Ухвала суду № 19487062, 03.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17304/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддівАліменка В.О., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Концерну "Військторгсервіс" до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001642303 від 28.07.2008р., -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2011 р. Вказаний позов задоволено повністю: скасовано рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001642303 від 28.07.2008 р.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки встановлений законом термін застосування штрафних санкцій сплинув, то у відповідача не було підстав для застосування штрафних санкцій.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, аргументуючи свою позицію наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, з 30.05.2008 року по 11.06.2008 року ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено виїзну позапланову перевірку філії ДП МО України «Управління торгівлі Південного оперативного командування»Дніпропетровської дирекції військової торгівлі № 5 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.04.2005 року по 30.05.2008 року, за результатами якої складено акт № 2304/236/24293099 від 10.07.2008 року.

Так, актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001642303 від 28.07.2008 р. у розмірі 595089, 80 грн.

Застосовані до позивача оскаржуваним рішенням штрафні санкції за своєю юридичною природою є адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 250 цього Кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що рішення про застосування до позивача суми штрафних санкцій прийняте відповідачем поза межами строків, встановлених ст. 250 ГК України, суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги позивача.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги, то колегія суддів апеляційного суду зважає на наступне.

Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон) податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, після спливу строку зазначеному у пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України № 2181 позивач вважається звільненим від такого податкового зобов'язання.

Пункти 1.2, 1.3, 1.5 ст.1 Закону України № 2181 містять визначення термінів таких понять як:

податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також: пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Однак дана норма стосується лише податкового зобов'язання, яке було нараховане податковим органом. Закон України № 2181 не містить положень щодо строків давності, які застосовуються до стягнення штрафних санкцій за самостійно визначеною сумою податкового зобов'язання.

За своєю суттю передбачена статтею 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України. При цьому колегія суддів відмічає, що адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування і тому встановлений статтею 250 Господарського кодексу України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при їх реалізації.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги.

Окружний суд дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та обєктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо часткової обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та обєктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, відповідач, як субєкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 08.11.2011.