Ухвала суду № 19490820, 23.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1832/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Новікова Т.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" листопада 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Твердохліб В.А., Федотова І.В.,

при секретарі: Ярлушкіній К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу спеціалізованого монтажного підприємства по газифікації «СМПГ»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року у справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000622301/0 від 28.09.2010 р.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області була проведена документальна невиїзна перевірка спеціалізованого монтажного підприємства по газифікації «СМПГ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Інтерагро-Форум»за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки від 20.09.2010 р. № 261/23-010/21356830 та встановлено порушення вимог ст. 3, ст. 4, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19782,00 грн., в тому числі: за серпень 2009 р. на суму 6151,00 грн., вересень 2009 р. на суму 524,00 грн., жовтень 2009 р. на суму 6600,00 грн., грудень 2009 р. на суму 6507,00 грн.

Зокрема, господарські операції за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2009р. щодо придбання товарів у ПП «Інтерагро-Форум»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000622301/0 від 28.09.2010 р., яке позивач оскаржив до ДПІ у Черкаському районі. За результатами скарги винесено рішення про результати розгляду первинної скарги від 18.10.2010 р. № 14697/23-028, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000622301/0 від 28.09.2010 р. - без змін.

ДПІ у Черкаському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 р. № 0000622301/1 яким визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 29673,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 19782,00 грн. та штрафними санкціями на суму 9891,00 грн.

На звернення позивача зі скаргою до податкового органу повторно, ДПА в Черкаській області винесено рішення про результати розгляду повторних скарг від 23.12.2010 р. №29215/25-010, яким позивачу відмовлено у задоволенні скарги та залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 28.09.2010 р. № 0000622301/0 та від 18.10.2010 р.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0000622301/0 від 28.09.2010 р., позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Черкаський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність відмови в позові.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюється статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі по тексту Закон № 168).

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону № 168, податковий кредит - це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, обов'язковою умовою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження наявності податкових накладних чи митних декларацій (іншими подібними документами).

Матеріалами справи підтверджено, а позивачем не спростовано те, що на момент перевірки у останнього були відсутні документи, які підтверджують факт транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні та ін.), договори зберігання товару.

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Правовий аналіз зазначених вище норм вказує на те, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю або ж використання товарів при її здійсненні, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг або товарів. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази, які вказують на реальність настання наслідків за укладеними між позивачем та ПП «Інтерагро-Фоурм»правочинами, так зокрема, не підтверджено наявність поставок товарів за перевіряємий період, встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів та відповідно не підтверджено факт використання товарів у власній господарській діяльності.

Вищевикладене свідчить про обґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства та правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно не задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги спеціалізованого монтажного підприємства по газифікації «СМПГ»відмовити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 28.11.2011 року.