Ухвала суду № 19488922, 15.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-387/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменка В.А.

Суддя -доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Грибан І.О.

при секретарі Буба О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійним податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 05 жовтня 2010 року №0001024220/0 та від 23 грудня 2010 року №0001024220/1, стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2,40 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «С Профіт»та ТОВ «Технобудкомунікації», за результатами якої складено акт від 22 вересня 2010 року №506/72-20/03327664.

В ході перевірки встановлено, що позивачем при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року порушено вимоги п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 та п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Податковий кредит за вказані періоди сформовано позивачем на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами-постачальниками ТОВ “С Профіт” та ТОВ“Технобудкомунікації”.

Згідно аналізу “Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” відповідачем встановлено, що підприємства-постачальники не подавали до податкового органу податкові декларації за відповідні звітні періоди, а тому на його думку, податкові накладні, виписані такими постачальниками, є такими, що заповнені з порушенням вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165.

На думку відповідача, розмір податкового зобовязання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 05 жовтня 2010 року №000104220/0.

За результатами оскарження позивачем даного податкового повідомлення рішення в адміністративному порядку, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 23 грудня 2010 року №0001024220/1, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5148334,00 грн., в тому числі 3512418,00 грн. основного платежу та 1635916,00 грн. штрафних санкцій.

Згідно з п. 1.7 статті 1 ЗУ “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредитце сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що достатніми умовами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень та червень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість у розмірі 3512 418 грн., що були сплачені ним у звязку з придбанням товарів у ТОВ ” С Профіт” та послуг у ТОВ “Технобудкомунікації”.

Відповідно до положень п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, оформлена відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З матеріалів справи вбачається, що контрагенти позивача ТОВ ” С Профіт” ТОВ “Технобудкомунікації” на момент складання податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим ЗУ “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Висновок відповідача про те, що факт неподання контрагентами позивача податкових декларацій з податку на додану вартість до відповідного податкового органу є підставою вважати податкові накладні, видані такими контрагентами складеними з порушеннями вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, та відповідно підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту на підставі даних податкових накладних є таким, що суперечить положенням ЗУ “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Грибан І.О.

Ухвала складена в повному обсязі 21.11.11