Ухвала суду № 19485977, 17.11.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1615/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" листопада 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Черкаському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автогазсервіс»до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним до товариства з обмеженою відповідальністю «Автогазсервіс»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі від 03.09.2010 року №0000532301/0, від 04.10.2010 року №0000532301/1 та від 15.12.2010 року №0000532301/2.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 травня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить скасувати судове рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією в Черкаському районі Черкаської області було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей щодо відносини з платником податків ПП «Тогкомерс-2009»за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

Результати перевірки відображено в акті від 31.08.2010 року № 240/23-010/14210037.

Контролюючий орган, враховуючи результати перевірки ПП «Торгкомерс-2009»(контрагента позивача), відображені в акті від 03.08.2010 року №20378/26-3410, дійшов висновку, що право чини, укладені між позивачем та його контрагентом ПП «Тогкомерс-2009», є нікчемними та в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Виходячи з цього, в акті перевірки від 31.08.2010 року № 240/23-010/14210037 встановлено, що позивач безпідставно сформував податковий кредит у періоді, що перевірявся, за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ПП «Торгкомерс-2009»при продажу товарів (робіт, послуг), які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

ДПІ у Черкаському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 року №0000532301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 169502 грн., у тому числі основний платіж в розмірі 11301 грн. та 56501 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг позивача Державною податковою інспекцією в Черкаському районі Черкаської області та Державною податковою адміністрацією в Черкаській області, в задоволенні скарг відмовлено, а оскаржуване податкове повідомлення рішення було залишене без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі від 03.09.2010 року №0000532301/0, від 04.10.2010 року №0000532301/1 та від 15.12.2010 року №0000532301/2 незаконними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову та скасовуючи спірні податкові повідомлення рішення, виходив з того, що укладені позивачем договори №А30/6 та №А 7/09 відповідають характеру господарської діяльності позивача, а надані на їх виконання роботи (послуги), товарно-матеріальні цінності позивачем були використані саме в господарській діяльності, зокрема з метою отримання прибутку, що також підтверджується документально оформленими результатами інвентаризації матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Торгкомерс-2009». У звязку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність посилання відповідача на нікчемність правочинів, оскільки податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Торгкомерс-2009», яке на момент їх видачі було зареєстровано у встановленому податковим законодавством порядку як платник податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуваним податковими повідомленнями-рішеннями встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення»від 30.05.1997 року № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6 Порядку, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону, які підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), скріплюється печаткою такого платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Колегія суддів звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2009 року між ТОВ «Автогазсервіс»та ПП «Торгкомерс-2009»укладено договір № А30/6 на загальну суму 150000 грн., відповідно до умов якого позивач доручає, а ПП «Торгкомерс-2009»приймає на себе обовязки по виконанню ремонтних та монтажних робіт по двох АЗС.

Судом встановлено, що 07.09.2009 року між позивачем та ПП «Торгкомерс-2009»укладений договір №А7/09 купівлі-продажу обладнання крана підвісного електричного загального призначення ГОСТ7890-73 зав.49132-7-2 Б/В та виконання ремонтно-налагоджувальних робіт по встановленню крана. Загальна вартість обладнання за умовами договору складає 150000 грн., в тому числі ПДВ 25000 грн., загальна вартість робіт 50000 грн., в тому числі ПДВ 8333 грн. 33 коп.

Виконання зазначених договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами: платіжними дорученнями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими та податковими накладними.

Крім цього, матеріалами технічної інвентаризації товариства з обмеженою відповідальністю «Автогазсервіс», що місяться в справі (а.с. 201-228), підтверджується реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Торгомерс-2009».

Враховуючи те, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів та одержанням робіт (послуг) від ПП «Тогкомерс 2009» , що підтверджені податковими накладними за господарськими угодами, жодних доказів на підтвердження фіктивності яких суду надано не було, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що сформований позивачем податковий кредит відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилання апелянта на ту обставину, що відносно засновника ПП «Торгомерс-2009»порушено кримінальну справу не приймається колегією суддів до уваги, оскільки бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували законність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Черкаському районі Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя

Судді