Ухвала суду № 19486222, 09.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19053/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" листопада 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІсаєнко Ю.А.;

суддів:Собківа Я.М., Усенка В.Г.

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецінжинірінг»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення від 14.12.2010 року №0001252330/0,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецінжинірінг», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення рішення від 14.12.2010 року №0001252330/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецінжиніринг»(підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп»(субпідрядник) були укладені договори будівельного підряду:

-від 18 травня 2010 року №18/05-10, відповідно до якого підрядник доручає та оплачує, а субпідрядник бере на себе зобовязання виконати роботи по монтажу зовнішніх мереж між котельнями секції 2 та секції 3 до нижнього теплового пункту на обєкті житлового комплексу з вбудовано прибудованими приміщеннями адміністративно соціального призначення та підземним паркінгом по вул. Борщагівській, 182в у Соломянському районі м. Києва (а.с. 29 31);

-від 25 травня 2010 року №21/05-10, відповідно до якого підрядник доручає та оплачує, а субпідрядник бере на себе зобовязання виконати роботи по поставці матеріалів, обладнання, монтажу дахової котельні на обєкті: житловий будинок по вул. Козацькій, 112 114 Голосіївського району у м. Києві (а.с. 26 28).

На виконання договору від 18.05.2010 року №18/05-10 ТОВ «Леміш Груп»була виписана ТОВ «Спецінжиніринг»податкова накладна від 29.06.2010 року №29-290610 на суму 582600,47 грн., у тому числі ПДВ 97100,08 грн. (а.с. 11) та на виконання договору від 21.05.2010 року №21/05-10 податкова накладна від 29.06.2010 року №30-290610 на суму 201000,00 грн., у тому числі ПДВ 33500,00 грн. (а.с. 12). Відповідно, загальна сума податку на додану вартість за цими податковими накладними складає 130600,19 грн.

У грудні 2010 року посадовою особою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведена невиїзна перевірка ТОВ «Спецінжиніринг»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року, по взаємовідносинах з ТОВ «Леміш Груп», за наслідками якої складений акт від 03.12.2010 року №979/1-23-30-34287470 (а.с. 4 9).

14 грудня 2010 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення №0001252330/0, яким на підставі акту перевірки за порушення пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.4.1. та пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Спецінжиніринг»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 195900,00 грн., у тому числі за основним платежем 130600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65300,00 грн. (а.с. 10).

В акті перевірки орган державної податкової служби в обґрунтування завищення позивачем податкового кредиту у червні 2010 року на загальну суму 130600,00 грн., посилається на те, що під час аналізу бази АІС «Співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПІ України», а також Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість) встановлено розбіжності з контрагентом ТОВ «Леміш Груб»на суму 130600,00 грн. (аркуш акту 3, а.с. 6).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі несплата податку субпідрядником не впливає на формування податкового кредиту підрядника та суму бюджетного відшкодування.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

При цьому колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність складання контрагентом позивача податкових накладних, які були отримані позивачем та включені до податкового кредиту у червні 2010 року, а також правильність визначення субпідрядником сум в податкових накладних та правильність їх заповнення відповідачем не заперечується та не викликає у колегії суддів будь яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, який був постачальником товарів (послуг) та на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач у червні 2010 року правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Леміш Груп»на загальну суму податку на додану вартість 130600,00 грн., тому податкове повідомлення рішення від 14 грудня 2010 року №0001252330/0 винесено органом державної податкової служби неправомірно, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 14.11.2011 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Я.М. Собків

Суддя: В.Г. Усенко