укладеними між TOB «Офсет Сервіс»та ЗАТ «Видавничий Дім «Високий Замок», тому сума податкового кредиту з ПДВ у розмірі 131666,67 грн. є нормативно та документально підтвердженою і підлягає включенню до складу податкового кредиту за листопад 2007 року.

Безпідставними є також висновки відповідача щодо невизнання податкового кредиту, у звязку з порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідач вважає, що послуги були отримані позивачем від TOB «МТТСК «Київ-Тріполі»за межами митної території України.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», до об'єктів оподаткування податком на додану вартість відносяться операції по поставці товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Місце поставки послуг, в розумінні вказаного Закону, визначається згідно з пп. "а" п. 6.5 ст. 6, а місце поставки послуг - це місце, де зареєстрована платником податку на додану вартість особа, що надає таку послугу. Постачальник послуг TOB «МТТСК «Київ-Тріполі»був зареєстрований в період здійснення господарської операції та виписування податкової накладної платником податку на додану вартість на території України і мав відповідне свідоцтво №100031579 від 21.02.2005 року, видане ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Щодо висновків податкового органу стосовно донарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб та штрафних санкцій, які визначені у податкових повідомленнях - рішеннях від 11.06.2009 року №0000292301/0, від 17.08.2009 року №0000292301/1, 0000412301/0, від 23.10.2009 року №0000292301/2, №0000412301/1, від 01.12.2009 року №0000292301/3, то вказані висновки податкового органу є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідачем встановлено порушення п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з акту перевірки та рішення про результат розгляду первинної скарги від 17.08.2009 року №5285/10/25-013/20, суть порушення полягає у тому, що позивачем не обкладено податком на прибуток по ставці 6% доходи, виплачені нерезиденту - фірмі "LKW Walter Internetionele" за перевезення вантажу з Італії до митної території України. За результатами виявлення вказаного порушення відповідачем зроблено висновок про заниження задекларованих позивачем показників у поданій звітності всього у сумі 7703 грн., у тому числі за 1 квартал 2007 року 2007 року в сумі 804 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 6899 грн.

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України визначено нормами ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».

При цьому, відповідно до норм п.1.16 та п.1.21 ст. 1 даного Закону, нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність згідно з законодавством іншої держави; доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані з резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, ...інші доходи від господарської на митній території України...

Пунктом 1.35 статті 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємства»передбачено, що фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Доходи нерезидентів, отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13 цього Закону.

Відповідно до п. 13.2 статті 13 Закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6. зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 13.5 статті 13 зазначеного Закону передбачена сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, та оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

Згідно із пунктом 18.1 статті 18 Закону № 334/94-ВР, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Застосування норм міжнародного договору здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку та сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору.

Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та майно, укладена між Україною та Австрійською

Республікою та Україною 16.10.1997 року, ратифікована Законом України № 500-ХГУ від 17.03.1999 року.

При цьому слід зазначити, що компанією "LKW Walter Internationale Transportorganisation AG" (податковий номер: 300/6443) було надано Свідоцтво про постійне місцезнаходження від 08.01.2008 року, підписане та скріплене печаткою Австрійського фінансового управління, м. Відень, посвідчене нотаріально.

У відповідності з даними Свідоцтва на підставі ст.4 Угоди про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, укладеного між Австрійською Республікою та Україною 16.10.1997 року, компанія "LKW Walter Internationale Transportorganisation AG" звільняється від сплати податків щодо доходів від міжнародних перевезень вантажів.

Зважаючи на вищевикладене, відповідно до норм пункту 13.5 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за даними операціями оподаткуванню податком на прибуток іноземних юридичних осіб підлягають лише доходи, які були отримані виключно на території України, а доходи виплачені нерезиденту - фірмі "LKW Walter Internationale Transportorganisation AG" за транспортування вантажів поза межами митної території України, оподаткуванню не підлягають.

Таким чином, донарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб та штрафних санкцій, які визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 11.06.2009 року №0000292301/0, від 17.08.2009 року №0000292301/1, 0000412301/0 від 23.10.2009 року №0000292301/2, №0000412301/1, від 01.12.2009 року №0000292301/3, документально не підтверджуються і вимогам податкового законодавства не відповідають.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 28.11.2011 року.